Марина Володимирівна Полякова-Байдарова (), відома як Марина Владі (; , Кліші, О-де-Сен — 24 вересня 2026) — французька акторка театру, кіно та телебачення, співачка, скульпторка, письменниця. Переможниця призу за найкращу жіночу роль Каннського кінофестивалю (1963) . Номінантка на премію «Золотий глобус» (1964).
Біографія Молодша із чотирьох дочок виконавця російських і циганських романсів в Парижі Володимира Полякова (який народився у БілорусіУладзімер Высоцкі і Беларусь // Моладзь.org. ). Псевдонім Владі взяла після смерті батька на його честь. Сестри Гелен Вельєр, Оділь Версуа, Ольга Варен теж були акторками.
Навчалася в балетній школі Паризької опери. Тоді ж, у 10-річному віці, почала зніматися в кіно: 1948 року у стрічці «Літня громовиця» зіграла разом зі старшою сестрою Оділь. Першого успіху досягла в фільмі А. Кайята «Перед потопом» (1953).
Європейську славу здобула фільмом «Нечистий, забирайся до пекла» (1955). Тоді ж одружилася з актором Робером Оссейном (його мати — з Молдови).
Головна роль у французько-шведському фільмі «Чаклунка» 1956 року принесла 17-річній Марині Владі світову славу (стрічка демонструвалась у більшості країн світу). Через 6 років на Каннському кінофестивалі за роль у фільмі «Королева бджіл» (інша назва «Сучасна історія») Владі одержала престижний приз.
Знімалася в стрічках Р. Оссейна: «Пробачте наші образи», «Ти… ненависть», «Ніч шпигунів».
Потім працювала в кінострічках «Дні кохання» (1954) Джузеппе Де Сантіса, «Вагомі докази» Марка Феррері, «Дві чи три речі, які я знаю про неї» Жана-Люка Годара.
Після високомистецьких стрічок віддала перевагу в основному комерційному кіно: «Принцеса Клевська», «Чарівна ошуканка», «Викрадачі Джоконди».
Знімалась і в фільмах СРСР. 1970 року С. Юткевич запросив Владі на роль коханої Антона Чехова Ліки Мізінової.
1980-90-ті роки були найпродуктивнішими в творчому житті: Владі щороку знімалася в фільмах, виступала на сцені, співала, займалась скульптурою. Написала кілька книжок, зокрема, «Мій вишневий сад» (2001).
Смерть Владі померла 24 вересня 2026 року у віці 88 років. Згідно із заявою її дітей, вона померла «вдома, в оточенні близьких та своїх тварин».
Політика Будучи лівою активісткоюYvan Foucart, " Marina Vlady — La beauté slave dans tout son éclat… ", in Dictionnaire des comédiens français, 2008 (lire en ligne sur le site lesgensducinema.com, page consultée le 23 mai 2013)., вона вступила до Комуністичної партії Франції (PCF) у 1968 році..
У 1971 році Владі підписала Маніфест 343-х, публічно заявивши, що зробила аборт, аби підтримати право на переривання вагітності, хоча на той час ця процедура була незаконною у Франції.
У 1970-х роках вона була членом президії асоціації «Франція-СРСР».Yvan Foucart, " Marina Vlady — La beauté slave dans tout son éclat… ", in Dictionnaire des comédiens français, 2008 (lire en ligne sur le site lesgensducinema.com, page consultée le 23 mai 2013).
Владі та її партнер Леон Шварценберг брали участь у протестах проти депортації арабських робітників з Франції. Вона погодилася зіграти роль у фільмі про гей-пару з Ірану.
Сім'я
Батько — оперний співак Володимир Васильович Поляков-Байдаров, (19.01.1890 — 04.04.1952), артист оперних театрів у Парижі та Монте-Карло, уродженець Москви, який переїхав до Франції під час Першої світової війниДолинский М., Черток С. Мечтаю о героине значительной судьбы // Литературная Россия. 2008. № 20. , щоб взяти в ній участь (за законами Російської імперії він, як єдиний син овдовілої матері, не міг вступити на службу). Мати — Міліця Євгенівна Енвальд (1899—1972), балерина, дочка російського генерала Євгена Васильовича Енвальда (1862—1925), яка емігрувала до Белграда з Петрограда в 1919 році. Марина була молодшою з чотирьох дочок у сім'ї. Псевдонім «Владі» Марина взяла на честь батька після його смерті.
Сестри
Ольга (; 5 травня 1928 — 3 вересня 2009), телережисер, псевдонім . Таня (; 15 червня 1930 — 23 червня 1980), актриса, псевдонім Оділь Версуа. Міліця (; 2 лютого 1932 — 1 серпня 1988), актриса, псевдонім . Згідно з випуском журналу «Paris Match» від 11 червня 1955 року, літера «V», спільна для всіх чотирьох псевдонімів, обраних нею разом із сестрами, відповідає літері «V» у слові «Victoire».
