Вільям Томас Бекфорд (29 вересня 1760 — 2 травня 1844) — англійський прозаїк, мистецтвознавець, плантатор і політик.John Burke, Genealogical and Heraldic History of The Commoners of Great Britain and Ireland, vol. 1, London, 1833, p. 678. У певний час він мав репутацію найбагатшого простолюдина Англії. Син Вільяма Бекфорда та Марії Гамільтон, доньки Джорджа Гамільтона, він був членом парламенту від Уельсу в 1784—1790 роках і Гіндона в 1790—1795 та 1806—1820 роках. Бекфорд найбільш відомий за написання готичного роману 1786 року «Ватек», за будівництво абатства Фонтхілл у Вілтширі та вежі Бекфорда в Баті, а також за його велику колекцію творів мистецтва.

Біографія Бекфорд народився 29 вересня 1760 року в лондонському будинку сім'ї за адресою Soho Square, 22. У віці десяти років він успадкував статок від свого батька Вільяма Бекфорда, який двічі був лорд-мером міста. Лондон. Він складався з 1 мільйона фунтів стерлінгів готівкою, маєтку у Фонтхілл у Вілтширі (включаючи особняк Палладія Fonthill Splendens), кількох цукрових плантацій на Ямайці та близько 3000 чорношкірих рабів.Beckford and the Slave Trade https://beckfordstower.org.uk/wp-content/uploads/2012/08/Beckfords-and-Slavery-leaflet-2007.pdf Retrieved 18 December 2020.

Це багатство дозволило йому віддатися інтересу до мистецтва та архітектури, а також письменства. Він недовго навчався музиці у Вольфганга Амадея Моцарта, але його майстер малювання Александер Козенс мав більший вплив, і Бекфорд продовжував листуватися з ним протягом кількох років, поки вони не посварилися.

5 травня 1783 року Бекфорд одружився з леді Маргарет Гордон, донькою четвертого графа Абойна. Однак він був бісексуалом і після 1784 року вибрав самовигнання з британського суспільства, коли його листи до Вільяма Кортнея, пізніше 9-го графа Девона, були перехоплені дядьком хлопчика, який розмістив інформацію про їх роман у газетах. Кортні було лише десять років, коли вона вперше зустріла Бекфорда, який був на вісім років старший. Приблизно через шість років було виявлено, що Бекфорд (за словами гостя будинку) «шмагав Кортні в тій чи іншій позі» після того, як знайшов лист, написаний Кортні своєму коханцю. Незважаючи на те, що Бекфорд ніколи не був звинувачений у розбещенні дітей, розпусті чи спробі хуліганства, згодом він вирішив вислати себе на континент разом зі своєю багатостраждальною дружиною, яка померла під час пологів у віці 24 років.

Протягом багатьох років вважалося, що Бекфорд водночас мав роман із дружиною свого двоюрідного брата Пітера Луїзою Пітт (бл. 1755—1791).

Навчаючись у сера Вільяма Чемберса та Козенса, Бекфорд у 1782 році подорожував до Італії та написав книгу про свої подорожі: «Dreams, Waking Thoughts and Incidents» (1783). Незабаром вийшов його найвідоміший твір — готичний роман «Ватек» (1786), спочатку написаний французькою мовою; він хвалився, що роман був написаний за один підхід протягом трьох днів та двух ночей, хоча є підстави вважати, що це був політ уяви.

Іншими його основними творами були «Memoirs of Extraordinary Painters» (1780), сатиричний твір, і "Letters from Italy with Sketches of Spain and Portugal " (1834) з блискучими описами сцен і манер. У 1793 році він відвідав Португалію, де оселився на деякий час і закрутив роман з молодим музикантом на ім'я Грегоріо Франкі.

Після заклику філософа права Джеремі Бентама в 1817 році до Бекфорда співпрацювати разом з ним у адвокації за скасування смертної кари за содомію, Бекфорд також міг бути автором або одним із авторів Дона Леона, поетичного трактату про захист гомосексуалів.Upchurch, Charles, Beyond The Law: The Politics Of Ending The Death Penalty For Sodomy In England, Temple University Press, 2021, passim.

Однак слава Бекфорда ґрунтується як на його ексцентричності як будівельника та колекціонера, так і на його літературних зусиллях. Будуючи свої будівлі, він зміг розтратити свій статок, який, за оцінками його сучасників, давав йому дохід у 100 000 фунтів на рік. Втрата однієї з ямайських цукрових плантацій Джеймсу Бекфорду Уайлдману була особливо дорогою. Лише 80 000 фунтів стерлінгів від його капіталу залишилися після його смерті.

