Гра

Гра — діяльність людини з моделювання іншого виду діяльності з розважальною чи навчальною метою. Гра відрізняється від роботи тим, що не ставить перед собою безпосередньо корисної мети (хоча сама гра може мати свою власну корисність), а також тісно межує з мистецтвом, хоч зазвичай не створює художніх цінностейЖовтянська, В. В. (2010). Мистецтво гри і гра в мистецтві. Сучасні проблеми художньої освіти в Україні: Зб. наук. праць ІПСМ НАМ України, 6, 59-70..

Перші ігри з'явилися у тварин задовго до виникнення людей. У мавп є не тільки соціальні ритуали, наприклад, шлюбні, а й ігри, схожі на людські. Людство грається і грає в ігри з доісторичних часів, починаючи з ритуальних ігор (наприклад, обряду ініціації), а з розвитком цивілізації ігри робилися дедалі складнішими й відобразили практично всі сфери життя суспільства: війну, кохання, історію тощо. Ймовірно, найскладніші нині ігри — MMORPG з режимом мультиплеєра на кшталт World of Warcraft, до якого щохвилини підключені тисячі користувачів у всьому світі, й у якому щомиті відбуваються мільйони різних дій.

Історія досліджень

Фрідріх Шиллер у XVIII ст. одним з перших розглянув гру з наукової точки зору і визначив її як прояв естетичного і духовного життя людини. На його думку, гра дозволяє пізнати прекрасне, піднімаючись над щоденною рутиною, оскільки не має утилітарної мети і здійснюється за бажанням, а не потребою чи примусом.

Герберт Спенсер вважав, що гра є наслідком надміру енергії в організмі та призначена для її витрати. Він зауважив подібність між грою дитинчат тварин і людських дітей та започаткував біологічну теорію ігор. За нею гра є безцільною діяльністю заради себе самої та вивільняє надлишок енергії. Стенлі Голл відстоював думку, що гра є проявом віджилих видів діяльності. Наприклад, діти граються із саморобними луками, повторюючи поведінку первісних людей. Завдяки грі застарілі інстинкти ослаблюються перед тим як зникнути.

Згідно з дослідженнями Карла Гросса, навпаки, ігри слугують для тренування фізичних і розумових можливостей. На його думку, гра виникає як наслідок недорозвиненості початкового пристосування до навколишнього середовища. У дитинчат тварин і людських дітей через гру виробляються механізми адаптації, тренуються органи руху і чуттів, розвивається спостережливість і увага. Таким чином, гра є підготовкою до боротьби за життя.

Аналізу ролі гри в людському суспільстві присвячена книга нідерландського філософа Йогана Гейзинги «Homo Ludens». Гейзинга зокрема відзначає, що гра старша за культуру, оскільки гра властива не тільки людям, а й тваринамHomo Ludens. Досвід визначення ігрового елемента культури / Пер. з англ. О.Мокровольського. — Київ: «Основи», 1994. — с.5. На його погляд людська культура зароджується з гри, хоча гра не переходить у культуру, а залишається поряд з культурою. Культурі властиве створення вигаданих штучних середовищ, які не є «справжнім життям», а містять в собі елемент гри.

Одним із перших філософів, що пробували знайти означення слова гра, був Людвіг Віттгенштайн. У «Філософських дослідженнях» він зазначив що жоден з елементів гри, таких як грайливість, правила, змагання, не можуть адекватно визначити, що таке гра. Виходячи з цього він вирішив, що люди називають іграми дуже широке коло видів діяльності, спільною рисою яких те, що між ними існує родинна подоба. Але слово Віттгенштайна не стало вирішальним, і сьогодні чимало філософів, таких як Томас Гурка, вважає, що Віттгенштайн помилявся.

Німецький філософ Ойген Фінк розглядав гру як один з основних феноменів людського буття. Він вважав, що мета і смисл гри знаходяться в ній самій. Це значить, що вона здійснюється не заради майбутнього блаженства, а є його носієм сама по собі. При цьому гра, за Фінком, є і частиною, і відображенням буття водночас. Тому вона має природу символу, в якому збігається одиничне та загальнеФинк, Е. (1988). Основные феномены человеческого бытия. В Ю. Н. Попов (ред.), Проблема человека в западной философии: Переводы. М.: Прогресс. с. 357—404..

