Генуезька ліра () — валюта Генуезької республіки, що використовувалась як розрахункова одиниця з 1138 до 1797 року. В цей рік Генуезька республіка була захоплена Наполеоном і перетворена спочатку на маріонеткову Лігурійську республіку, а в 1805 році взагалі анексована Францією. Після розгрому наполеонівської Франції, в Генуезька республіка з 1815 року була включена до складу Савойської держави. Монетний двір Генуї продовжував випускати монети до 1860 року.

Історія З часів проведення Каролінзької грошової реформи в VIII столітті, в У Генуї, як і у всій Італії, ліра (місцева назва каролінзької лібри) спочатку використовувалася виключно як розрахункова одиниця, яка не мала монетного носія. Срібна ліра дорівнювала 20 срібним сольдо, кожен з яких ділився на 12 срібних денаро. Оскільки карбувались як монети лише денаро, розрахункова срібна ліра була привязана до фактичної ваги срібла в 240 денаро.

На початку XII століття, незважаючи на значну вагу яке здобуло місто, особливо своєю вирішальною участю в Першому хрестовому поході, Генуя, на відміну від багатьох інших важливих італійських міст, ще не карбувала власних монет. У Генуї ходили монети, карбовані в інших містах, зокрема павезе, імперський денарій, викарбуваний у Павії ще в 962 році.

У 1138 році генуезька делегація поїхала до Нюрнберга і була прийнята Конрадом III, який щойно був обраний Римським королем (Rex Romanorum) і чекав на призначення імператором. До складу делегації входив Каффаро, який записав факти у свій літопис. Конрад, вірогідно отримавши певну компенсацію, надав генуезцям привілей карбувати монети, видавши їм спеціальний документ. Невдовзі він надав такий же привілей Асті та П'яченці. Хоча Конрад ніколи формально так і не був коронований імператором і продовжував залишатись лише Римським королем, це не завадило генуезцям відкрили монетний двір у Сан-Лоренцо й почали карбувати власні монети згідно отриманого привілея. Спочатку місто карбувала характерні для всієї Європи того часу монети типу каролінзького денарія, що отримали місцеву назву денаро (denaro) :it:Monetazione genovese . Монета важила 1,06 грама срібла 0,333 проби, тобто була з срібла лише на . Виходячи з розрахунку 1 ліра=240 денаро, на той час ліра містила 84,8 г чистого срібла.

Така легка монета з низькопробного срібла не могла слугувати надійною валютою для міжнародних торгових розрахунків, в яких була зацікавлена республіки і в 1172 році Генуезька республіка, після 500-річного періоду домінування в Європі каролінзького денарія, першою почала карбувати "товстий денарій" або італійською денаро гроссо (grosso). Монета важила 1,4 грама срібла найвищої 959 проби (23 карата) чистого срібла. Монета оцінювалась в 4 денаро. Таким чином 1 генуезька ліра = 50 денаро гроссо або містила 80,5 г чистого срібла. Золотий дженовіно (Genovino d'oro) 1252 року, приблизно в той самий час, що й флорентійський флорин. Монета вагою 3,5 г чистого золота і розрахунковою вартістю в ліри. (7 гр. чистого золота або 70 гр. чистого срібла в лірі); Тестон або монета в 1 ліру до 1500 року, що містила приблизно 13 г чистого срібла (або 12,5 г чистого). Це була найцінніша срібна італійська монета кінця XV століття.

Генуезька валюта набула важливого значення в XVI столітті під час золотого віку генуезької банківської справи, коли Іспанська імперія спрямовувала свої величезні багатства з Іспанської Америки через генуезький Банк Святого Георгія. Тоді Генуя почала карбувати нові монети, а саме:

Великий скудо д'ардженто, копія міланського дукатона, з чистого срібла 36,64 г і вартістю в 4 ліри на 1602 р. (8,14 гр чистого срібла в лірі); Золотий скудо д'оро, копія іспанського ескудо, з 3,026 г чистого золота, також вартістю 4 ліри на 1602 р.; Золота монета допіо або 2 скудо, також відома як дублон або пістоль. Однак із занепадом статків генуезьких банків та Іспанської імперії в XVII столітті генуезька ліра також суттєво знецінилася. Вартість срібного скудо зросла до 6,5 ліри в 1646 році, 7,4 ліри в 1671 році та 8,74 ліри безпосередньо перед австрійською окупацією Генуї в 1746 році

З 1671 року Генуезька республіка карбувала срібну монету в 1 ліру вагою 5,2 г. Виробництво було перервано в 1711 році, а потім відновлено між 1745 і 1749 роками.

Після облоги 1746 року генуезька ліра була девальвована, коли вартість скудо д'ардженто піднялося з 8,74 до 9,5 лір (або 3,86 г чистого срібла в лірі).

Карбування срібної ліри було ще раз відновлено між 1783 і 1795 роками і на час завершення періоду республіки в 1797 році, монета в одну ліру важила 4,16 гр. з вмістом чистого срібла 8/9, що дорівнювало 3,70 г чистого срібла або 0,239 г чистого золота. У той час генуезька ліра коштувала за паризьким обмінним курсом на 1⁄5 менше, ніж турнський лівр, її французький аналог, що оцінювався в 4.45 гр. чистого срібла або 0.290 гр. чистого золота.

У 1792—1797 роках республіка карбувала золоті монети номіналом 24, 48, 50 і 100 лір, останні вагою 28,01 г чистого золота.

З 1797 року генуезька ліра та всі її допоміжні одиниці були замінені французьким франком, а потім італійською лірою. Однак генуезький монетний двір продовжував працювати і карбував монети до 1860 року.

Ліра як розрахункова банківська одиниця Ліра, яка як розрахункова одиниця існувала з XII століття, пізніше була названа lira moneta buona (хороші гроші) або lira fuori banco (поза банком), щоб усунути неоднозначність із величезного набору допоміжних одиниць, які використовувалися в банківській галузі Генуї протягом століть для обліку різних валют, що туди привозилися . Кожна ліра або одиниця нижче також ділиться на 20 солді або 240 денаро. В обліку та в оберті зустрічались такі ліри :

Ліра moneta buona або Ліра fuori banco з 4,19 г чистого срібла 1746 р.; Ліра банко вартістю 1,15 ліри, облікова одиниця депозитів у Банку Святого Георгія, а також підрозділяється на солді банко та денарі банко ; Lira moneta di paghi коштує 1,214 ліри для підрахунку іспанських доларів і lira di cartulario вартістю 1,942 ліри для обліку продажу злитків (різні одиниці пов'язані таким чином: Scudo d'Argento = 8,74 ліри = 7,6 ліри banco = 7,2 ліри moneta di paghi = 4,5 lire di cartulario); Інші одиниці, що використовуються для біржових котирувань: пецца вартістю 5,75 ліри, скудо д'Ардженто вартістю 8,74 ліри, скудо д'Оро вартістю 10,81 ліри та скудо ді Камбіо вартістю 4,6 ліри; кожна з цих одиниць також поділяється на сольді та денарі .

Див. також

Венеційська ліра Італійська ліра

Примітки