Ганс Ф. Зенгольц (; 3 лютого 1922 — 23 червня 2007) — американський економіст німецького походження, послідовник Австрійської школи економіки та автор багатьох праць. Зенгольц навчався у Людвіга фон Мізеса та захистив дисертацію під його керівництвом. Повернувшись до Німеччини після перебування у таборі військовополонених в США під час Другої світової війни, Зенгольц здобув наукові ступені в університеті Марбурга в 1948 році та університеті Кельна в 1949 році. Потім він переїхав до США, щоб здобути ступінь доктора філософії в Нью-Йоркському університеті, де став першим аспірантом Мізеса в США. У 1956—1992 роках викладав економіку в Коледжі Гроув-Сіті. Після виходу на пенсію став президентом Фонду економічної освіти (1992—1997).
Життєпис Ганс Зенгольц народився 3 лютого 1922 року в Бергкамені, Німеччина. Він був призваний до німецького Люфтваффе під час Другої світової війни і був збитий під час служби в Північній Африці. Він опинився в таборі військовополонених коло Остіна, Техас.Ebeling, R. M. (2007). Hans F. Sennholz: Champion of Freedom and Austrian Economics [Ганс Ф. Зенгольц: чемпіон свободи та австрійської економіки]. FREEMAN-NEW SERIES-FOUNDATION FOR ECONOMIC EDUCATION-, 57(5), 2. (англійською).
Виявилося, що в нього були родичі, які емігрували США в 1920-х роках і випадково жили у цьому районі. Вони поручилися за нього, щоб він міг вступити до Техаського університету в Остіні. Його супроводжував військовий поліцейський, який стояв у класі у нього за спиною.
У 1946 році Зенгольц повернувся до Німеччини. Він навчався в Марбурзькому університеті та отримав диплом економіста в 1948 році. У 1949 році він отримав ступінь доктора політичних наук у Кельнському університеті. Переглядаючи бібліотеку Марбурзького університету, він натрапив на німецькомовні видання «Теорії грошей і кредиту» та «Соціалізму» Людвіга фон Мізеса і був глибоко вражений їхньою глибокодумністю та науковістю.
Після короткого періоду роботи юристом у Кельні Зенгольц повернувся до США, щоб продовжити кар'єру в бізнесі, і вступив до Нью-Йоркського університету, щоб отримати ще один диплом. В той же час він дізнався, що Мізес викладав в Нью-Йоркському університеті. Ганс записався на один із курсів Мізеса і незабаром вирішив отримати ступінь під його керівництвом. За спогадами Зенгольца, коли він розповів Мізесу, що хотів би, щоб той став його науковим керівником, Мізес різко відмовив йому. Відповідно до Зенгольца, Мізес сказав, що багато хто хотів би написати дисертацію під його керівництвом, але лише деякі були достатньо кваліфікованими. Потім Зенгольц дізнався, що університет надавав дуже мало наукових ступенів, і, мабуть, Мізес не хотів бути науковим керівником в потенційно невдалого кандидата. Через 6 тижнів Зенгольц знов попросив Мізеса бути його науковим керівником, і в цей раз, той погодився. Зенгольц вважає, що Мізес змінив думку, коли дізнався, що Ганс отримав ступінь доктора політичних наук в Кельнському університеті, коли йому було 27 років.
Впродовж наступних років Зенгольц займався не тільки написанням дисертації, але й, на замовлення підприємця Фредеріка Наймейера,Terrell, T. D. (2016). The Economics and Ethics of Frederick Nymeyer [Економіка та Етика Фредеріка Наймейра]. Quarterly Journal of Austrian Economics, 19(3), 267 (англійською). перекладав на англійську праці Ойґена Бем-Баверка, австрійського економіста, представника Австрійської школи та викладача Мізеса. В 1954 році Зенгольц почав викладацьку кар'єру в Айона-Коледжі (зараз — Університет Айона). У 1954 році Зенгольц отримав ступінь доктора філософії в економіці. В 1955 році було опубліковано його дисертацію під назвою «Як вижити Європі?» (). Зенгольц став першим студентом в США, хто написав дисертацію та отримав ступінь доктора філософії під керівництвом Мізеса.
Під час навчання в Нью-Йоркському університеті Ганс дізнався про Фонд економічної освіти через Мізеса, який регулярно читав лекції на семінарах Фонду. Невдовзі він познайомився із секретаркою Леонарда Ріда, Мері Гоман. Вони з Мері одружилися в рік, коли Зенгольц закінчив Нью-Йоркський університет. Їхній шлюб тривав 52 роки.
