Тибе́рій Кава́лло (; 30 березня 1749 — 21 грудня 1809) — італійський фізик і натурфілософ . До кола його інтересів входили електрика, розробка наукового приладдя, вивчення природи газів та польоти на повітряній кулі. Він став членом Королівської академії наук в Неаполі і членом Лондонського королівського товариства (1779). За період між 1780 і 1792 роками він тринадцять разів поспіль був удостоєний читанням Бейкерівської лекції Королівського товариства .

Життєпис Тиберій Кавалло народився 30 березня 1749 року в Неаполі (Неаполітанське королівство), його батько був лікарем. У 1771 році він перебрався до Англії.

Кавалло зробив декілька винахідливих удосконалень наукових інструментів. Його вважають автором винаходу . Він також розробив «кишеньковий електрометр», що ним використовувався для підсилення невеликих електричних зарядів, щоб зробити їх спостережуваними і вимірюваними за допомогою електроскопа. Елементи приладу були захищені від протягів скляним кожухом.

Він також працював над . Спираючись на публікації Вільяма Каллена у 1750 році і Джозефа Блека у 1764 году, Кавалло першим провів у 1781 році систематичні експерименти з охолодження з використанням випаровування летких рідин.

Він цікавився фізичними властивостями «повітря» або газів і проводив експерименти з «горючим повітрям» (воднем). У своєму «Трактаті про природу і властивості повітря» («Treatise on the Nature and Properties of Air», 1781) він зробив «наукове дослідження сучасних праць», обговорюючи як теорію флогістону Джозефа Прістлі, так і протилежні погляди Антуана Лавуазьє. У червні 1782 року у Королівському товаристві було зачитано статтю Кавалло, у якій описувалась перша спроба підняти у повітря повітряну кулю, наповнену воднем. Його «Історія і практика аеростанції» («History and Practice of Aerostation», 1785) вважалась «однією з самих ранніх і кращих робіт з аеростанції (аеростатики та повітроплавання), опублікованих в Англії у XVIII столітті». У ній Кавалло обговорює як недавні експерименти з повітряною кулею, так і принципи, що лежать в їх основі. Кавалло орієнтувався в цій роботі на ширшу аудиторію, уникаючи технічного жаргону та математичних доведень, і був ефективним науковим комунікатором як зі своїми колегами, так і з широкою публікою. Його робота вплинула на перших повітроплавців Жака Шарля, і Жана-П'єра Бланшара.

Кавалло також опублікував роздуми про музичний темперамент у своєму трактаті «Of the Temperament of Those Musical Instruments, in Which the Tones, Keys, or Frets, are Fixed, as in the Harpsichord, Organ, Guitar, &c» («Про темперамент тих музичних інструментів, у яких тони, тональності або лади є фіксовані, як у клавесині, органі, гітарі тощо»).

Кавалло помер у Лондоні 21 грудня 1809 року. Його було поховано на , як повідомляється, в склепі поряд зі склепом Паскуале Паолі. Могила втрачена, але ім'я Кавалло вказане на 1879 року поряд з багатьма важливими персонами, похованими у ній .

Праці Тиберій Кавалло опублікував багато праць у різних галузях фізики, серед них:

Theory and Practice of Medical Electricity (1780)

History and Practice of Aerostation (1785)

Medical Properties of Factitious Air (1798) Elements of Natural and Experimental Philosophy (1803)

Кавалло зробив внесок у написання статей з електрики, машин і механіки для , але по яких точно темах не відомо.

Примітки

Посилання