Лу Дуайóн (; 4 вересня 1982, Неї-сюр-Сен, О-де-Сен) — британсько-французька акторка, співачка та модель.

Життєпис Народилася 4 вересня 1982 року у місті Неї-сюр-Сен, департамент О-де-Сен. Батько — режисер Жак Дуайон (нар. 1944), мати — акторка і співачка Джейн Біркін (1946—2023). Її старші сестри від попередніх шлюбів і стосунків матері — фотохудожниця Кейт Баррі (1967—2013) та акторка Шарлотта Генсбур (нар. 1971). Її старша сестра від попередніх стосунків батька — акторка Лола Дуайон (нар. 1975). Також має двох молодших сестер і брата від подальших стосунків батька — Лілі Дуайон (нар. 1995), Ліну Дуайон (нар. 2010) та Лазара Дуайона (нар. 2016). Її бабуся з материного боку — акторка Джуді Кемпбелл (1916—2004). Її дядько — режисер та сценарист Ендрю Біркін (нар. 1945). Навчалася у паризькому ліцеї Віктора Дюрюїhttps://en.notrecinema.com/communaute/stars/stars.php3?staridx=17129.

1987 року, у п'ятирічному віці, дебютувала в кіно, з'явившись у фільмі «Майстер кунг-фу» Аньєс Варда. 1998 року виконала головну роль у комедійній драмі Жака Дуайона «Багато (мало) кохання». Наступного року знялася у фільмі Жана-П'єра Амері «Погані знайомства». 2001 року зіграла головні ролі у фільмі Жака Дуайона «Прямо на захід» та мінісеріалі «Нана» Едуара Молінаро. Наступного року з'явилася у фільмі Мішеля Блана «Цілуй кого хочеш» з Шарлоттою Ремплінг, Жаком Дютроном та Кароль Буке, а також зіграла Бланш Перонн у пригодницькій комедії «Бланш» Берні Бонвуазена. 2003 року знялася у британському телефільмі «Приватне життя Семюела Піпса», де втілила образ Елізабет Піпс, дружини політика і автора відомого щоденника Семюела Піпса. Наступного року у неї була роль в фільмі жахів Паскаля Лож'є «Сен-Анж» з Віржині Ледоєн. 2006 року разом з Хлоєю Севіньї знялася в американському трилері «Сестри», римейку однойменної стрічки Браяна де Пальми 1973 року, де виконала подвійну роль сестер-близнюків. Наступного року з'явилася у фільмі Абеля Феррари «Казки стриптиз-клубу» з Віллемом Дефо і Азією Ардженто та зіграла одну з ролей у драмі Джейн Біркін «Коробки», заснованій на автобіографічному матеріалі. 2010 року знялася в «Дніпровському крокодилі», короткометражному епізоді серіалу «Кризова колекція» виробництва Canal+, де зіграла француженку Емілі, яка під час світової економічної кризи прибуває у відрядження до Києва і, намагаючись розшукати будинок, в якому жила в дитинстві, знаходить на тому місці торговий центр «Алігатор» і спілкується з випускниками столичних вишів, які через кризу змушені заробляти на життя роздаючи рекламні листівки, перебравшись в костюми крокодилів. Того ж року зіграла головну роль у кінодрамі «Жигола» Лори Шарпантьє та з'явилася камео в першому епізоді четвертого сезону серіалу «Пліткарка». Наступного року у неї була невелика роль сестри головної героїні у кримінальній драмі Майвенн «Паліція». 2012 року виконала одну з головних ролей у фільмі «Твоя дитина» Жака Дуайонаhttps://spletnik.ru/35616-kalendar-spletnika-doch-svoikh-roditeley-lu-duayon-34399.

Завдяки нестандартній зовнішності з ранньої юності працювала моделлю. Співпрацювала з міжнародним модельним агентством IMG Models, брала участь у рекламних кампаніях Givenchy, Vanessa Bruno, Chloé, La Redoute, Lee Cooper, Gap, Mango, H&M та інших брендівhttps://www.designscene.net/2013/10/lou-doillon-vogue-turkey-november-2013.html. 2007 року позувала для календаря Pirellihttps://kino-teatr.ua/uk/person/doillon-lou-3518.phtml.

2012 року випустила свій перший музичний альбом «Places», який зазнав успіху у Франції, після чого вирішила залишити кіно і зосередитися на музиці. 2013 року виграла премію Victoires de la musique як найкраща виконавиця. Того ж року була удостоєна ордену Мистецтв та літератури кавалерського ступеня. 2015 року записала другий альбом «Lay Low», одна з композицій якого  — «Where to Start», — стала саундтреком до фільму Жана-Марка Валле «Руйнація» з Джейком Джилленголом і Наомі Воттс у головних ролях. 2019 року вийшов її третій альбом «Soliloquy»https://www.francetvinfo.fr/culture/musique/pop/lou-doillon-lay-low-un-2e-album-deja-tres-remarque_3392857.html, а 2020-го — мініальбом «Look at me now»https://lavagueparallele.com/lou-doillon-sort-look-at-me-now-un-ep-entre-force-et-fragilite/. Дуайон пише тексти і музику до пісень, а також малює, — 2020 року виступила ілюстратором ювілейного видання книги Патті Сміт «Просто діти» ()https://www.illustre.ch/magazine/lou-doillon-la-seule-reponse-a-la-chute-cest-lenvol.

Особисте життя 12 липня 2002 року Дуайон народила сина Марлоу Джека Тайгера Мітчелла від стосунків з музикантом Джоном Мітчелломhttps://peterburg2.ru/person/lou-doillon-1532/. 26 липня 2022 року народила другого сина Ласло Кітса Міллера Манеля від стосунків з художником-ілюсратором Стефаном Манелемhttps://www.elle.fr/People/La-vie-des-people/News/Lou-Doillon-a-nouveau-maman-elle-devoile-le-prenom-de-son-petit-garcon-4042012.

Фільмографія

Дискографія Альбоми 2012 — Places 2015 — Lay Low 2019 — Soliloquy Мініальбоми 2020 — Look at me now Сингли 2012 — ICU 2013 — Devil Or Angel 2013 — Defiant 2013  — Questions And Answers 2015 — Where To start 2015 — Good Man 2015 — Weekender Baby 2018 — Burn 2021 — Il n'est jamais trop tard (спільно з Аріан Моффатт). 2021 — Goodbye et So long, Marianne (спільно з H-Burns).

Нагороди та номінації Victoires de la musique 2013 — Найкраща виконавиця. 2013 — Номінація на найкращий рок-альбом (Places). Fangoria Chainsaw Awards 2009 — Номінація на найкращу акторку другого плану (Сестри).

Відзнаки 2013 — Орден Мистецтв та літератури кавалерського ступеня.

Примітки

Посилання https://www.allmovie.com/artist/lou-doillon-vn15262806