Василь Михайлович Лашко́ ( 21 серпня 1940, Сакалівка) — український графік, кераміст і педагог; член Спілки радянських художників України з 1990 року. Біографія Народився 21 серпня 1940 року в селі Сакалівці (нині Миргородський район Полтавської області, Україна). 1959 року закінчив Миргородський керамічний технікум, де навчався у Валентини Панащатенко, Леоніда Статкевича.
У 1963—1964 роках працював живописцем на Будянському фаянсовому заводі. Протягом 1964—1971 років у Харківському художньо-промисловому інституті обіймав посаду завідувача лабораторії кераміки і скла відділу монументально-декоративного живопису факультету інтер'єру та обладнання. Одночасно до 1971 року навчався у ньому, був учнем Миколи Камінного, Володимира Ненадо.
З 1973 року у Києві працював завідувачем відділу реклами Центральних художньо-експериментальних лабораторій украхнських народних художніх промислів; з 1975 року — провідний інженер-конструктор відділу реклами заводу «Маяк»; з 1989 року — викладач-методист художньо-промислового технікуму, де відродив відділення художього розпису; з 2000 року — в Інституті декоративно-прикладного мистецтва та дизайну, де з 2010 року виконував обов'язки завідувача кафедри монументально-декоративного мистецтва. Мешкає у Києві в будинку на вулиці Каштановій, № 3Лашко Василь Михайлович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 82..
Творчість Працює в галузі станкової графіки (створює переважно акварельні пейзажі). Серед робіт:
подарункові керамічні вироби (1971); серія ліногравюр «Українські народні думи» (1971); акварелі «Чекання» (1983); «Обухівські оболоні» (1987); серія «Покинуті села» (1987); серія «На Полтавщині» (1987–1995); «Гадяцький шлях» (1988); «Гаряча пора» (1988); «Барви бабиного літа» (1998); «Краєвид Псла» (1999); «Осінні багрянці» (1999); «Подихи осені» (2000). </div> Бере участь в обласних, всеукраїнських художніх виставках з 1983 року.
Окремі роботи зберігаються у Хмельницькому художньому музеї, Посольстві України в Ірані.
Примітки
Література