Французький соціолог Роже Каюа у книзі «Les jeux et les hommes» (Ігри та люди) визначив гру як діяльність, що обов'язково має наступні властивості: радість: діяльність приваблює своїм легким характером відмежованість: час і місце гри чітко визначені невизначеність: результат діяльності неможливо передбачити непродуктивність: участь у грі не має жодних корисних наслідків правила: така діяльність має правила, відмінні від буденного життя вигаданість: супроводжується усвідомленням іншої реальності.

Властиву людині здатність гратися та грати в ігри вивчало багато психологів, серед яких Мелані Кляйн, Жан Піаже, Вільям Джеймс, Зігмунд Фрейд, Карл Юнг, Лев Виготський. З психологічної точки зору гра особливо важлива в ранньому віці, коли формується психіка дитини, її характер. Дитяча гра не тільки допомагає дитині розвиватися фізично, а й розумово та соціально.

Правила, ролі, змагання

Гра проходить за певними правилами, які встановлюють обмеження на дії гравця. Ці правила не обов'язково повинні бути ясно сформульованими чи усвідомленими — коли кошенята граються між собою, вони атакують один одного, але при цьому не випускають пазурі й не кусають так, щоб завдати рани.

Гравці можуть виконувати ролі, прикидаючись кимось іншим. Коли чотирирічна дівчинка пропонує - Давайте гратися — уяви, що я колобок. Дорослий партнер приймає правила гри і, прикидаючись вовком, відповідає - Колобок, колобок, я тебе з'їм.

На що свідома правил гри дитина, дає відповідь: - Не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю.

Ігри часто мають чітко встановлені правила. Відхилення гравця від правил у таких іграх зазвичай розглядається іншими гравцями як шахрайство, і призводить до конфліктів, образ, припинення гри.

У грі може брати участь один або кілька гравців. У грі, що розрахована на одну людину, гравець ставить перед собою складне завдання, яке намагається розв'язати, дотримуючись встановлених для себе правил. Ігри для багатьох гравців часто ставлять перед собою завдання виграти, здобути перемогу над іншими, тобто гра є змаганням. У іграх з елементами змагання гравці можуть утворювати команди — колективи, які намагаються досягти спільної мети. Відповідні ігри називаються командними.

Види ігор

Дитячі ігри

Людина грається змалечку. Важливим елементом дитячих ігор є іграшка. Дитячі ігри сприяють вивченню світу, розвитку особистості та уяви, усвідомленню дорослих ролей, виробленню навичок і встановленню спілкування між однолітками. Граючись, діти готуються до дорослого життя, вдаючи, що вони вчителі, лікарі, вихователі, влаштовують уявні вечірки своїм лялькам тощоSutton-Smith, B. (1997). The Ambiguity of Play. Cambridge, Mass., Harvard University Press. Сучасна нейронаука вважає, що гра розвиває гнучкість розуму, виробляє навички й здатність досягати бажаної мети різними способами.

Часто дитячі ігри структуровані — мають встановлені правила, відомі всім учасникам. Такі ігри різні для різних народів, тобто мають національні й культурні особливості. Серед прикладів ігор, в які граються діти в Україні: хованки, штандер, цюці-бабки, класи, скакалка, гумки, ниточка, бачу тощо.

Для створення умов для дитячих ігор у міських житлових районах влаштовуються дитячі ігрові майданчики. Зазвичай на ігрових майданчиках облаштовуються пісочниці, гойдалки, драбинки й подібні структури, що допомагають дітям розвивати координацію й спритність, водночас просто отримуючи задоволення. Розважальні центри, аквапарки й інші комерційні заклади пропонують дітям складніші типи ігор, що потребують додаткового устаткування.

