Анатолій Михайлович Балагуров ( 19 січня 1945, Вінницька область, УРСР, СРСР) — радянський та російський фізик українського походження. Фахівець у галузі дослідження кристалів методом дифракції нейтронів, розробки нейтронних спектрометрів, доктор фізико-математичних наук, професор.
Життєпис Випускник фізичного факультету Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова 1968 року. Після закінчення вишу почав наукову діяльність в Лабораторії нейтронної фізики ім. І. М. Франка Об'єднаного інституту ядерних досліджень (ЛНФ ОІЯД). Працював на посадах стажиста-дослідника, молодшого наукового співробітника, наукового співробітника, старшого наукового співробітника. У 1979 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Нейтронографічні дослідження структури монокристалів методом часу прольоту». У 1993 році очолив відділ фізики конденсованих середовищ ЛНФ ОІЯД. Того ж року здобув науковий ступінь доктора фізико-математичних наук, захистивши дисертацію на тему «Структурна нейтронографія моно- та полікристалів на імпульсних реакторах». З 1994 року паралельно почав викладати на кафедрі нейтронографії фізичного факультету Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова. У 1999 році перейшов на посаду начальника сектору дифракції ЛНФ ОІЯД. Паралельно з 2006 до 2008 очолював відділ нейтронних досліджень конденсованих середовищ. з 2011 — головний науковий співробітник ЛНФ ОІЯД.
Наукова, педагогічна, громадська діяльність До сфери основних наукових інтересів належать: Конструкція та розвиток нейтронних дифрактометрів за часом прольоту для досліджень моно- та полікристалів. Застосування кореляційного (Фур'є) зворотного методу прольоту для дифракції нейтронів. Нейтронні дифракційні дослідження атомної та магнітної структури кристалів, фазових переходів, довгооперіодних мембранних структур та ін. Застосування дифракції нейтронів високої роздільності для вивчення внутрішніх напруг в об'ємних виробах та матеріалах.
Автор понад 230 публікацій у періодичній науковій пресі, включаючи огляди в УФН та статті у Фізичній енциклопедії. Багаторазово був запрошеним доповідачем на російських та міжнародних конференціях та школах. Керівник одинадцяти дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня кандидата наук. Нейтронні експерименти здебільшого здійснював на імпульсних реакторах у ЛНФ ОІЯД, багаторазово брав участь у експериментах на нейтронних джерелах у ILL (Франція), LLB (Франція), ISIS (Великобританія), PSI (Швейцарія). Член Міжнародної спілки кристалографії.
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки Московської області (2005). Медаль «На згадку 650-річчя Москви» (1997). Почесний знак «Ветеран атомної енергетики та промисловості» (2004). Премія та медаль «Імені С. І. Мосіна» (2005). Золота медаль «Імені Фельбера» Чеського політехнічного університету в Празі (2005). Багаторазовий лауреат премій Об'єднаного інституту ядерних досліджень. Державна премія Російської Федерації за цикл робіт «Розробка та реалізація нових методів структурної нейтронографії за часом прольоту з використанням імпульсних та стаціонарних реакторів» (2000, у складі авторського колективу).
Джерела