Ілітиди (), також відомі як мізкожери, здирачі розуму () або володарі розуму () та іноді називаються ґаїк () на мові ґіт'янкі — персонажі медіафарншизи Dungeons&Dragons, гуманоїди, що вирізняються щупальцями на голові та потужними псіонічними здібностями; мешканці багатьох світів мультивсесвіту. Зі своїх лігв-лабіринтів, розташованих у глибинах Підмороку, ці чужорідні істоти прагнуть розширити своє панування над усіма іншими формами життя, контролюючи їх розум, щоб використовувати як покірних рабів. Завдяки своїм псіонічним здібностям, вони споживають саму особистість своїх жертв, виїдаючи їх мозок, поки ті ще живі, щоб отримати поживні речовини та знання.
Опис За зростом, вагою та статурою, ілітиди подібні до худорлявих людей, але на цьому будь-яке зовнішнє порівняння з гуманоїдами закінчується. Плоть ілітида м'яка, еластична, волога та гумоподібна, що створює унікальну текстуру, яку легко відрізнити від будь-якої іншої істоти. Колір їхньої шкіри коливається від лілового до зеленувато-фіолетового, а кров має сріблясто-білий колір. Голова ілітіда витягнутої випуклої форми нагадує восьминога з чотирма гнучкими несегментованими темно-фіолетовими щупальцями, що оточують їх рот. Довжина щупалець може варіюватися від 0,6 до 1,2 метра. Руки ілітидів довгі, тонкі та не мають вказівного пальця, але в іншому схожі на руки звичайних гуманоїдних істот. Решта пальців можуть бути від червоного до лілового кольору та закінчуються товстими чорними нігтями, що хоч і здаються небезпечними, насправді тупі та складаються з м'якого хряща, тому не є ефективною зброєю. Ноги ілітидів перетинчасті та мають лише два пальці, що допомагає їм доволі швидко плавати.
Ілітиди носять довгі мантії та плащі з високими розкішними комірами, темні капелюхи та різноманітні прикраси.
Світогляд Здирачі розуму мають чужорідні процеси мислення та загадкові цілі. Вони вбачають себе у ролі майстрів-геніїв, що змушують інших служити їхнім схемам. Хоча окремі особи можуть виявляти велику різницю в світогляді, більшість розділяє спільні вірування і принципи.
Ілітиди схильні до манії величі, тиранії і почуття власної значущості. Здирачі розуму прагнуть світового панування, вбачаючи свою долю у пануванні над всесвітом, а вершиною своєї еволюції — повний контроль над усіма , з можливістю змінювати реальність за власним бажанням. Однак здирачі розуму не вважають себе жахливими монстрами. У свідомості ілітидів їх вид діє як агенти «Порядку», сили закону, які повинні приборкати хаотичний і некерований всесвіт. Вони бачать різні раси в його межах як потенційних рабів без нагляду, які безцільно існують та працюють без будь-якого спрямування. Виконуючи роль опікунів мультивсесвіту, ілітиди постійно працюють над тим, що вони вважають покращенням всесвіту, затверджуючи свій остаточний контроль, щоб забезпечити встановлення зручного для них порядку.
Надзвичайно зарозумлі ілітиди розглядають всіх створінь як нижчих за себе істот, своєрідну худобу, призначену лише для трьох цілей: слугувати їм їжею, працювати як раби або ж слугувати ємністю для розмноження ще більшої кількості ілітидів. Навіть попри таке ставлення до інших рас, здирачі мозку відчувають певну подяку перед меншими істотами. Насправді вони цінують «дари» тих, кого споживають, і щиро відчувають, що роблять своїй худобі дарунок, споживаючи її мізки. Ілітиди потребують домінувати не лише для досягнення спільних цілей, але й для задоволення певних власних основних потреб. Без розуму, яким можна керувати, ілітид почувається незавершеним. Вони насправді мають досить близькі, майже інтимні, стосунки зі своїми власними рабами і дуже страждають, якщо ті помирають (через хворобу, вік чи фізичну травму), а деякі навіть божеволіють від самотності без їх постійного товариства. Ілітид може відкласти свої цілі з завоювання світу лише для того, щоб поновити спустошену свиту рабів, і кожен ілітид має принаймні одного особистого раба. Коли вони знаходять того, хто їм подобається, ілітиди роблять все можливе, щоб не їсти цього раба у нападах голоду чи гніву, і можуть навіть дарувати їм іграшки та дрібнички, якими вони могли б зайнятися, коли не працюють.