Салонні ігри У салонні ігри грають здебільшого дорослі на вечоринках з метою весело провести часFrankel, Lillian; Frankel, Godfrey; and Anderson, Doug (2007). Party Games for Adults, p.7. Sterling. .Sheila Anne Barry (1987). The World's Best Party Games, p.3. Sterling. .. Прикладами салонних ігор можуть бути вікторини або шаради, буріме тощо. На відміну від дитячих ігор, салонні ігри зазвичай не вимагають спритності й рухливості. Такі ігри сприяють виникненню невимушеного спілкування між гостями, подоланню скованості тощо. Іноді, за домовленістю, гравець при програші, або при порушенні правил, зобов'язаний виконати якийсь жартівливий фант.

Симуляції

До цього класу належать ігри, в яких створюється певна умовна ситуація з метою тренування, наприклад військові маневри. До цього класу ігор належать також різноманітні комп'ютерні симулятори, що намагаються якомога точніше відтворити умови реальних ситуацій і навчити користувача ухвалювати рішення в екстремальних умовах.

Одним із видів симуляцій є бізнес-симуляціяLainema (2003). Enhancing Organizational Business Process Perception — Experiences from Constructing and Applying a Dynamic Business Simulation Game. Turku School of Economics, Series A-5:2003. ISBN 951-564-139-X. Online:http://info.tse.fi/julkaisut/vk/Ae5_2003.pdf Biggs, William D. (1990). Introduction to Computerized Business Management Simulations. In Gentry (ed.) Guide to Business Gaming and Experiential Learning. Nichols/GP, London, pp. 23-35. Цей різновид симуляції характеризується імітацією бізнес-процесів в окремо взятому підприємстві, галузі, господарствіFaria, A. J. and Dickinson, John R. (1994). Simulation Gaming for Sales Management Training. Journal of Management Development, Vol. 13, No. 1, pp. 47-59 Jackson, J. R. (1959). Learning from Experience in Business Decision Games. California Management Review, Vol. 1, No. 2, pp. 92-107.

Спортивні ігри

Спортивні ігри мають добре встановлені правила, зафіксовані в документах відповідних міжнародних або національних федерацій, що ними опікуються. Аматори зазвичай притримуються цих правил. Спортивні ігри діляться на індивідуальні й командні. У командних іграх важливе не тільки вміння окремих гравців, а й вміння успішно взаємодіяти між собою.

Характерною особливістю спортивних ігор є те, що вони переросли рамки простої розваги, й стали не тільки частиною культури, а й індустрією. У спорті є професіональні гравці, для яких гра — це робота, а не розвага, й глядачі, вболівальники, які отримують задоволення, спостерігаючи за грою, і спортивний бізнес, що організовує ігри. Серед найпопулярніших спортивних ігор: футбол, теніс, гольф, баскетбол, волейбол, хокей, крикет, бейсбол.

Інші ігри, такі як алтимат, хоча не мають великої популярності у глядачів, приваблюють багатьох любителів. Багато ігор популярні тільки в межах окремих країн, як наприклад, скраклі.

Логічні ігри До логічних ігор належать: головоломки, кросворди, судоку, а також багато з антагоністичних настільних ігор. Цікавість логічних ігор для людини в тому, що гра перед нею ставить задачу, розв'язок якої можна знайти за допомогою логічного аналізу, продумування на кілька кроків уперед, і успішне розв'язання задачі приносить людині задоволення.

До цієї категорії також можна віднести картярські ігри різного роду, оскільки вони вимагають логічного мислення, й у них часто грають для задоволення. Однак, картярські ігри також відносяться до азартних, бо у них часто грають на гроші, а іноді й до спортивних — такі ігри як покер, у деяких варіантах, і бридж мають правила, за якими можна проводити змагання.

Хоча за своєю суттю гра є людською діяльністю, що присить задоволення, логічні ігри часто розглядаються з математичної точки зору. Математичний аналіз багатьох логічних ігор допомагає знайти виграшну стратегію. Комп'ютерні алгоритми на початок XX століття, здебільшого переважають людину в більшості ігор. Тільки для бриджу та покеру, наприклад техаського безліміту, алгоритми поки що поступаються людському мисленню. З іншого боку, розробка алгоритмів гри сама є цікавою грою.

Настільні ігри

Настільні ігри проводяться з використанням певних ігрових об'єктів на площині, часто — на спеціальній дошці. Серед популярних настільних ігор: шахи, шашки, нарди, ґо тощо. Зазвичай це антагоністичні ігри зі складною стратегією.