Чхота-Нагпур () — це плато в Східній Індії, яке охоплює більшу частину штату Джхаркханд, а також прилеглі райони Чхаттісгарху, Одіші, Західного Бенгалу та Біхару. На північ і схід від плато лежить Індо-Гангська рівнина, а на південь — басейн річки Маганаді. Загальна площа Чхота-Нагпурського плато становить приблизно 65 000 км².
Етимологія Назва Нагпур, ймовірно, походить від династії , представники якої правили у цій частині Індії. Чхота ("маленький" мовою хінді) — це викривлена назва села "Чуіта", розташованого в околицях міста Ранчі, де знаходяться залишки старої фортеці, що належала Нагаваншідам.
Формування
Чхота-Нагпур — це континентальне плато, велика ділянка суходолу, піднята над навколишніми територіями. Воно утворилося внаслідок підняття континентальної кори, спричиненого внутрішніми силами Землі. З геологічної точки зору плато складається з докембрійських порід віком понад 5,4 мільярди років. Чхота-Нагпурське плато є частиною Деканської плити, яка відірвалася від Гондвани у крейдовому періоді і 50 мільйонів років рухалася в напрямку Євразії, перш ніж зіштовхнутися з нею. Це плато було першою територією, яка увійшла в контакт з Євразією.
Географія
Плато Чхота-Нагпур складається з трьох частин. Західна, найвища частина регіону називається "Патами" і розташована на висоті від 910 до 1070 м над рівнем моря. Найвища вершина плато розташована на висоті 1164 м над рівнем моря. Друга частина охоплює центральну частину плато. Вона має нерівний рельєф, на ній трапляються численні куполоподібні гнейсові пагорби. Середня висота цієї частини становить 610 м над рівнем моря. Третя, найнижча частина плато розташована на південному сході. Її середня висота становить 300 м над рівнем моря. Серед південно-східної частини плато виділяються високі пагорби (1370 м) і (1038 м).
Пати Західне плато, також відоме як Західне Ранчі, має середню висоту 1000 м над рівнем моря. Основу цього плато становлять деканські базальти . Його пласкі вершини називаються місцевими жителями "патами". Прикладами патів є гори Нетархат-Пат, Джаміра-Пат, Кхамар-Пат, Рудні-Пат тощо.
Плато Ранчі
Плато Ранчі є найбільшою частиною Чхота-Нагпуру. Його середня висота становить 700 м над рівнем моря. Сильно розчленоване плато поступово знижується на південний схід, в напрямку пагорбів . Тут бере початок річка Дамодар, яка тече на схід через рифтову долину. Дамодарський прогин відділяє плато Ранчі від плато Хазарібагх, розташованого північніше. На заході плато Ранчі розташовані декілька патів.
Коли річки, що стікають з плато Ранчі, доходять до його краю, що має вигляд стрімких схилів та уступів, утворюються численні водоспади. Прикладами є водоспад Гундру висотою 75 м на річці Субарнареха, водоспад висотою 39,6 м на річці та водоспад Пхеруагхаугх висотою 17 м на річці . Іноді водоспади утворюються в місці впадіння притоки до іншої річки, коли притоки стікають з великої висоти, наприклад, з . Зокрема,в місці впадіння річки Бхеда до річки Дамодар формується водоспад висотою 10 м, а в місці впадіння річки Ганга до річки Рару — водоспад висотою 25,9 м.
Плато Хазарібагх Плато Хазарібагх часто розділяють на дві частини – верхнє плато, або власне плато Хазарібагх, та нижнє плато, або плато Кодерма. Плато Хазарібагх, на якому розташоване місто Хазарібагх, простягається на 64 км зі сходу на захід та на 24 км з півночі на південь. Його середня висота становить 610 м. Хазарібагх поступово спускається на захід, після чого повертає на південь, де поєднується з плато Ранчі.
Західна частина плато Хазарібагх становить вододіл між басейном Дамодару, розташованим південніше, та басейнами річок і , розташованими північніше. На південному заході плато розташовані пагорби Касіату, Хесату і Худу, названі на честь навколишніх сіл, які підіймаються на 180 м над поверхнею плато. Далі на схід уздовж південного краю плато простягається довгий кряж, який доходить до річки Дамодар. На південному сході плато розташований пагорб Джілінга (932 м), на сході — пагорби Махабар-Джарімо (666 м) і Барсот (660 м), а на північному заході — пагорби Сендраілі (670 м) і Махуда (734 м). В околицях міста Хазарібагх розташовані чотири ізольовані пагорби, найвищим з яких є Чендвар висотою 860 м.
