Микола Ананійович Комарецький (, Чорнухи, Полтавська губернія — , Ленінград, СРСР) — протоієрей Російської православної церкви, церковний та громадський діяч. Депутат Державної думи Російської імперії від Полтавської губернії.

Громадська діяльність Народився 4 травня 1877 року в містечку Чорнухи Лохвицького повіту Полтавської губернії в родині священника.

1899 року закінчив Полтавську духовну семінарію і рукопокладений в ієреї. Служив священником спочатку в селі Сакунова Слобода, потім — у містечку Костянтиново Роменського повіту. Володів 78 десятинами землі.

15 жовтня 1907 року обраний депутатом Державної думи від Полтавської губернії. Увійшов до фракції октябристів, а з жовтня 1909 року, починаючи з третьої сесії, належав до правих октябристів. Працював у комісіях у справах Православної Церкви, віросповідання, народної освіти та місцевого самоврядування. 1907 року подав на розгляд думи законопроєкт «Про введення загального початкового навчання». Брав участь у розробці законопроєктів «Про мову викладання в школах місцевостей з малоруським населенням», «Про покращення та збільшення селянського землеволодіння та землекористування», «Про пенсії вчителям та вчителькам парафіяльних шкіл».

Під час роботи в думі в 1907—1912 роках відвідував лекції в Санкт-Петербурзі.

1912 року призначений полковим священником. Наступного року служив священником військової в'язниці. З 1914 року — благочинний Роменського повіту. Фінансував потреби десяти церков, будівництво трьох земських училищ, купив та передав училищам сотні книг.

Брав участь у Першій світовій війні як полковий священник. За це отримав державні нагороди Російської імперії.

1917 року переведений до стану протоієреїв. З 1919 року служив у в Петрограді.

1922 року проти Комарецького було відкрито кримінальну справу «Про спротив вилученню церковних цінностей». Арештований 28 березня, проте за три місяці був виправданий судом та звільнений.

Після закриття Благовіщенської церкви в 1928 році служив на подвір'ї та в церкві .

Помер у Ленінграді 25 червня 1931 року. Похований на Большеохтінському кладовищі.

Нагороди За службу капеланом під час Першої світової війни нагороджений державними нагородами Російської імперії:

Орден Святого Володимира з мечами (1914) Орден Святої Анни III ступеня (1914) Орден Святої Анни II ступеня (1915) Золотий хрест на Георгіївській стрічці (1916)

Родина Був одружений із попадею Марією Іванівною. У шлюбі народилися сини Борис та Михайло.

Примітки

Джерела