Наукове фентезі (, який також з'являвся під назвами Impulse та SF Impulse) — британський журнал фентезі та журнал наукової фантастики, запущений у 1950 році Nova Publications як додаток до журналу Нові світи (New Worlds) від Nova. Редактором перших двох випусків був Волтер Ґіллінґс, а потім його замінив Джон Карнелл, редактор New Worlds, як спосіб економії. Карнелл редагував обидва журнали, доки на початку 1964 року Nova не припинила роботу. Назви були придбані Roberts & Vinter, які найняли редагувати Наукове фентезі Кирила Бонфігліолі. На початку 1966 року Бонфігліолі змінив назву на Імплюс, але нова назва призвела до плутанини з розповсюджувачами, і продажі впали, хоча журнал залишався прибутковим. Кілька останніх випусків назву знову змінили на НФ Імплюс. Наукове фентезі припинила видання наступного року, коли Roberts & Vinter опинилася під фінансовим тиском після того, як їх друкарня збанкрутувала.
Ґіллінґс мав перелік матеріалів, які він придбав під час редагування Фентезі, і він використав це для Наукового фентезі, а також включив до нового журналу свій власний фензин Огляд наукового фентезі (Science Fantasy Review). Після того, як Карнелл перейшов на посаду, Наукове фентезі зазвичай містив довгу новелу разом із кількома коротшими оповіданнями. Серед видатних учасників у 1950-х роках були Джон Браннер, Кен Балмер і Браян Олдісс, чий дебютний роман Без зупинки з'явився (у ранній версії) у випуску за лютий 1956 року. Фантастичні оповідання почали з'являтися частіше в другій половині 1950-х років, а на початку 1960-х років Карнелл почав публікувати добре прийняті історичні фентезі Томаса Бернетта Свонна. Карнелл вважав, що літературна якість Науковоїго фентезі завжди була вищою, ніж Нові світи, і на початку 1960-х років його зусилля були винагороджені трьома послідовними номінаціями Г'юго за найкращий журнал. Під керівництвом Бонфільйолі з'явилося більше нових письменників, зокрема Кіт Робертс, Браян Стейблфорд і Джозефіна Сакстон. На думку історика наукової фантастики Майка Ешлі, останній рік «Імпульсу», як він називався на той час, містив одні з найкращих матеріалів, які будь-коли публікувалися в британському науково-фантастичному журналі.
Історія видання
Ґіллінґс і Карнелл Весна Літо Осінь Зима січень лютий березень квітень травень червень липень серпень вересень жовтень листопад грудень 1950 рік 1/1 1/2 1951 рік 1/3 1952 рік 2/4 2/5 1953 рік 2/6 1954 рік 7 (й) 8 9 10 11 1955 рік 12 13 14 15 16 1956 рік 17 18 19 20 1957 рік 21 22 23 24 25 26 1958 рік 27 28 29 30 31 32 1959 рік 33 34 35 36 37 38 Випуски наукового фентезі 1950-х років, із зазначенням номера тому/випуску та позначено кольором, щоб показати, хто був редактором кожного випуску. Волтер Гіллінгс був редактор перших двох випусків; Джон Карнелл очолив решту 1950-ті роки. Підкреслення означає, що журнал мав назву сезону (наприклад, « Літо 1950 року») для цього випуску. Випуск 7 був датований лише 1954 роком.Mike Ashley, «Science Fantasy (1950—1966)», in Tymn & Ashley, Science Fiction, Fantasy and Weird Fiction Magazines, pp. 505–510.«Science-Fantasy», in Tuck, Encyclopedia of Science Fiction and Fantasy Vol. 3, pp. 586–587. На початку 1946 року Джон Карнелл запустив новий науково-фантастичний журнал під назвою Нові світи (New Worlds), видаваний видавництвом Pendulum Publications. Перший номер вийшов у липні 1946 року і погано продавався. Другий номер, що вийшов у жовтні того ж року, продавався краще, але до кінця 1947 року Pendulum Publications збанкрутував, випустивши тільки ще один номер. Група шанувальників наукової фантастики, включаючи Карнелла та Френка Купера, вирішила перезапустити журнал під власним контролем і заснувала Nova Publications Ltd. Четвертий випуск вийшов у квітні 1949 року.Mike Ashley, «New Worlds», in Tymn & Ashley, Science Fiction, Fantasy and Weird Fiction Magazines, pp. 423–437.
