Канадська арктична експедиція 1913—1916 років — наукова експедиція за полярне коло, яку організував і очолив Вільялмур Стефанссон. Спочатку спонсорами експедиції виступали Національне географічне товариство та Американський музей природної історії. Невдовзі, відчувши потенціал нових земель, головним спонсором експедиції стала Канада, і Стефанссон, який хоч і народився в Канаді, але був американським громадянином, відновив канадське громадянство. Експедиція була поділена на північну групу, на чолі зі Стефанссоном, і південну, на чолі з Рудольфом Андерсоном.

Північна група Метою північної групи було дослідження нових земель на північ і захід від відомої землі в канадській Арктиці. Тоді припускали наявність великих невідкритих земель, співвимірних із канадським Арктичним архіпелагом або навіть невеликим континентом. Крім пошуку нових земель, північна група мала провести на півночі низку метеорологічних, магнітних і морських біологічних досліджень.

Південна група На південну групу покладалося дослідження дельти річки Маккензі та прилеглих районів Канади між мисом та півостровом Кент, території на 160 км углиб країни, а також південної та східної частин острова Вікторія; дослідження включало наукову (географічну, геологічну) характеристику, опрацювання нових торгових шляхів, пошук родовищ корисних копалин (зокрема, міді) та, можливо, перепис населення.

Результати 1913 рік був особливо поганим для арктичної навігації. Всі кораблі експедиції застрягли в льодах, перш ніж вони могли досягти початкового пункту призначення, острова Гершел. Флагмана експедиції, корабель «Карлук» було втрачено й віднесено на острів Врангеля, що призвело до загибелі майже половини екіпажу. Більшість південної групи пливла на інших кораблях. 19 вересня шестеро людей, включно зі Стефанссоном, залишили «Карлук» на невеликій шхуні North Star, вирушивши на полювання, але через дрейф льодів не змогли повернутися на корабель. Капітан «Карлука» Роберт Барлетт організував піший перехід до острова Врангеля, проте повернутися до експедиції та продовжити дослідження змогла лише одна людина з чотирнадцяти. 1915 року експедиція придбала інший корабель, Polar Bear. Південна група залишилася на півночі влітку 1916 року, вивчаючи і зіставляючи Далекий Схід і Батерст-Інлет. Деякі члени північної групи продовжили дослідження до 1918 року. Експедиція відкрила землі, раніше невідомі навіть інуїтам (зокрема, острови Брок, Маккензі-Кінг, Борден, Мієн і Логід).

Див. також Роберт Бартлетт Г'юберт Вілкінс Останнє плавання бригантини «Карлук»

Примітки

Література

Bovet, John A. (1979) Archivaria 9 pp. 254—255 [Review of] Stefansson and the Canadian Arctic Diubaldo, Richard J. Stefansson and the Canadian Arctic McGill-Queen's Press — MQUP, 1998 Gray, David. The People of the CAE. Northern Party with a contribution from Jette Elsebeth Ashlee. Canadian Museum of Civilization Gray, David. Canada's little arctic navy. The ships of the CAE. Canadian Museum of Civilization Gray, David. New Lands: explorations of the Northern Party Canadian Museum of Civilization Gray, David. New knowledge: Science and the Southern Party. Canadian Museum of Civilization Jenness, Stuart Edward. The Making of an Explorer: George Hubert Wilkins and the Canadian Arctic Expedition, 1913—1916. McGill-Queen's Press — MQUP, 2004. accessed April 26, 2009. New York Times September 18, 1915 Stefansson's quest to test a theory Stefansson, Vilhjalmur (1921) The friendly Arctic; the story of five years in polar regions. Macmillan, N.Y. Stuart Jenness (ed) (1991) Arctic Odyssey: Diary of Diamond Jenness, 1913—1916 Hunt, William R. Stef: A Biography of Vilhjalmur Stefansson, Canadian Arctic Explorer University of British Columbia Press, 1986 . Levere, Trevor H. Science and the Canadian Arctic: A Century of Exploration, 1818—1918 Cambridge University Press, 2004 . Montgomery, Richard. Pechuck. Kessinger Publishing, 2005 (originally published by Dodd Mead 1932) 

Harold Noice. With Stefansson in the Arctic; Dodd, Mead & Co., New York, 1924  Gisli Palsson «The legacy of Vilhjalmur Stefansson» F. A. McDiarmid «Geographical Determinations of the Canadian Arctic Expedition» The Geographical Journal Vol. 62, No. 4 (Oct., 1923), pp. 293—302