Чоловіки та діти Марина Владі була одружена три рази:
Перший чоловік (23 грудня 1955 1959) — актор і режисер Робер Оссейн (1927—2020). син Ігор (нар. 1956), живе в Піренеях у Франції. син Петро (П'єр, нар. 1959), гітарист і балалаєчник, живе на півдні Франції. Другий чоловік (1963—1966) — пілот і власник авіакомпанії в Африці (1925—2016). син Володимир (нар. 1964), живе на Таїті. Третій чоловік (1970—1980) — актор театру та кіно, поет Володимир Висоцький (1938—1980). Владі була останньою дружиною Висоцького і є автором книги спогадів про нього — «Володимир, або Перерваний політ …» (1987); вона також виконувала пісні на його музику та вірші. У 2006 році Марина Владі спільно з режисером Жаном-Люком Тардьє поставила виставу французькою мовою «Володимир, або Перерваний політ…» за однойменною книгою. Вона також жила з французьким лікарем-онкологонкологом з 1981 року до його смерті у 2003 році.
Нагороди та пам'ятники
Командор ордена Мистецтв та літератури (16 червня 1994 року)nationales.culture.gouv.fr/siv/rechercheconsultation/consultation/ir/pdfIR.action?irId=FRAN_IR_026438 Страница 86. Медаль Пушкіна (2 квітня 2012 року, Росія) — за великий внесок у розвиток культурних зв'язків з Російською Федерацією, збереження та популяризацію російської мови та культури за кордоном. Головний приз — «Золота пальмова гілка» XVI-го Міжнародного Каннського кінофестивалю в номінації «Краща жіноча роль» () за виконання ролі Реджіни у франко-італійському фільмі «Сучасна історія: Королева бджіл» (1963). Медаль імені Михайла Чехова (2009 рік, Будинок російського зарубіжжя імені Олександра Солженіцина) У 2006 році в Єкатеринбурзі відкрито пам'ятник Володимиру Висоцькому та Марині Владі.
Дискографія
1973: Il est à moi, Le Voleur de chevaux, 45 об/хв (2 сингли) CBS 1981: Berceuse cosaque, La jeune fille se promenait dans les bois, Berceuse pour endormir l'orage, Petite berceuse, російською мовою, Le Chant Du Monde — 100 402, перевидання для компіляції Éternelle Russie5 1995)
Відомі видання записів пісень Володимира Висоцького у виконанні Марини Владі (деякі спільно з Висоцьким):
1987 / 1988 — Vissotsky Vladimir, Marina Vlady (LP «Мелодія» / CD «Le Chant Du Monde» (Франція) — записи 1974)
До альбомів увійшли такі пісні у виконанні М. Владі:
«Пісня про два красиві автомобілі / Sans Traces Ni Interdits» «Так димно … / Noyé Sous La Fumée» « Я несла свою Біду … / J'ai porté mon malheur» «Березня / Les Pleurs De Maria» Так сталося, чоловіки пішли / Et Ainsi Les Hommes Sont Partis «Пісня про Волгу / Le Long De La Volga Notre Mere…»
— записані у квітні 1974 року у супроводі ансамблю «Мелодія» під керуванням Г. М. Гараняна на Всесоюзній студії грамзапису «Мелодія».
Бібліографія
Бабуся, оповідання, співавтори — Hélène Vallier, Odile Versois, Olga Varen, Издательство Fayard, Paris, 1979. ISBN 2-213-59644-1. Les Jeunes filles, роман В. Висоцького, передмова Марини Владі, Éditions Alinea, 1989. ISBN 2-904631-86-0. Оповідання Міліци, Издательство Fayard, Paris, 1989. ISBN 2-213-02320-4. Le Collectionneur de Venise, роман, Fayard, Paris, 1990. ISBN 978-2-213-02542-1. Du cœur au ventre, есе, Fayard, Paris, 1996. ISBN 2-213-59643-3. Ma Ceriseraie, роман, Fayard, Paris, 2001. ISBN 2-213-61009-6. Ballades, поезія В. Висоцького, передмова Марини Владі, Les Éditions de Janus, Paris, 2003. ISBN 2-912668-14-X. 24 images/seconde, мемуари, Fayard, Paris, 2005. ISBN 2-213-62358-9. Sur la plage, un homme en noir, роман, Fayard, Paris, 2006. ISBN 2-213-62885-8. Le Fol Enfant, récit, Fayard, Paris, 2009. ISBN 978-2-213-63700-6. Владі М. Володимир, або Перерваний політ = . — М.: Прогресс, 1989. — ISBN 5-17-023892-4, ISBN 966-03-2305-0, ISBN 5-01-001751-2, ISBN 5-338-00613-8. Видавнича серія: «Романи Марини Владі»: Мой вишнёвый сад / Пер. с фр. Ю. В. Абдуловой. — М.: Время, 2023. — 368 с., ил. — (Документальний роман). — ISBN 978-5-9691-2377-9. Путешествие Сергея Ивановича. (Художній роман) / Пер. с фр. Ю. В. Абдуловой. — М.: Время, 2023. — 272 с. — ISBN 978-5-9691-2349-6.
Примітки
Література Віталій Абліцов. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
Інтернет Вірш В. Висоцького, присвячений Марині Владі Фото М. Владі Стаття про М. Владі на www.krugosvet.ru М. Владі