В 1956 році Зенгольц став завідувачем кафедри економіки в Гроув-Сіті-Коледжі. Ганс викладав економіку в Гроув-Сіті-Коледжі протягом 36 років, з 1956 по 1992 рік. Будучи завідувачем кафедри, він зміг зрушити програму з економіки в напрямі Австрійської школи та вільного ринку. Серед відомих учнів Зенгольца в Гроув-Сіті-Коледжі були Волтер Ґрайндер, віце-президент Інституту Гуманітарних Наук в Університеті Джорджа Мейсона, Джефрі Гаммел, викладач економіки в Університеті штату Каліфорнія в Сан-Хосе, Алехандро Чафуен, директор Acton Institute, організації, що просуває ідеї вільного суспільства, Філіп Натаф, викладач економіки в Університеті Париж-Дофін, та Пітер Бьотке, викладач економіки в Університеті Джорджа Мейсона.
Зенгольц також працював у Раді довірених осіб Фонду економічної освіти (1969—1991), а після виходу на пенсію з Гроув-Сіті-Коледжу став президентом Фонду (1992—1997). Під час його перебування на посаді Фонд розширив свої публікації та продовжив свою давню традицію літніх семінарів у Фонді. Він також продовжив традицію Леонарда Ріда надсилати повідомлення та звіти друзям Фонду через інформаційний бюлетень Notes from FEE. На додаток, Зенгольц був запрошеним лектором в Школі Свободи Роберта Лефевра.Doherty, Brian (2008). LeFevre, Robert (1911—1986) [Лефевр, Роберт (1911—1986)]. У Hamowy, Ronald. The Encyclopedia of Libertarianism [Енциклопедія лібертаріанства] (англійською). SAGE. с. 287—288. ISBN 9781412965804. Крім того, Зенгольц був запрошеним дослідником в Інституті Мізеса.(2002). Misean for Life: An Interview with Hans F. Sennholz. Austrian Economics Newsletter, 22.
Зенгольц помер 23 червня 2007 року в Гроув-Сіті.
Особисте життя Дружина: Мері Гоман Зенгольц (одр. в 1954 році), померла в 2017 році у віці 103 років. Мері працювала відповідальним секретарем і судовим репортером у Департаменті освіти Пенсільванії. Після початку Другої світової війни в 1941 році їй запропонували посаду у Вашингтоні, у виконавчому офісі президента, де вона керувала групою секретарів, працюючи з сенаторами, конгресменами та високопосадовцями в уряді. Вона працювала під керівництвом Франкліна Д. Рузвельта та Гаррі Трумена. У 1947 році вона приєдналася до Фонду економічної освіти, де вона познайомилася зі своїм чоловіком. Мері Зенгольц є автором біографії американського бізнесмена та філантропа, одного із спонсорів Гроув-Сіті-Коледж, Дж. Говарда П'ю,— «Віра і свобода: Біографічний нарис великого американця: Дж. Говарда П'ю» ().Син: Роберт.
Вплив Зенгольца Кандидат у президенти США 2008 та 2012 років Рон Пол приписує свій інтерес до економіки зустрічі та подальшому знайомству із Зенгольцом.Paul, Taylor. «In Defense of our 'Unalienable Rights': An Interview with Congressman Ron Paul, M.D.» J. Taylor's Gold & Technology Stocks, vol. 19, no. 5 (May 11, 2000). Archived from the original.
Коли Зенгольц та його дружина зустріли президента США Рональда Рейгана, той сказав Зенгольцу: «я запозичував у Вас роками».
Зенгольц також мав великий вплив на формування поглядів Пітера Бьотке, викладача економіки в Університеті Джорджа Мейсона. Бьотке пише, що лекції Зенгольца мали на нього трансформуючий вплив: він вирішив здобути ступінь доктора філософії в економіці. Бьотке також пише, що праці Зенгольца мають тривалу актуальність.
Праці Зенгольца Зенгольц є автором багатьох книг англійською та німецькою мовами, а також понад 500 статей з економіки. Крім того, Зенгольц переклав кількох класиків Австрійської школи.