Південно-східні та південні схили плато стрімкі, а західні — пологі. На півдні висота майже прямовисного уступу становить 670 м. Якщо дивитися з півночі, край плато виглядає як низка пагорбів, біля підніжжя яких (на плато Кодерма) проходить Великий колісний шлях та .
Плато Кодерма Плато Кодерма також називають нижнім Хазарібагським плато або субплато Чаупаран-Кодерма-Гірігхі. Його північна сторона, що підіймається над рівнинами Біхару, виглядає як низка пагобів, розташованих на 240 м вище Гаї. На сході цей північний край плато утворює вододіл між басейнами річок та . Баракар тече на схід через і . Пологі східні схили плато Кодерма поступово переходять у рівнину та у рівнини Бенгалії. Західну межу плато формує глибока долина річки . На півдні плато Кодерма переходить у плато Хазарібагх, а на південному сході — у західну частину пагорбів .
Дамодарський прогин Басейн Дамодару формує прогин між плато Ранчі та плато Хазарібагх. Він є результатом величезних тріщин на їхніх нинішніх краях, що спричинили опускання землі між ними на велику глибину. Північні схили долини Дамодар стрімкі аж до південно-східного кута Хазарібагського плато. Річка Дамодар протікає на півдні прогину, біля краю плато Ранчі, після чого повертає на північний схід. На правому березі Дамодару простягається широка рівна долина, по якій частково протікає Субарнарекга, поки в районі пагорбів Сінгхпур вона не повертає на південь. Далі на схід річка Дамодар тече в район Манбхуму, який є найнижчою частиною Чхота-Нагпурського плато.
Паламу Регіон розташований на більш низьких висотах, ніж навколишні райони Чхота-Нагпурського плато. На сході регіон переходить у плато Ранчі, а на півдні — у Пати. На заході регіон Паламу охоплює нагір'я Сургуджа на півночі Чхаттісгарху та в окрузі в Уттар-Прадеш. Річка Сон формує південно-західний край Паламу, а потім протікає 72 км вздовж кордону між штатами. Загалом регіон Паламу є низкою паралельних пагорбів, що простягаються в напрямку із заходу на схід, та через які протікає річка . Південні пагорби є найвищими в регіоні, а мальовнича та ізольована чашоподібна долина Чхечхарі оточена високими пагорбами з усіх боків. Серед пагорбів Паламу розташований водоспад висотою 150 м, що є найвищим водоспадом на всьому Чхота-Нагпурському плато. Плато та Пакріпат є фізико-географічною частиною регіону ПатівSir John Houlton, p. 159.
Манбхум-Сінгхбхум
Регіони Манбхум та Сінгхбхум є найнижчими частинами Чхота-Нагпурського плато. Манбхум охоплює округ в Західному Бенгалі, а також округ та частину округу в Джаркханді. Сінгхбхум переважно охоплює території регіону в Джаркханді.
Середня висота Манбхума становить 300 м над рівнем моря. Він має вигляд рівнини, по якій розкидані пагорби, найбільш значними з яких є хребти Багхмунді і Аджодхья, пагорби Панчакот та пагорби в околицях Sir John Houlton, p. 170. Прилеглий округ в Західному Бенгалі є перехідною зоною між рівнинами Бенгалії на сході та Чхота-Нагпурським плато на заходіO’Malley, L.S.S., ICS, Bankura, Bengal District Gazetteers, pp. 1-20, 1995 reprint, Government of West Bengal. Це ж можна сказати і про субрегіони та в регіоні .
Сінгхбхум має більш нерівну поверхню, набагато горбистішу, ніж Манбхум. Вся західна частина цього регіону є масивом пагорбів, що на південному заході підіймаються на висоті 910 м над рівнем моря. Місто Джамшедпур розташоване на відкритому плато, на висоті від 120 до 240 м над рівнем моря, а на південь від нього розташоване більш високе плато. Східна частина Сінгхбхума теж переважно горбиста, хоча на кордоні з Західним Бенгалом вона переходить у алювіальну рівнинуSir John Houlton, p. 165. Пагорби Сінгхбхума чергуються з долинами та стрімкими схилами. В центральній частині регіону розташоване високе плато, оточене пагорбами. Ця частина регіону, що простягається від річки Субарнарекга на схід до хребта Ангабіра та на захід до міста , є дуже родючою. Тут розташований ліс , один з найкраще збережених салових лісів в Азії.
