Вели́кий Лю́бінь (Любинегород, Любинець, Любин) — селище в Україні, у Львівському районі Львівської області, за 22 км на південний захід від Львова. Адміністративний центр Великолюбінської селищної територіальної громади.

Селище має багату історію і архітектурну спадщину. У Великому Любені розташований один із найстаріших в Європі бальнеологічний і кардіологічний курорт. Основний лікувальний фактор — сірководнева вода. В околицях протікає річка Верещиця та є озеро Любінський став.

Історія

Як свідчать археологічні знахідки, на території сучасного Великого Любеня починаючи з неоліту жили люди. Перші згадки про селище припадають на початок ΧΙΙΙ століття. Населений пункт виник як укріплення від набігів татаро-монгольських орд. Тут жили вільні поселенці, які виконували військову службу.

Початком Любеня було згадуване в руських літописах місто Любин-город, знищене у 1241 році галицьким князем Данилом Романовичем , і пізніше вже не відбудоване. Після захоплення Червоної Руси Польським Королівством довколишні землі належали королю. Король Владислав II Ягайло надав їх галицькому і рогатинському старості, магнату Миколаєві Параві (іноді його називають Парава; з роду Ходецьких гербу Огоньчик (Повала)), який на початку XV століття заклав тут село Любінь, населяючи його осадниками з Галичини (Русі) та Мазовії. Після нього селище стало власністю його родичів. Близько середини століття село було розділено і названо Великим і Малим Любенем. Власниками Великого Любеня від другої половини XV ст. до початку XVII ст. була родина львівських патриціїв Вільчеків.

26 серпня 1604 року у Великому Любені зупинялося українсько-польське військо яке 20 червня 1605 року захопило Москву.

У 1624 і 1648 рр. під час татарського нападу село було зруйноване, населення винищене або забране в полон. В середині ΧVΙΙ століття Великий Любінь відбудовано. Тут споруджено замок, що належав Вільчекам, було закладено парк, що зберігся до наших днів. Мешканці Любеня займалися в основному землеробством, було розвинуте і ремісництво.

Після знищення села татарами у 1624 р. львівський намісник Ян Вільчек змушений був знову заселяти його. У другій половині XVII ст. маєток перейшов до подільського воєводи Стефана Гумецького (помер бл. 1750 р.) і у власності Гумецьких залишився до кінця наступного століття. Потім короткий час належав Свідзинським, після чого як придане (віно) Маріанни зі Свідзинських перейшов до графа Юзефа Яблоновського (помер 1821 р.). Наступним власником був їхній син Людвік Яблоновський (1810—1887), учасник листопадового повстання й автор відомих Спогадів (повне видання 1963 р.), у яких колористичною мовою передав життя у дворах і палацах Червоної Руси, між іншим, у Любені.

За часів Яблоновських місцевість стала відомою як курорт завдяки наявності сірководневих джерел. Вони були відомі від XVI ст., а ретельніше дослідили їх і описали львівські науковці у XVIII ст. Уже тоді тут виникли купелі. У 1820 роках стараннями Маріанни Яблоновської у Любені вибудувано купелі для заможних відпочивальників зі Львова. Власники перебували переважно у Львові, але у своєму палаці в Любені вели відкритий дім, приймаючи славних гостей.

Власником маєтку в Любені в ΧΙΧ столітті став І. Бруннер, який виграв село в карти у попереднього власника Яблоновського. Він збудував в селі гуральню і цегельню. У його власність перейшов також курорт у Великому Любені. Новий власник курорту з середини ΧΙΧ століття почав реконструкцію курорту — побудував нову водолікарню, кілька нових житлових будинків та допоміжні приміщення. За короткий час він перетворив Великий Любінь на відомий європейський курорт.

У 1849 р. Людвік Яблоновський продав маєток разом із палацом і курортом баронові Константію Бруніцькому (1820—1890, чоловік Гелени Корвін-Шимановської). Останнім власником Любеня Великого був їхній син Адольф (1859—1941). Санаторій значною мірою розвинувся у другій половині XIX ст., коли Костянтин Бруницький збудував сучасні купелі, пансіонати і готелі. Кількість гостей значно зросла після підведення у 1903 р. залізничної гілки зі Львова.

