Пентафторид стибію — неорганічна сполука з хімічною формулою SbF5. Ця безбарвна в’язка рідина є сильною кислотою Льюїса та є компонентом фторантимонової кислоти — суперкислоти, що утворюється при змішуванні рідкого фтороводню з рідким пентафторидом стибію у співвідношенні 1:1. Він відрізняється здатністю реагувати практично з усіма відомими сполуками.Olah, G. A.; Prakash, G. K. S.; Wang, Q.; Li, X.-y.
Підготовка Пентафторид стибію отримують реакцією пентахлориду стибію з безводним фтороводнем:Sabina C. Grund, Kunibert Hanusch, Hans J. Breunig, Hans Uwe Wolf "Antimony and Antimony Compounds" in Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry 2006, Wiley-VCH, Weinheim
SbCl5 + 5HF → SbF5 + 5HCl
Його також можна приготувати з трифториду стибію та фтору.Handbook of Preparative Inorganic Chemistry, 2nd Ed.
Будова та хімічні реакції У газовій фазі пентафторид стибію приймає тригональну біпірамідальну структуру D3h точкової групи симетрії (див. малюнок). Речовина приймає більш складну структуру в рідкому і твердому станах. Рідина містить полімери, у яких кожен стибій є октаедричним, структуру описують формулою [SbF4(μ-F)2]n ((μ-F) вказує на той факт, що фторидні центри сполучають два центри стибію). Кристалічний матеріал є тетрамером, що означає, що він має формулу [SbF4(μ-F)]4. Зв'язки стибію та фтору становлять 2,02 Å у восьмичленному кільці Sb4F4; інші фторидні ліганди, що випромінюються від чотирьох центрів стибію, коротші на 1,82 Å.Edwards, A. J.; Taylor, P. "Crystal structure of Antimony Pentafluoride" Journal of the Chemical Society, Chemical Communications 1971, pp. 1376-7. Пов'язані речовини пентафторид фосфору та пентафторид арсену є мономерними у твердому та рідкому станах, ймовірно, через менші розміри центрального атома, що обмежує їх координаційне число. Пентафторид бісмута є полімером.Holleman, A. F.; Wiberg, E. "Inorganic Chemistry" Academic Press: San Diego, 2001.
Пентафторид стибію окислює кисень у присутності фтору:Shamir, J.; Binenboym, J. "Dioxygenyl Salts" Inorganic Syntheses 1973, XIV, 109-122.
2SbF5 + F2 + 2O2 → 2[O2]+[SbF6]−
Пентафторид стибію сам по собі також є дуже сильним окиснювачем. Фосфор при контакті з ним горить.
SbF5 також використовувався в першій відкритій хімічній реакції, яка утворює газоподібний фтор із сполук фтору:
Рушійною силою цієї реакції є висока спорідненість пентафториду стибію до , що є тією самою властивістю, що рекомендує використання SbF5 для генерування суперкислот.
Гексафторантимонат SbF5 є сильною кислотою Льюїса, винятково по відношенню до джерел F−, утворюючи дуже стабільний аніон [SbF6]−, який називається гексафторантимонат. Це сполучена основа суперкислоти фторантимонова кислота. [SbF6]− є слабокоординаційним аніоном, подібним до PF6−. Незважаючи на те, що [SbF6]– є слабкоосновною, вона реагує з додатковим SbF 5, утворюючи центросиметричний аддукт:
SbF5 + [SbF6]− → [Sb2F11]−
Аніон [Sb2F11]- є одним із іонів, які містяться в суміші фторантимонової кислоти.
Безпека Пентафторид стибію бурхливо реагує з водою. Він реагує з багатьма сполуками, часто вивільняючи небезпечний фтороводень. Він дуже токсичний і їдкий для шкіри та очей. Сильний окиснювач.
Примітки
Посилання Сторінка веб-книги для SbF5 Національний кадастр забруднювачів - Інформаційний бюллетень щодо сурми та сполук Національний кадастр забруднюючих речовин - інформаційний бюллетень про сполуки фтору