Ōдзюцу () — тип артилерії, який використовувався в Японії під час періоду Сенґоку і раннього періоду Едо.
Опис Ōдзюцу використовувалася переважно в морських і облогових битвах у період Сенґоку через її ефективність у знищенні великих ворожих структур.
Хоча тлумачення ōдзюцу різняться в літературі, зазвичай вона вважається зброєю з кованого заліза, на відміну від ішібія (лита бронзова ручна гармата). Її снаряди становили близько 75 грамів. Деякі мали систему запалювання та приклад із ґнотовим замком.
Вона була значно потужнішою, ніж її бронзовий аналог, і оскільки вона була з кованого заліза, ризик вибуху ствола був меншим, ніж у литої гармати. Її можна було відносно легко виготовити завдяки недорогим матеріалам, але надати їй дуже великого діаметру не можна було через обмежені методи кування того часу.
В святилищі Ясукуні в Токіо знаходиться відома велика ōдзюцу, яка має назву "Гармата Шібацуджі".
Примітки
Радіус дії 187-грамової ōдзюцу, виготовленої зброярами , міг досягати 1,6 кілометра. Флот Ізу суйґун періоду Сенґоку широко використовував ōдзюцу в морських боях.
Джерела