У 1914-15 р.р. під Любенем точилися австрійсько-російські бої за Львів, а у 1919 р. польсько-українська боротьба за комунікаційні шляхи, які сполучали оточений Львів із Перемишлем. Після руйнувань, завданих під час воєн, курорт відродився у міжвоєнний період. Відбудований Адольфом Бруницьким, а у 1928 р. отримав статус національної інституції громадського використання. У той час тут функціонував найбільший у Польщі заклад сірководневих купелей, який відвідувало щорічно 2000 осіб. Для лікування використовувалися води з п'яти джерел, з-посеред яких найвідомішими були джерела Адольф і Людвік.

29 червня 1941 р. німці оточили на околиці Любеня невеликий підрозділ радянських прикордонних військ. У результаті битви, у якій загинула сотня радянських солдатів, поселення було зруйноване. У 1946 р. знову відкритий, а потім розбудований державний курорт у Любені Великому. У 1964 р. поселення набуло статусу селища міського типу. Тут працює один із найбільших спиртзаводів у Східній Галичині.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Городоцького району, увійшло до складу новоствореного Львівського району.

Населення 4 400 (1969) 4 516 (2001) 4 550 (2011) 4 559 (2012) 4 571 (2013) 4 571 (2014) 4 588 (2015) 4 595 (2016) 4 603 (2017) 4 598 (2018) 4 586 (2019) 4 589 (2020) Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська448099.20%російська210.47%польська120.27%білоруська10.02%німецька10.02%інші/не вказали10.02%Усього4516100%

Освіта Великолюбінська спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат Великолюбінська ЗОШ Великолюбінська дитяча мистецька школа

Пам'ятки архітектури та природи Палац Бруницьких Парк курорту «Великий Любінь» Парк XIX століття Свердловина 1-К курорту «Любінь Великий» Віковий бук Костел Богоматері Ченстоховської Дерев'яна церква святого Миколая

Відомі люди Народилися Борецький Роман (1928—1948) — референт СБ Городоцького районного проводу ОУН, Лицар Срібного хреста бойової заслуги УПА 2 класу. Васюник Петро Іванович () (1911—2005) — професор Akademii Górniczo-Hutniczej в Польщі Голубець Михайло Андрійович (1930—2016) — український державний та політичний діяч, народний депутат України 1-го скликання, доктор біологічних наук, професор, академік Національної академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України. Голубець Володимир Михайлович — завідувач кафедри технології матеріалів та інженерної графіки Національного лісотехнічного університету України, доктор технічних наук, професор. Васюник Іван Васильович — український політик. Васюник Ігор Васильович — український політик, депутат Верховної Ради України. Дмитрасевич Ярослав Іванович — український футболіст, Заслужений тренер УРСР. Кокодиняк Ігор Ігорович (1997—2022) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році. Лучечко Юрій Васильович (1999—2022) — солдат ОЗСП «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Працювали Бризицький Дмитро Михайлович — голова колгоспу імені ХХ з'їзду КПРС, Герой Соціалістичної Праці.

Мікротопоніми

*перелік мікротопонімів сформований на основі опитувань місцевих мешканців, польових записів та умовної карти мікротопонімів селища; назви відображають народне, неофіційне членування території. Деякі з них подані відповідно до усних свідчень декількох старожилів, тому можуть мати варіативність та не є адміністративно закріпленими.

