Микола Ілліч Ємельянов (1848—1924) — народоволець, есер, політичний діяч, керівник маєтку, депутат Державної думи II скликання від Таврійської губернії, учасник Революції 1905—1907 в Севастополі.
Біографія Дворянин. Вступив на медичний факультет Київського університету, але курс не закінчив, пішовши з третього курсу. Присвятив себе сільському господарству. Був лікарем-добровольцем на російсько-турецькій війні 1877—1878 років за визволення Болгарії.
Наприкінці 1870-х років жив у Сімферопольському повіті. У Сімферополі пов'язані з революційними гуртками У. Т. Голікова, Є. Г. Сидоренка та інших. Дружив із родиною Перовських, зокрема з Софією, та з деякими іншими народовольцями — Трігоні, П. А. Телаловим і т. д. . Надавав «Народній волі» багато важливих послуг, не входячи до партії.
Був керуючим маєтку Бурлюк на р. Альми у Сімферопольському повіті, що належав С. К. БіловодськийHistory . У маєтку, де Ємельянов був управителем, ховався Ф. Юрківський після замаху на Херсонське казначейство. Протягом тривалого часу революційно впливав на кримську молодь. Зазнав численних політичних переслідувань: обшуки, домашній арешт, заборона виїзду з маєтку . Був близький до сім'ї Спиридона Дмитровича Бальзама.
На народному мітингу в Севастополі 19 жовтня 1905 обраний серед 40 осіб членом Ради народних депутатів міста .
7 лютого 1907 року обраний до Державної думи II скликання від загального складу виборщиків Таврійських губернських виборчих зборів. У Думі увійшов до складу групи Соціалістів-революціонерів і був обраний до її тимчасового комітету разом із У. Ст. Євреїновим та Ф. І. Ржехіним . Складався у думській Продовольчій комісії.
У 1917 увійшов до комітету міської севастопольської організації есерівКрестьянников В. В. Севастопольская городская организация партии социалистов-революционеров в 1917 г, був членом севастопольської міської управи в демократичній («есерській») думі та завідував відділом народної освіти. Після приходу більшовиків до влади у Криму продовжував служити по лінії народної освіти у місті Севастополь. У 1921 чи 1922 отримав звання героя праці . Помер у севастопольській лікарні наприкінці літа 1924 року .
Примітки
Джерела Боїович М. М. Члени Державної думи (Портрети та біографії). Друге скликання. М: Тип. Товариства І. Д. Ситіна. 1907. С. 331. Державна дума Російської імперії: 1906—1917. Б. Ю. Іванов, А. А. Комзолова, І. С. Ряховська. Москва. РОЗСПЕН. 2008. C. 184. Ємельянов, Микола Ілліч // Діячі революційного руху на Росії: Біо-бібліографічний словник Т. 3 : Вісімдесяті роки. : Вип. 2 : Г — З / Складений Р. М. Кантором, П. Г. Любоміровим, А. А. Шиловим, Є. Н. Кушевою. — 1934. — стб. 1335—1336.
Рекомендована література Новий енциклопедичний словник, т. 14, стор. ХХІ. Збірник «Лейтенант П. П. Шмідт. Листи, спогади, документи». М., 1922, стор 223. Лепешинський П., на повороті. П., 1922, стор 13. Дзвонкевич-Вагнер С., Зотов Н. Л. (Уривки зі спогадів). Зб. «Якутська трагедія 22 березня 1889», М., 1925, стор 106. Перовський Ст, Мої спогади. «Каторга та Заслання» 1925, IV (17), 73. Лебедєв М., Революційний рух серед чорноморських моряків у 1905 році. «Каторга та Посилання» 1925, V (18), 13. Сидоренко Є., Гімназичні та студентські роки 1878—1881. «Кандальний Дзвін» 1926, IV, 74. Левицький Ст, Жовтневі дні 1905 року в Севастополі, «Колишнє» 1925, IV (32), 98.