Колекція мистецтва

Бекфорд був наполегливим і невгамовним колекціонером, який також часто продавав роботи, іноді згодом викуповуючи їх. Його колекція відрізнялася великою кількістю італійських картин кватроченто, які тоді були мало зібрані та відносно недорогі. Незважаючи на його інтерес до романтичного середньовіччя, йому належало небагато середньовічних артефактів, хоча багато творів епохи Відродження. Він також цікавився ефектними азіатськими об'єктами, такими як могольська різьба з твердого каменю. Хоча він уникав класичного мармуру, якого зазвичай шукали добре освічені англійські колекціонери, більшу частину його колекції складали французькі меблі 18-го століття та предмети декоративного мистецтва, які тоді цінувалися надзвичайно високо в порівнянні з картинами за сучасними стандартами. Він купив одину роботу Тернера у 1800 році, коли художнику було лише 25 років («П'ята чума Єгипту», £157,10), у 1828 році малюнки Вільяма Блейка до " Елегії Грея "Reitlinger, Vol. I, 85 and 250 та кілька робіт Річарда Паркса Бонінгтона, але загалом він віддавав перевагу більш старим творам.

До 1822 року Бекфорд відчував брак коштів і борги. Він виставив на продаж абатство Фонтхілл, для чого було продано 72 000 примірників ілюстрованого каталогу Christie's по гінеї за штуку; огляд перед продажем заповнив кожен фермерський будинок по сусідству відвідувачами з Лондона."He is fortunate who can find a vacant chair within twenty miles of Fonthill, " a contributor to The Times reported. «Ostrich feathers, which by their very waving we can trace back to Piccadilly are seen nodding at a casement window over a dispopulated poultry yard». (quoted in Lewis Saul Benjamin, The life and letters of William Beckford of Fonthill, 1910:315). Фонтхілл разом із частиною його колекції був проданий перед початком торгів за 330 000 фунтів стерлінгів Джону Фаркухару, який заробив статок на продажу пороху в Індії.Quoted in Lewis Saul Benjamin, The life and letters of William Beckford of Fonthill, 1910:314. Фаркугар відразу виставив на аукціон предмети мистецтва та меблі під час «продажу Фонтхілл» 1823 року, на якому Бекфорд і його зять, герцог Гамільтон, купили багато речей, часто дешевше, ніж перша ціна, яку Бекфорд заплатив, оскільки ринок був дещо пригнічений. Те, що залишилося від колекції, яка зберігалася та доповнювалася в Ленсдаун-Тауер, яка становила фактично другу колекцію, успадкували герцоги Гамільтонські. Значна частина цього була розпорошена під час «розпродажу палацу Гамільтона» 1882 року, одного з головних продажів століття.

Розпродаж у Фонтхілл призвів до гострого відгуку Вільяма Газліта про смак Бекфорда до «пустих раритетів і цікавинок або механічних навичок», тонких палітурок, біжутерії та високоякісних картин, "квінтесенції духу натюрморту ", перевиданого в «Ескізах Картинних галерей Англії» (1824) і багато демонструє свої власні упередження.Reitlinger, Vol. II, pp. 82–85. Твори Бекфорда зараз знаходяться в музеях по всьому світу.Reitlinger, Vol. I, p. 85, and passim, Vols I—II. Газліт не знав, що продаж був підкріплений лотами, вставленими аукціоністом Філліпсом, які не пройшли перевірку Бекфорда: «Я б не зганьбив свій будинок китайськими меблями», — зауважив він пізніше в житті. " Горас Волпол не страждав би від цього у своїй крамниці іграшок на Strawberry Hill ".(Benjamin 1910:320) Beckford was dismissive of Walpole, who "hated me, " he told Cyrus Redding. «I began Fonthill two or three years before his death. Mischief-making people annoyed him by saying that I intended to buy up all his nic-nackery [sic] when he was dead. Some things I might have wished to possess — a good deal I would not have taken as a gift. The place was a miserable child's box — a species of gothic mousetrap — a reflection of Walpole's littleness…. My having his playthings he could not tolerate, even in idea, so he bequeathed them beyond my reach.» (Benjamin 1910:299). The Strawberry Hill sale of 1842 gave him his opportunity.