БАРО́НСЬКИЙ – ліс біля Палацу барона Бруницького. БЕРІЗКИ́ – частина села, місцевість, де ростуть берези. БІЛЯ КЕРНИ́ЦЬКОЇ ДОРО́ГИ – поле у Великому Любені, з’єднане з селом Керниця. БІЛЯ ЛИ́СОЇ ГОРИ́ – пасовище, розташоване біля пагорбу Ли́са Гора. БІЛЯ ПА́СВИСКА – поле, розташоване біля Па́свиска (пасовища). БІЛЯ ЧЕРЕШЕ́НЬ – поле, ділянка біля місць, де росли черешні. ВАРША́ВА – частина села у Великому Любені. ГАЛИЧА́НКА – частина села, де була побудована їдальня з такою назвою. ГОРБО́ЧОК  –  частина села, ділянка з підвищенням. ГОРІ́ХИ – пасовище, назва пов’язана з горіховими деревами. ГУРІ́ВНЯ –спиртовогорілчаного заводу → Гуральня –  гуральня;  Гурі́вня – частина села; Гурі́вщина– частина села. ДЕ́БРИ – частина лісу із зарослями. ДРУ́ГА СТА́Я – невелика ділянка одного з п’яти полів, розташованих поруч. ЗАГУМЕ́НЬКИ – частина села, ділянка за током. ЗА ПЕРЕЄ́ЗДОМ – поле поблизу залізничної дороги.   ЗА ШТРИ́КОЮ – поле поблизу Штри́ки (залізничної дороги). ЗАГОТСКО́Т – частина села, на якій розміщувалися ферми із заготівлі скотарства. КАВА́ЛОК –  частина села відділена від центру. КА́МІНЬКА – частина села, назва пов’язана з джерелом, яке розташоване в цій місцевості. КІНЕ́ЦЬ – крайня частина населеного пункту. КІРНИ́ЧКА – частина села, назва якої пов’язана з джерелом. Співвідноситься з діалектизмом «кірниця» у знач. колодязя. КОЛГО́СП – частина села, на які розміщувалося колективне господарство → За Колго́спом – частина села. КУДРЯ́ВА – частина села у Великому Любені, що розташована на межі між селом Кудрява. КУРО́РТ – місцевість з природними цілющими властивостями, пристосована для лікування, відпочинку. ЛАЗЄ́ЙКИ – мікротопонім походить від лексеми лазівка, що  позначає стежку в густих зарослях. ЛЕВА́ДА –частина села, невелика ділянка землі з  колишнім сінокосом. ЛИ́ПОВА – вулиця, місцевість, названа від липового дерева. П’ЯТА СТА́Я – невелика ділянка одного з п’яти полів, розташованих поруч. ПАРКЕТ – частина села, на якій розміщується фабрика паркету. ПЕ́РША СТА́Я – невелика ділянка одного з п’яти полів, розташованих поруч. ПІД ЗАГОТСКО́ТОМ – частина села, розташована біля Заготско́ту, колишньої территорії заготівлі скотарства. ПІД ОБШИРА́МИ – пасовище біля хутора Обширі. ПІД ПЕРЕЄ́ЗДОМ – поле поблизу залізничної дороги.   ПІД ШТРИ́КОЮ – поле поблизу Штри́ки (залізничної дороги). РИБГО́СП – частина села, що охоплює рибне господарство. РІВ – ділянка, розмита водою → За Рово́м – поле; Під Рово́м – поле. ТІК – ділянка, спеціально підготовлений майданчик в минулому для молотьби, очищення і просушування зерна. ТРЕ́ТЯ СТА́Я – невелика ділянка одного з п’яти полів, розташованих поруч. ТУ́РКИ-БО́ЙКИ – частина села, назва пов’язана з представниками одних із етнічних груп західноукраїнських областей → Бо́йки – вулиця. За Бо́йками – частина села. ЧЕРЛЯ́НСЬКИЙ СТАВ – став у Великому Любені, який межує з сусіднім селом Черляни. ЧЕТВЕ́РТА СТА́Я – невелика ділянка одного з п’яти полів, розташованих поруч. ЦЕНТР – ділянка села, розташована в центрі. ШТРИ́КА – частина села, назва - діалектизм, що має значення залізничне полотно.

Примітки

Посилання ВЕЛИ́КИЙ ЛЮ́БІНЬ // ЕСУ Облікова картка З історії Любеня Великого Карта смт Великий Любінь Неофіційний сайт міста Дерев'яна церква Св. Миколи 1854 Палац у Любені Великому на фільмі з дрона .