Газовий лазер — лазер, у якому як активне середовище використовується речовина, що перебуває в газоподібному стані (на відміну від твердих тіл у твердотільних лазерах та рідин у лазерах на барвниках).
Різновидами газового лазера є газодинамічні лазери, хімічні газові лазери та ексимерні лазери.
Перевагами газових лазерів є дешевизна і легкість експлуатації потужних лазерів, що зумовило їх поширення в промисловому різанні матеріалів.
Будова Газовий лазер з електричним нагнітом складається з герметичної трубки з газоподібним робочим тілом та елементами оптичного резонатора. Нагніт енергії в активне середовище лазера проводиться за допомогою електричних розрядів у газі, отримуваних найчастіше за допомогою електродів у порожнині трубки. Електрони, стикаючись із атомами газу, переводять їх у збуджений стан із подальшим випромінюванням фотонів. Завдяки актам вимушеного випромінювання світлові хвилі, створені в трубці, посилюються при проходженні через газову плазму. Оптичний резонатор (два точно виставлені дзеркала на торцях трубки) задає переважний напрямок випромінювання. Частина потоку фотонів відбирається з лазера через одне із дзеркал, зроблене напівпрозорим. Решта відбивається назад усередину лазера для підтримки вимушеного випромінювання.
Історія Творцем першого газового лазера був американський фізик разом із та Д. Еріотом (D. R. Herriott). Газовий лазер був першим безперервним лазером, застосовуваним у телекомунікаційній промисловості разом із волоконною оптикою. Газові лазери зробили голографію практичною. Їх активно використовують у багатьох сферах діяльності, зокрема й у медицині.
Див. також Види лазерів Будова лазера Лазерний діод
Посилання
Invitation to contemporary physics By Quang Ho-Kim, Narendra Kumar, Narendra Kumar Kumar, Harry C. S. Lam, p. 56