Роботи що належали Бекфорду Зараз у Національній галереї, Лондон :

Свята Катерина Олександрійська ; Національна галерея заплатила приблизно 6000 фунтів стерлінгів у 1839 році як частину оптової покупки у Бекфорда.Reitlinger, Vol. I Агонія в саду, куплена на розпродажі Джошуа Рейнольдса в 1795 році за 5 фунтів стерлінгів, продана у Fonthill і викуплена Бекфордом на розпродажі Fonthill (як Мантенья) за 52,10 £.Davies, 59; Reitlinger, Vol. I, p. 122 Портрет дожа Леонардо Лоредана, Джованні Белліні, куплений у 1807 році, 13 гіней, проданий NG у 1844 році за 630 фунтів.Davies, 55; Reitlinger, Vol. I, p. 122 Ексгумація Святого Губерта, Рогіра ван дер Вейдена та майстерні, куплені Бекфордом у 1802 році за 96,12 фунтів стерлінгів, Н. Г. у 1868 році за 1500 фунтів стерлінгів.Reitlinger, Vol. I, pp. 130 and 217 Філіп IV у коричневому та срібному у виконанні Дієго Веласкеса, куплений NG за 6300 фунтів стерлінгів на розпродажі в Гамільтонському палаці 1882 року, що було дуже високою ціною для іспанської картини того часу.Reitlinger, Vol. I, p. 135 Тучча і Софонісба, Андреа Мантенья, 1785 фунтів стерлінгів за пару в 1882 році Поклоніння волхвів, Філіппіно Ліппі,Davies, p. 287 £1227 у 1882 році Магазин пташників, Герріт Доу Обрізання, Лука Синьореллі, £3150, 1882.All 1882 prices from Reitlinger, Vol. I, pp. 128—129 Святий Ієронім у пейзажі, Чима-да-КонельяноDavies, p. 145. Богородиця з немовлям і святим Іоанном, Перуджіно.Davies, p. 402. Вівтарний образ «Розп'яття» Якопо ді Чіоне або "Стиль Орканья ", головний твір треченто в колекції.Davies, p. 398/

Зараз у колекції Фріка :

Клод Лоррен, «Нагірна проповідь», успадкований від батька, . Джентіле Белліні, дож Джованні МоченігоGetty Provenance Index

Інші колекції:

«Альтьєрі-Клоди», тепер в абатстві Англсі, «Батько Психеї, що приносить жертву в храмі Аполлона», 1663 рік і «Висадка Енея», написана в 1675 році. Відомий показник смаку, оскільки вони були продані з аукціону в маєтку герцога Кентського в 1947 році всього за 5300 фунтів стерлінгів у 1947 році та куплені лордом Ферхейвеном для абатства Англсі, коли Бекфорд заплатив 6825 фунтів стерлінгів у 1799 році та продав їх за 10 500 фунтів стерлінгів у 1808 році, а Філіп Джон Майлз заплатив за них 12 000 фунтів стерлінгів у 1813 році, щоб повісити їх у Лей-Корт, що зробило їх одними з найдорожчих картин того часу. The Fonthill Vase, китайська порцелянова ваза 14-го століття, яка є найранішим відомим виробом китайської порцеляни, який прибув до Європи, де її поставили на металеві кріплення 14-го століття. Зараз в Національному музеї Ірландії.

Інші роботи знаходяться в музеї Метрополітен, Нью-Йорк («Мадонна Пезелліно з немовлям і шістьма святими», приписувана Бекфордом Фра Анджеліко; Джованні Белліні, «Богоматір з немовлям», приписана Бекфордом Чімі да Конельяно; Бенджамін Вест, пам'ятні портрети дідуся та бабусі Бекфорда, замовлений у 1797 році для абатства ФонтхіллAlbert Ten Eyck Gardner, «Beckford's Gothic West» The Metropolitan Museum of Art Bulletin, New Series, 13.2 (October 1954), pp. 41–49 describes and illustrates Beckford objects in the Metropolitan Museum. 13-го століття абатство Мальмсбері Limoges champlevé emal chasse, відповідний комод і секретер, зроблені Жаном-Анрі Різенером для Марії Антуанетти, і два з 400 предметів столового сервізу з мейсенської порцеляни для Принца Оранського, приблизно 1770 р.; Національна художня галерея Вашингтона (Бронзіно, Елеонора Толедська), Колекція Уоллеса (Каналетто та Корнель де Ліон), Музей Гетті (Герріт Доу, Астроном при свічках)Getty Provenance Index and Reitlinger, passim Художній музей Волтерс (візантійська агатова ваза Рубенса), Гантінгтонська бібліотека та картинна галерея Джорджа Ромні, портрет Бекфорда в молодості та його подвійний портрет дочок Бекфорда).