Сухі листяні ліси Катхіавар-Гіру (ідентифікатор WWF: IM0206) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних сухих широколистяних лісів, розташований на північному заході Індії.

Географія Екорегіон сухих листяних лісів Катхіавар-Гіру простягається від гір Араваллі на схід до гір Віндг'я та річки , на території штатів Гуджарат, Раджастхан та Мадг'я-Прадеш. Крім того, екорегіон охоплює Гірський ліс, розташований на півострові Катхіавар в штаті Гуджарат. Найвищою вершиною регіону є гора Абу висотою 1722 м. На захід від регіону поширені колючі чагарники та ліси Північно-Західної Індії, на південний схід — сухі листяні ліси долини Нармади, а на північний схід — вологі листяні ліси долини верхнього Гангу.

Клімат В межах екорегіону переважає спекотний і посушливий тропічний клімат. Середньорічна кількість опадів коливається від 550 до 700 мм, більшість з яких приносять південно-західні мусони, що дмуть в регіоні з червня по вересень. Влітку температури підіймаються до 45 °C, а холодними зимовими ночами вони можуть опускатися до 0 °C. У високогір'ях Араваллі клімат більш прохолодний, а на навітряних південно-східних схилах випадає більше опадів.

Флора Основними рослинними угрупованнями екорегіону є сухі листяні ліси, видовий склад яких залежить від вологості та ґрунтів. Ці ліси складаються з трьох ярусів, а лісовий намет в них розташований на висоті від 15 до 25 м над землею.

У більш зволожених районах основу лісів складають тикові дерева (Tectona grandis). Також в цих лісах ростуть бенгальські айви (Aegle marmelos), (Boswellia serrata), (Ougeinia oojeinense), різні види хурми (Diospyros spp.), (Bombax ceiba), (Sterculia urens), амли (Phyllanthus emblica), (Dalbergia lanceolaria subsp. paniculata) та (Terminalia elliptica). В більш посушливих районах тикові ліси змінюються майже чистими насадженнями (Anogeissus pendula), іноді у поєднанні з (Senegalia catechu).

На схилах скелястих пагорбів Араваллі та в деградованих ландшафтах поширені колючі чагарники та рідколісся, в яких ростуть безлисті молочаї (Euphorbia caducifolia), (Gymnosporia emarginata), (Senegalia senegal), (Commiphora wightii), (Wrightia tinctoria), (Flueggea leucopyrus), (Grewia tenax) та (Grewia villosa). На берегах річок і струмків ростуть (Phoenix sylvestris) та червоні річкові фікуси (Ficus racemosa).

Більшість ендеміків регіону зустрічається в горах Араваллі. Серед таких рослин слід відзначити та Veronica anagallis.

Фауна В межах екорегіону мешкає близько 80 видів ссавців та близько 300 видів птахів. Найбільш характерним представником екорегіону є азійський лев (Panthera leo persica). Історично цей хижак був широко розповсюджений у Південно-Західній Азії та Північній Індії, однак наразі він обмежений Гірським національном парком. Станом на 2020 рік популяція азійських левів нараховувала 674 особини. Серед інших хижаків, поширених в екорегіоні, слід відзначити індійського леопарда (Panthera pardus fusca), азійського вовка (Canis lupus pallipes) та смугасту гієну (Hyaena hyaena), а також дрібніших звичайних шакалів (Canis aureus), очеретяних котів (Felis chaus) та плямисто-рудих котів (Prionailurus rubiginosus). В східній частині екорегіону зустрічаються бенгальські тигри (Panthera tigris tigris) та ведмеді-губачі (Melursus ursinus) .

Також в екорегіоні мешкають індійські замбари (Rusa unicolor), нільгау (Boselaphus tragocamelus), аксіси (Axis axis), індійські газелі або чінкари (Gazella bennettii), чотирирогі антилопи (Tetracerus quadricornis), гарни (Antilope cervicapra), дикі свині (Sus scrofa), макаки-резуси (Macaca mulatta), індійські зайці (Lepus nigricollis) та індійські їжатці (Hystrix indica). Серед поширених в регіоні птахів слід відзначити майже ендемічних білокрилих синиць (Machlolophus nuchalis), а також рідкісних індійських дрохв (Ardeotis nigriceps) та індійських флоріканів (Sypheotides indicus). На берегах водойм зустрічаються болотяні крокодили (Crocodylus palustris).

Збереження Оцінка 2017 року показала, що 11 335 км², або 4 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: ; (включно із Заповідником дикої природи Джавахар-Сагар та );

Національний парк Гір;

Національний парк Куно;

Національний парк Рантхамбор; ; .

Примітки

Посилання «Khathiar–Gir dry deciduous forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Khathiar-Gir Dry Deciduous Forests» — One Earth.