У той же час, коли з'явився перший номер Нових світів, фанат наукової фантастики і репортер за професією Волтер Ґіллінґс запустив окремий британський журнал під назвою Фентезі. До закриття у 1947 році Фентезі вийшло лише в трьох випусках, але Ґіллінґс накопичив значний перелік історій — достатньо, щоб заповнити дев'ять випусків.Mike Ashley, «Fantasy (1946—1947)», in Tymn & Ashley, Science Fiction, Fantasy and Weird Fiction Magazines, pp. 256–257. Після закриття проєкту Фентезі Ґіллінґс опублікував фензин під назвою Фетнезі рев'ю (Fantasy Review), починаючи з березня 1947 року.
У 1950 році, коли Нові світи виходив щоквартально стабільно, Nova Publications вирішила запустити супутню програму Наукове фентезі (Science Fantasy). Вони обрали Ґіллінґса редактором, і його фензин, який у 1949 році отримав нову назву Огляд наукового фентезі (Science Fantasy Review), був включений до нового журналу як відділ. Перший номер був датований літом 1950 року, але суперечки щодо друку призвели до того, що другий номер було відкладено до зими. Нормування паперу відклало вихід третього випуску на зиму 1951 року, але ще до його появи Nova вирішила, що більше не може дозволити собі мати окремих редакторів для Нових світів і Наукового фентезі, і Ґіллінґса було звільнено. За словами Карнелла, також існували «фундаментальні розбіжності в думках», які призвели до рішення його замінити.Harbottle & Holland, Vultures of the Void, pp. 78–79.
Після випуску весни 1953 року Nova Publications вирішила змінити друкарню, щоб скоротити витрати та знизити ціну обкладинки з 2/- (10 пенсів) до 1/6 (7,5 пенсів). Нові друкарні, The Carlton Press, не дотримувались узгодженого графіка друку та виконували роботу низької якості; були також страйки друкарів, і цей збій спричинив тривалі затримки з появою сьомого випуску. Поки тривала суперечка з друкарнями, Карнелл і Моріс Ґолдсміт, журналіст, знайомий Карнелла, зібрали невелику конференцію відомих авторів наукової фантастики, зокрема Артура Кларка та Джона Віндема. Ґолдсміт висвітлював конференцію для тижневого журналу Illustrated, і стаття привернула увагу Maclaren & Sons Ltd, технічного торгового видавця, зацікавленого у запуску нового наукового журналу. Карнелл відхилив пропозицію через свою лояльність до Nova Publications, але подальші дискусії зрештою призвели до того, що Макларен взяв під контроль Nova Publications із зобов'язанням випускати Нові світи щомісяця, а Наукове фентезі — раз на два місяці. Юридичний відділ Макларена допоміг у вирішенні суперечки з The Carlton Press, і нарешті з'явився сьомий випуск Наукового фентезі з датою обкладинки — березень 1954 рокуHarbottle & Holland, Vultures of the Void, pp. 100–103..
У 1958 році Nova вирішила запустити британське перевидання американського журналу Науково-фантастичні пригоди (Science Fiction Adventures) під тією ж назвою. Британські Науково-фантастичні пригоди проіснували до травня 1963 року, коли були закриті через падіння продажів. Нові світи, головна назва Nova, і Наукове фентезі також страждали від низьких продажів, наклад яких оцінювався приблизно в 5000 примірників.Ashley, Transformations, pp. 231–237. Хоча того року для Наукового фентезі також розглядалася зміна розкладу, що виходить раз на два місяці. У вересні Nova вирішила закрити обидва проєкти, що залишилися, і, готуючись до змін, Карнелл підписав контракт у грудні 1963 року на редагування оригінальної серії антології Нові твори НФ (New Writings in SF) для видавця Денніса Добсона. Відповіді читачів на новини про заплановане припинення журналів включали лист Майкла Муркока, опублікований у квітні 1964 року в Нові світи, із запитанням, як тепер британський ринок зможе навчити авторів продавати більш високооплачувані журнали США.