Моральність Загалом, ілітиди є холодними і жорстокими створіннями. Відомо, що вони завдають болю полоненим виключно для розваги та змушують інших брати участь у різноманітних гладіаторських іграх. Якщо ілітид коли-небудь ставився до представника іншої раси як до рівного, він, швидше за все, вдавав дружбу задля власних цілей. Вони можуть поводитися шанобливо, коли їм це зручно, але кожен має інстинктивне усвідомлення того, що інша сторона послужить кращим рабом або їжею і, швидше за все, до того часу, коли був укладений союз, вони вже вирішили, як і коли зрадити нового партнера. Незважаючи на безліч притаманних їм бажань і схильностей, ілітиди можуть інколи відійти від зла. Більшість з них просто нездатні до справжнього добра, але іноді винятковий індивід може змінити свій спосіб життя, щоб стати морально нейтральним, а в крайніх випадках — добрим. Відомо, що дехто ставив під сумнів необхідність домінування над слабкими та відмовлявся від харчування мізками, але від таких своїх представників спільнота ілітидів швидко позбувалася, якщо їх виявляла.
Суспільство Здирачі розуму рідко зустрічаються поодинці, частіше їх супроводжують двоє чи більше психічно прив'язаних рабів. Типові поневолені раси включають , , і . Спільним для цих поневолених видів є той факт, що ілітиди зазвичай не вважають їх їстівними. Спільноти здирачів розуму (також звані «колоніями») зазвичай мають розмір від двохсот до двох тисяч, враховуючи лише самих ілітидів. Кожен представник спільноти має принаймні двох рабів. У цих громадах кількість рабів часто значно перевищує кількість самих ілітидів. Наприклад, станом на 1372 DR загальна чисельність населення ілітидського міста Оріндолл (англ. Oryndoll) становила трохи менше 24 000 осіб, серед яких здирачі розуму становили лише близько 4 300 із цієї кількості.
Колонії функціонують як єдиний колективний розум, з централізованим контролем Старшого Розуму, єдиної сутності, яка здійснює свій телепатичний контроль одночасно над усіма ілітидами в радіусі 8 км. Старший Розум є серцем спільноти, він утримується в басейні солоної рідини і складається з усіх мізків мертвих ілітидів колонії. Він слугує центром комунікаційної мережі, передаючи інформацію, отриману від одного здирача розуму, всій колонії, зберігаючи всі колективні знання колонії та видаючи команди окремим її представникам. Ступінь контролю та організації Старшого Розуму над спільнотою є настільки абсолютним, що про всю колонію ілітидів зручніше думати як про одну особину — Старший Розум.
Хоча ілітиди охоче збираються разом, щоб досягти мети, вони завжди змагаються за більший контроль у суспільстві, але навіть тоді завжди залишаються нижчими за Старший Розум. У той час як окремі ілітиди могли колись у своєму минулому зберегти певний ступінь незалежності мислення, після краху Імперії Ілітидів вони погодилися, що для виживання, їм потрібна повна покора Старшому Розуму. У колоніях ілітиди організовуються в ідеологічні угруповання, відомі як «Символи Віри» (англ. Creed), відповідно здібностям і філософії кожного окремого індивіда. Представники різних віросповідань об'єднуються в Старший Конкорд (англ. Elder Concord), який під егідою Старшого Розуму координує діяльність колонії. У випадках, коли кілька колоній переслідують спільні цілі, формується «Великий Старійшинський Конкорд».
Коли виникає потреба, колонія створює «інквізицію», команду ілітидів, схожу на групу авантюристів. Кожен її представник використовує власні таланти та здібності для досягнення мети інквізиції. Якщо ситуація є надто масштабною, колонія створює «культ», котрий є набагато більшим за інквізицію, і його очолюють одразу два здирачі розуму, які постійно змагаються за більшу владу в ньому. Такий тип місії тимчасово робить ілітидів недосяжними для Старшого Розуму і вважається дуже небезпечним. Якщо представник колонії залишається поза досяжністю свого Старшого Розуму, він може знову отримати свою свободу волі. Ці так звані ілітиди-ренегати можуть створити власні колонії або, звільнившись від панування Старшого Розуму, навіть шукати співпраці з іншими видами. Ця нова особистість і будь-які альянси, які були укладені, миттєво зникають, щойно ілітид-ренегат з тих чи інших причин повертається під контроль Старшого Розуму.