Вибрані книги
«Поділена Європа» (; 1955) «Як вижити Європі?» (; 1955) «Велика Депресія» (; 1969) «Інфляція або золотий стандарт?» (; 1973) «Смерть і податки» (; 1976) «Епоха інфляції» (; 1977) «Підпільна економіка» (; 1984) «Гроші і свобода» (; 1985) «Політика безробіття» (; 1987) «Борги та дефіцити» (; 1987) «Велика депресія: чи повторимо ми її?» (; 1988) «Порятунок заощаджень і позик» (; 1989) «Три економічні заповіді» (; 1990) «Перші вісімдесят років Гроув-Сіті-Коледж» (; 1993) «Блиск золота» (; 1995) «Розміркування і спогад» (; 1997) «Сіючи вітер» (; 2004) «Продовження епохи інфляції» (; 2006)
Вибрані статті
«Привид під назвою „Монополія“» (; 1960) — в журналі Фрімен «Велика депресія» (; 1969) — в журналі Фрімен «Всемогутній уряд» (; 1970) — в журналі Фрімен «Що ми можемо знати про світ» (; 1970) — в журналі Фрімен «Прогнозування» (; 1970) — в журналі Фрімен «Причини інфляції» (; 1972) — в журналі Фрімен «Немає нестачі золота» (; 1973) — в журналі Фрімен «Споживання капіталу» (; 1976) — в журналі Фрімен «Символ хаосу: бензоколонка» (; 1979) — в журналі Фрімен «Напруженість у Польщі» (; 1981) — в журналі Фрімен «Безробіття в Пуерто-Ріко» (; 1983) — в журналі Фрімен «Робітники та роботи» (; 1983) — в журналі Фрімен «Закон Девіса-Бекона» (; 1984) — в журналі Фрімен «Ідеологічні корені профспілкового руху» (; 1984) — в журналі Фрімен «Жінки, робота та заробітна плата» (; 1984) — в журналі Фрімен «Пропозиція робочої сили» (; 1984) — в журналі Фрімен «Попит на робочу силу» (; 1985) — в журналі Фрімен «Протекціонізм і безробіття» (; 1985) — в журналі Фрімен «Циклічне безробіття» (; 1986) — в журналі Фрімен «Інфляція та безробіття» (;1986) — в журналі Фрімен «Мінімальна заробітна плата» (; 1995) — в журналі Фрімен «Марш Росії від комунізму» (; 2002) — в Mises Daily Articles «Аргентина на межі» (; 2002) — в Mises Daily Articles'' «Дефіцити мають значення» (; 2004) — в журналі Фрімен
Позиція Зенгольца з ключових економічних питань
Інфляція Зенгольц визначає інфляцію як створення грошово-кредитними органами нових грошей, що помітно підвищує ціни на товари та знижує купівельну спроможність грошей. Зенгольц негативно ставиться до інфляції, оскільки вона поступово розмиває особисті заощадження, перерозподіляє багатство між боржниками та кредиторами на користь боржників, породжує економічні цикли (період стримування та стимулювання, бум з наступним спадом), що завдають незчисленної шкоди мільйонам людей. Знецінення грошей, свою чергою, провокує здійснення державного контролю над цінами та заробітною платою, обов'язкового розподілу шляхом виділення державою коштів та нормування, введення обмежувальних квот на імпорт, підвищення тарифів та додаткових зборів, заборони на закордонні поїздки та інвестиції та впровадження багатьох інших державних обмежень на людську діяльність.
Головною причиною інфляції Зенгольц називає втілену по всьому світу ідею того, що держави (в особі їхніх урядів) мають контролювати гроші. Відповідно до Зенгольца, скрізь, де існує монопольна влада держави над грошима, гроші надуваються, знецінюються і, зрештою, знищуються. Зенгольц спостерігає, як держави поступово встановили монопольну владу над грошима. Спочатку було встановлено монополію на чеканку металевих грошей: суверени заборонили приватну чеканку монет, і чеканка стала особливою прерогативою суверенної влади, що відбивалось на грошах в прямому сенсі — на них зображували або суверена, або його улюблені емблеми. Після встановлення монопольної влади на чеканку монет відбулось наступне: монетний двір тепер міг стягувати будь-яку ціну за монети, які він виготовляв, або він міг зменшити вміст дорогоцінних металів у монетах і, таким чином, отримати дохід через знецінення монет. Зенгольц зазначає, що після того, як чеканка монет стала виключною прерогативою суверена (держави), ніхто вже більше не ставив під сумнів право суверена обрізати, зменшувати чи знижувати курс монети.
Крім того, Зенгольц вказує на те, що зниженню курсу монет сприяло відокремлення назви грошової одиниці від її ваги. У той час як оригінальні назви монет вказували на певну вагу і, таким чином, відображали, скільки золота чи срібла міститься в монетах — фунт, лівр, шилінг, марка тощо — нові назви не мали жодного посилання на вагу. Фунт стерлінгів більше не був фунтом чистого срібла, а будь-чим, що суверен міг визначити як національну грошову одиницю.