Roberts & Vinter січень лютий березень квітень травень червень липень серпень вересень жовтень листопад грудень 1960 рік 39 40 41 42 43 44 1961 рік 45 46 47 48 49 50 1962 рік 51 52 53 54 55 56 1963 рік 57 58 59 60 61 62 1964 рік 63 64 65 66 67 68 1965 рік 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 1966 рік 80 81 1/1 1/2 1/3 1/4 1/5 1/6 1/7 1/8 1/9 1/10 1967 рік 1/11 1/12 Випуски наукового фентезі 1960-х років, із зазначенням номера тому/випуску та позначено кольором, щоб показати, хто був редактором кожного випуску. Джон Карнелл був редактор до квітня 1964 р., після чого очолив Кирило Бонфільйолі. Останні п'ять номерів редагували Кейт Робертс і Гаррі Гаррісон. Випуски з 65 по 69 були названий двома послідовними місяцями, наприклад, номер 66 був датований липень–серпень 1964 р. На початку 1964 року Девід Ворбертон з Roberts & Vinter, відомий видавець, почув від друкарні Science Fantasy та New Worlds, що журнали незабаром закриються. Ворбертон вирішив, що наявність респектабельного журналу допоможе йому отримати хороше розповсюдження книг Roberts & Vinter: Наукова фантастика та Нові світи мали домовленості про розповсюдження з двома головними британськими газетними кіосками того часу, Джоном Мензісом та В. Г. Смітом. Карнелл не хотів продовжувати редагувати журнали на додаток до New Writings у SF, і порекомендував Муркока Варбертону; також виявив інтерес Кіріл Бонфільйолі, оксфордський арт-дилер, який був другом Браяна Олдісса. Ворбертон дав Муркоку вибір, який журнал редагувати; Муркок обрав Нові світи, а Бонфільйолі став новим редактором Наукове фентезі. Roberts & Vinter змінив формат із дайджесту на м'яку обкладинку, і першим випуском під контролем Бонфільйолі був номер 65, датований червнем–липнем 1964 року. Спочатку графік був дещо нерегулярним, коли кожен випуск датувався двома місяцями, навіть якщо між двома випусками було лише місяць — наприклад, за червнем–липнем 1964 року йшов липень–серпень 1964 року. З березня 1965 року розпочато регулярний місячний розклад.Ashley, Transformations, pp. 337–338.
Бонфільйолі часто купував матеріал у письменників без усталеної репутації; він не докладав особливих зусиль, щоб отримати історії від відомих імен. Він був відомий тим, що писав довгі й корисні листи-відмови новоприбулим, але він також мав репутацію лінивця, і більшу частину повсякденної редакторської роботи виконували помічники — спочатку Джеймс Паркхілл-Ретбоун, а потім Кіт Робертс.
Бонфільйолі не сподобалася назва журналу, вважаючи, що він «обіцяє найгірше з обох світів»; він запропонував нову назву Калібан, але видавець відмовив його. Натомість він зупинився на Імпульсі, і починаючи з випуску в березні 1966 року журнал з'явився під новою назвою.Mike Ashley, «Impulse», in Tymn & Ashley, Science Fiction, Fantasy and Weird Fiction Magazines, pp. 350–352. Формат м'якої обкладинки залишився без змін, але нумерацію томів було відновлено з тому 1 під номером 1, щоб «розірвати всі зв'язки з Науковим Фентезі», за словами історика наукової фантастики Майка Ешлі. Зміна назви виявилася катастрофічною; журнал з назвою Імпульс вже був, і це викликало проблеми з розповсюдженням. Крім того, розгляд Імпульсу як нового журналу означав, що потрібен був новий контракт на розповсюдження. З серпня 1966 року Бонфільйолі спробував виправити збитки, змінивши назву на НФ Імпульс, але результатом стало різке падіння тиражів.