Вла́сівка (Ула́сівка) — селище в Україні, у Світловодській міській громаді Олександрійського району Кіровоградської області. Єдиний населений пункт області на лівому березі Дніпра.

Географія Сосновий ліс у Власівці

Селище розташоване у лісостеповій зоні Придніпровської низовини на лівому березі Дніпра. Рельєф — рівнинний. Межі Власівки на південному заході омиває річка Дніпро, на північному заході — Кременчуцьке водосховище. Лісова рослинність представлена сосновими лісами.

На території селища розташовані родовище граніту та поклади будівельного піску.

Історія

На лівобережжі Дніпра в районі Власівки — Недогарок — Максимівки виявлено також ряд поселень ранньослов'янської черняхівської культури (II—VI ст. н. е.).

Уперше згадується як село в окрузі міста Кременчука у зв'язку з вибиттям Станіславом Потоцьким 20 липня 1645 року Юрія Немирича з тутешніх володінь.

Мешканці Власівки брали участь у боротьбі з польсько-шляхетськими військами і татарськими завойовниками, у селянсько-козацьких повстаннях 1637—1638 рр., очолюваних П. Бутом (Павлюком) та К. Скиданом. У 1648 році багато власівчан поповнили козацьке повстанське військо Богдана Хмельницького, яке вщент розгромило вишколену польську армію в урочищі Жовті Води.

З 1649 року Власівка була приписана до Чигиринського полку і отримала статус містечка. Тоді ж тут утворена Власівська козацька сотня і почалося спорудження земляної фортеці з дерев'яним частоколом на валах.

Впродовж XVII-XVIII століття Власівка була сотенним містечком Миргородського полку і користувалося печаткою, на якій був зображений герб.

З 1773 року Власівка 10-ю ротою Дніпровського пікінерного полку.

Після Жовтневої революції 1917 року частина мешканців Власівки підтримали більшовицький уряд. Воювали власівчани і в армії С. Петлюри, повстанських загонах Івана Богунського (Шарого) та інших військових формуваннях, що боролися за незалежність України.

У середині 20-х років у селі виникла промислова артіль «Нове життя», в яку об'єдналися кустарі-лозовиробники. Першим її головою став комуніст Петро Коваленко. У 1929 році у Власівці створені два колгоспи — «ім. Фрунзе» та «ім. Калініна».

З Німецько-радянської війни 1941—1945 років село вийшло з чималими втратами. Понад 150 жителів загинули на фронтах. 20 жителів були розстріляні, із 500 хат вціліло лише сім.

Нове життя у село приніс початок будівництва Кременчуцької ГЕС. У Власівці почалося спорудження барачного селища для гідробудівників, розробка покладів граніту. Околиці села Коваленки, Королі, Комашки та інші потрапили у зону будівництва греблі, тому їх жителі були переселені до Власівки.

1960 року Власівка стає селищем міського типу з підпорядкуванням Кременчуцькій міській раді. 1 квітня 1963 року селище увійшло до складу Світловодської міської ради Кіровоградської області.

1993 року зведено церкву Різдва Пресвятої Богородиці.

Населення Динаміка населення19701979198919921998200120042006200820102011 3900 5210 7319 7400 6800 7515 7618 7791 7828 7748 7724 Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська635984.55%російська114315.20%білоруська100.13%румунська30.04%німецька20.03%болгарська10.01%інші/не вказали30.04%Усього7521100% За даними перепису 2001 року 84,55 % населення селища вказали українську мову рідною, 15,20 % — російську, 0,25 % — інші мовиБанк даних — перепис 2001.

Економіка У селищі Власівка зареєстровано 6 промислових підприємств, 3 малих підприємства, 87 підприємців-фізичних осіб, 19 підприємців-юридичних осіб. Найбільшими з них є:

ТДВ «Світловодське кар'єроуправління». Спеціалізується на видобуванні піску, граніту, виробництві камене-щебеневої продукції; ТДВ «Об'єднання Дніпроенергобудпром». Виготовлення залізобетонних каркасів для будівництва теплових і атомних електростанцій, промислових будівель, сільськогосподарських та інших будівель, залізобетонних опор, колон, балок тощо. ПП «Віктор і К». Виробництво олії соняшникової, оцту, майонезу, гірчиці готової, кетчупів та інших продовольчих продуктів.

Інфраструктура Банківська система представлена 1 філією ВАТ «Держощадбанк України».

Діє Будинок культури, бібліотека, музична школа, у яких створені гуртки художньої самодіяльності.

Комунікації Головним оператором з надання населенню поштових послуг є філія національного оператора УДППЗ «Укрпошта». Також діє відділення Нова пошта.

У Власівці 5-значні телефонні номери. Код селища 05236. Єдиний оператор фіксованого зв'язку — ПАТ «Укртелеком». Послуги стільникового зв'язку надають три оператори: Київстар, МТС, та Lifecell.

Освіта У Власівці працює загальноосвітня школа I—III ступенів (кількість учнів ~ 470 чол.) та дошкільний навчальний заклад «Буратіно» (кількість дітей ~ 300).

Охорона здоров'я У селищі діє лікарська амбулаторія, що забезпечує лікування мешканців. Також налічується дві аптеки, 2 аптечних пункти, 1 аптечний кіоск. Тут розміщується пансіонат для ветеранів війни та праці з геріатричним відділенням обласного значення, у якому проживають близько 250 осіб.

Спорт На власівському стадіоні Салют ім. Віталія Гончара проходять ігри на першість по футболу. При Будинку культури функціонує спортивний зал.

Місцева футбольна команда «Енергія».

<small>Амбулаторія<small>Загальноосвітня школа

<small>Колишній Будинок піонерів<small>Стадіон «Салют»

<small>Ігровий майданчик у дитячому садку

Архітектура У Власівці встановлено такі пам'ятники: Загиблим під час Другої світової війни; Пам'ятний знак на честь воїнів 97-ї Гвардійської орденів Суворова і Б. Хмельницького стрілецької дивізії, які звільняли селище від нацистських загарбників та у 1943 році форсували р. Дніпро; Пам'ятний знак на честь власівчан ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Культові споруди Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1993 рік).

Персоналії Головко Катерина Іванівна — депутат Верховної Ради УРСР. Буряк Ганна Панасівна — депутат Верховної Ради УРСР 8—9-го скликань. Король Віталій Вікторович (1995—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017 років.

Примітки

Джерела Історія селища на сайті Власівської селищної ради.