Біологія Ілітиди є теплокровними амфібіями. Унікальність нервової системи полягає в тому, що кожен нерв представника цього виду має прямий зв'язок із мозком, тобто все тіло ілітида є продовженням його мозку, надаючи здирачам розуму цілковите усвідомлення свого фізичного стану. Очі ілітидів надзвичайно чутливі до яскравого світла, що є для них дуже болючим — характеристика, яку деякі вчені ґітянкі пояснюють тим фактом, що інопланетна анатомія цього виду фокусує світло специфічним чином. Натомість, їх очі більш чутливі до інфрачервоних променів, ніж до видимого світла, тому є незмінною характеристикою представників цієї раси в усій продукції франшизи D&D. У повній темряві або при місячному світлі ілітид може чітко бачити на відстані до 150 метрів, але під прямим сонячним світлом не далі 4,5 метрів.
Через відсутність зовнішніх вух, слух ілітидів менш гострий, ніж у поверхневих рас. Вони відносно добре розрізняють напрямок звуків, але здатність відокремлювати та розпізнавати окремі компоненти звуків у них відсутня. Ілітиди також не мають носів, як висновок будь-яка нюхова функція у них відсутня.
Джерелом харчування представників цього виду є мізки інших розумних істот, переважно гуманоїдів. Лише мозкова тканина забезпечує необхідну комбінацію трьох основних компонентів, необхідних для підтримки фізіології ілітида: гормони, ферменти і психічна енергія. Здирачі розуму також вживають іншу їжу, більшість якої містить важливі для них ферменти та гормони, здебільшого це сирі внутрішні органи теплокровних істот. У той час як певні важливі біохімічні речовини та гормони можна знайти лише в мозковій речовині, ілітиди споживають мозок більше заради психічної частки, ніж фізичних поживних речовин. Їх унікальна фізіологія дозволяє їх травній системі отримувати з їжі не тільки поживні речовини, а й спогади своєї здобичі, якими вони діляться з іншими членами своєї колонії. Сліди індивідуальності жертви також зберігаються у здирача розуму, впливаючи на їх культуру та естетичні уподобання. Колонії ілітидів можуть зосередитися або навпаки проігнорувати цілі області дизайну в залежності від свого раціону.
Розмноження
Ілітиди — гермафродити, кожний з яких відкладає кладку личинок два-три рази за все своє життя. Личинки нагадують пуголовків з чотирма щупальцями. Протягом свого життєвого циклу, личинки розвиватися в басейні Старшого Розуму, де також складають його основний раціон. Виживших 10 років особин ілітиди поміщають в мозок розумної істоти — цей процес називається «цереморфозис». Господарі визначаються дуже специфічним чином — зазвичай це людиноподібні істоти зростом 1,5 метра—1,9 метра. Найбільш бажаними расами є люди, дроу, ельфи, ґітіанкі, ґрімлоки, ґноли, ґобліноїди та орки. Після введення (через будь-який черепний отвір) личинка росте і поглинає мозок хазяїна і повністю трансформує його фізичну форму, перетворюючи на фізично зрілого але ментально молодого ілітида. Трансформація займає близько тижня.
Коли ілітид піддається цереморфозису, він іноді може приймати деякі елементи індивідуальності поглиненої істоти-господаря. Зазвичай це проявляється як незначна особливість особистості, така як нервова звичка або реакція (наприклад, гризти нігті або постукувати ногою), хоча процес, який визначає тип і кількість рис, успадкованих таким чином, є стохастичним. Відомо, що деякі дорослі ілітиди навіть наспівують мелодію, яку їхні господарі знали за життя. Зазвичай, коли здирач розуму успадковує таку рису, він зберігає це в суворій таємниці, тому що подібні недоліки не толеруються спільнотою ілітидів.