Леся (Олександра) Олександрівна Левада (22 травня 1954, Київ — 5 листопада 2014, Київ) — українська художниця, графік. Членкиня Національної спілки художників України (з 1988). Авторка понад 40 картин філософського та історико-філософського планів, портретів, пейзажів у стилі ліричного символізму з елементами експресіонізму. Працювала з темами Київської Русі, взаємодії та конфлікту людини й середовища, Всесвіту.
Учасниця українських та міжнародних художніх виставок, зокрема, понад п'яти персональних. Майже 15 років — педагог дитячих художніх студій у Києві. Учениця художника та графіка Валентина ЛитвиненкаЛевада (Каверіна) Леся Олександрівна.
Життєпис Народилась 22 травня 1954-го року у Києві. Дочка драматурга Олександра Левади.
У 1972-му році закінчила Республіканську художню середню школу імені Тараса Шевченка, у 1979-му році — Київський державний художній інститут.
Учениця художника та графіка Валентина Литвиненка, в інституті навчалась ремеслу у Інни Биченкової, Валентини Виродової-Готьє, Данила Лідера, Сергія Подерв'янськогоЛевада Олександра (Леся) Олександрівна.
З 1988-го року — членкиня Національної спілки художників України. З 1994-го по 2008-й роки — педагог дитячих художніх студій у Києві.
Учасниця українських та міжнародних художніх виставок, зокрема, понад п'яти персональних. Авторка понад 40 картин філософського та історико-філософського планів, портретів, пейзажів у стилі ліричного символізму з елементами експресіонізму. Працювала з темами Київської Русі, взаємодії та конфлікту людини й середовища, Всесвіту. Деякі роботи зберігаються у Музеї історії Корсунь-Шевченківської битви (місто Корсунь-Шевченківський).
Останню картину, свій автопортрет, написала вже тяжко хвороюМикола Закусило, 5 листопада 2017 (Микола Закусило). Померла у 60-річному віці 5 листопада 2014-го року. Похована разом із батьком на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).
Родина Батько — письменник, драматург, сценарист Олександр Левада (1909—1995). Зведений брат — соціолог, політолог Юрій Левада (1930—2006). Чоловік — художник, член Національної спілки художників України Віктор Каверін (нар. 1950). Автор портрету дружини, що зберігається у Кіровоградському обласному художньому музеїХудожник Віктор Каверін подарував музею у Кропивницькому 14 своїх робіт.
Деякі персональні виставки 1992 — художня галерея «Митець» (Київ; спільна виставка із Віктором Каверіним) 1994 — Український фонд культури (Київ) 1997 — виставка з циклом картин «Жовтневий реквієм», Міжнародний фонд слов'янської писемності та культури (Москва) 2004 — Будинок художника (Київ) 2007 — Будинок художника (Санкт-Петербург; спільна виставка із Віктором Каверіним) 2010 — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (Київ)
Творчий доробок (частковий)
1977 — «Детство» 1980-ті — «Воспоминание о празднике (Прощание с Олимпиадой-80)» 1982 — «Сказання про Софію Київську» (триптих) 1982 — «Свято на Київському стадіоні» (знаходиться на балансі Кабінету Міністрів УкраїниНа балансі Кабміну перебувають 110 картин, серед них портрети Азарова, Лазаренка, Хрущова та Леніна) 1988 — «Поранена чайка» 1988—1991 — «Передчуття» (цикл) 1990 — «Вигнанці» 1990 — «Скорбота» 1991 — «Знамення» 1991 — «На ріллі» 1992 — «Злітаючий» 1993—1996 — «Жовтневий реквієм» (цикл) 1994—2014 — «Фрески» (цикл) 1994 — «Шлях» 1996 — «Далі» 1997 — «Галшка Гулевичівна» (знаходиться на балансі Кабінету Міністрів України) 2000 — «Скорботна» 2000-ті — «За мотивами поеми „Слово о полку Ігоревім“» (цикл) 2001 — «Київський фонтан» 2001 — «Затемнення» 2002 — «Ярославна» 2003 — «Туман» 2004 — «Двоє» 2004 — «Діалог» 2005 — «Вибух» 2009—2011 — «На київських пагорбах» (триптих) 2012 — «Художник В. Каверін» (портрет) 2013 — «Зустріч біля криниці» 2013 — «Зцілення сліпого» 2014 — «Автопортрет»
Примітки