Вернер Вольфганг Ебергард Мільх (; 15 листопада 1903, Вільгельмсгафен — 17 листопада 1984, Гемер) — німецький юрист і офіцер, доктор права (20 травня 1930), майор резерву люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія Син фармацевта кайзерліхмаріне Антона Мільха і його дружини Клари, уродженої Веттер. Молодший брат генерал-фельдмаршала Ергарда Мільха.

В 1920/23 роках навчався в гімназії у Грюневальді, після чого навчався в Дрезденському вищому технічному училищі. В 1924 році протягом кількох тижнів пройшов підготовку в 2-му артилерійському полку. З 1925 року вивчав право в університеті Фрідріха-Вільгельма. 28 червня 1928 року склав перший державний іспит з права. Працював в юридичній фірмі Еріха Кох-Везера, з 1933 року — в берлінському філіалі GASAG. В 1937 році зарахований в резерв 3-го артилерійського полку.

26 серпня 1939 року призваний в штаб 603-го артилерійського полку. Учасник Польської і Французької кампаній, а також Німецько-радянської війни. 17 грудня 1941 року переведений в люфтваффе і призначений в 5-ту батарею 1-го артилерійського полку 7-ї авіадивізії. З серпня 1942 року — командир 4-ї батареї 2-го артилерійського полку. В червні 1943 року переведений в 2-гу парашутну дивізію. З 22 грудня 1943 року — командир 2-го дивізіону 2-го артилерійського полку, з 21 березня 1944 року — 2-го парашутного гранатометного батальйону. З квітня 1944 року служив в штабі 2-го дивізіону 2-го артилерійського полку. З серпня 1944 року — командир парашутного гранатометного навчального і експериментального батальйону. 8 травня 1945 року взятий в полон.

Після звільнення працював юристом. На Нюрнберзькому процесі у справі Ергарда Мільха захищав свого брата як помічник адвоката Фрідріха Бергольда. Пізніше працював юристом в Гемері до кінця життя.

Звання

Єфрейтор резерву (1 березня 1937) Унтерофіцер резерву (20 серпня 1937) Вахмістр резерву (16 вересня 1937) Лейтенант резерву (1 березня 1939) Оберлейтенант резерву (31 жовтня 1941) Гауптман резерву (23 січня 1943) Майор резерву (1 січня 1945)

Нагороди

Рятувальна медаль Залізний хрест 2-го класу (16 травня 1940) 1-го класу (18 лютого 1942) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (19 липня 1941) в сріблі (листопад 1943) Нагрудний знак люфтваффе «За наземний бій» (1 липня 1942) Нагрудний знак парашутиста люфтваффе (19 жовтня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (15 грудня 1942) Нарукавна стрічка «Африка» Медаль «За італо-німецьку кампанію в Африці» (Королівство Італія; 5 березня 1943) Нарукавна стрічка «Крит» (1 травня 1943) Німецький хрест в золоті (15 квітня 1944) Лицарський хрест Залізного хреста (9 січня 1945)

Бібліографія

Die Luftfahrzeughypothek. Dissertation, Neustrelitz 1930. Als Fallschirmartillerist in Rom. Bei den Mönchen des Klosters „Tre Fontane“. In: Der deutsche Fallschirmjäger. 1961, Heft 2, S. 9–10.

Література

Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939-1945, Biblio-Verlag, 1986

Примітки