Клімат На території плато Чхота-Нагпур переважає саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена), або вологий субтропічний клімат (Cwa за класифікацією Кеппена). Середня температура в грудні становить 23 °C, однак ночі прохолодні, а в деяких частинах регіону температура взимку може опускатися нижче 0 °C. У квітні-травні температура вдень може перевищувати 38 °C. Загалом клімат сухий і менш спекотний, ніж на навколишніх рівнинах. Сезон дощів триває з червня по вересень, а сухий сезон триває з жовтня по березень-квітень. Середньорічна кількість опадів становить 1400 мм, більшість з яких випадає разом з мусонами, які дмуть з червня по серпень.
Екологія Територію Чхота-Нагпурського плато охоплюють сухі листяні ліси Чхота-Нагпуру — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних сухих широколистяних лісів (ідентифікатор WWF: IM0203). На півдні, в горах Східних Гат та в горах , сухі листяні ліси Чхота-Нагпуру переходять у вологі листяні ліси Східного Декану, в низовинах на сході і півночі — у вологі листяні ліси долини нижнього Гангу, а на заході — у сухі листяні ліси долини Нармади.
Флора
в межах екорегіону широко поширені сухі листяні ліси. Лісовий намет в цих лісах розташований на висоті 15-25 м над землею, крони дерев та високих кущів середнього ярусу розташовані на висоті 10-15 м над землею, а невисокі дерева та кущі підліску досягають висоти 3-5 м. Багато дерев скидають листя під час тривалого сухого сезону. В лісах екорегіону переважають салові дерева (Shorea robusta), а також зустрічаються (Anogeissus latifolia), (Terminalia elliptica), (Lagerstroemia parviflora), (Pterocarpus marsupium), бенгальські айви (Aegle marmelos), (Syzygium nervosum), (Symplocos racemosa) та звичайні фарбувальниці (Chrozophora tinctoria). В густих лісах широко поширені ліани.
Окрім листяних лісів, в екорегіоні також широко поширені бамбукові та чагарникові зарості, які досягають 3-6 м у висоту. В сухих чагарникових заростях регіону переважають (Holarrhena pubescens) та різні види додонеї (Dodonaea spp.). На великих висотах зустрічаються високогірні ліси , подібні до тих, що ростуть в Південній Індії. Для цих лісів є характерними (Phoenix loureiroi) та (Pterospermum acerifolium). В долинах річок та на заболочених територіях зустрічаються вологі листяні ліси, де ростуть джамболани (Syzygium cumini), (Manilkara hexandra), (Mallotus philippensis) та різні види фікусів (Ficus spp.).
Серед рідкісних ендеміків регіону слід відзначити Aglaia haselettiana, та Pycnocyclea glauca. Також в екорегіоні зустрічаються такі цінні рослини, як (Diospyros melanoxylon), (Madhuca longifolia), (Butea monosperma) та дерева кусум (Schleichera oleosa). У минулому Чхота-Нагпурське плато пов'язувало між собою та гори і допомагало в обміні видами рослин між цими гірськими хребтами.
Фауна В межах екорегіону зустрічається 77 видів ссавців. Серед великих ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити бенгальського тигра (Panthera tigris tigris), індійського слона (Elephas maximus), гірського куона (Cuon alpinus), ведмедя-губача (Melursus ursinus), гарну (Antilope cervicapra), чотирирогу антилопу (Tetracerus quadricornis) та індійську газель або чінкару (Gazella bennettii). На відміну від багатьох інших екорегіонів Індії, в регіоні Чхота-Нагпур присутні великі території, здатні прихистити популяції цих рідкісних видів.
Серед 280 видів птахів, поширених в регіоні, слід відзначити рідкісних індійських флоріканів (Sypheotides indicus), а також індійських токо (Ocyceros birostris) та малабарських птахів-носорогів (Anthracoceros albirostris).
Збереження Оцінка 2017 року показала, що 7306 км², або 6 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , Біхар (680 км²) , Джхаркханд (630 км²) , Біхар (110 км²) , Джхаркханд (450 км²) , Джхаркханд (180 км²)