Побутова наукова фантастика

Побутова наукова фантастика (MSF) — це нішева літературна течія в рамках наукової фантастики, яка розвинулась на початку 2000-х років із принципами, закріпленими в «Мунден Маніфесті»Geoff Ryman et al. (2004), «The Mundane Manifesto». The manifesto was originally posted to the internet on a site no longer extant, but is available multiple places, such as SFGenics (retrieved 9 Nov. 2021). у 2004 році, підписаному автором Джеффом Райманом і «The Clarion West 2004 Class». Рух пропонує «земну наукову фантастику» як власний піджанр наукової фантастики, яка зазвичай характеризується тим, що відбувається на Землі або в межах Сонячної системи ; відсутність міжзоряних подорожей, міжгалактичних подорожей або контактів людини з інопланетянами ; і правдоподібне використання технологій і науки, які існують на момент написання історії, або правдоподібне розширення існуючих технологій. Існують дебати щодо меж MSF і щодо того, які твори можна вважати канонічними. Руді Ракер зазначив подібність MSF до жорсткої наукової фантастики, а Річ Келвін вказав на подібність MSF до кіберпанку . Деякі коментатори визначили науково-фантастичні фільми та телевізійні серіали, які втілюють етос MSF щодо реалізму найближчого майбутнього.

ПНФ отримав неоднозначний прийом у спільноті наукової фантастики. Хоча деякі автори наукової фантастики захищали запропонований піджанр, інші стверджували, що ПНФ суперечить давній творчій традиції наукової фантастики, або сумнівалися в необхідності нового піджанру.

Історія та походження

Мунден Маніфест Рух ПНФ, який був натхненний ідеєю комп'ютерного програміста Джуліана Тодда, був заснований у 2004 році під час семінару Clarion романістом Джеффом Райманом серед інших. Вірування руху пізніше були кодифіковані як Побутовий маніфест. Автори Маніфесту заявили, що вони «розлючені й потребують жорсткого пояса дисципліни, щоб стримати наші фантазійні силуети». Райман і його співробітники вважали, що значна частина наукової фантастики є надто ескапістською, і вони вважали, що розміщення своїх історій у світі, ближчому до нашого, додасть оповіданням більше політичної та соціальної сили.«Mundane Science Fiction» in Historical Dictionary of Science Fiction in Literature. Edited by M. Keith Booker. Rowman & Littlefield, 2014. P. 186 В інтерв'ю Кіта Ріда з Райманом у 2004 році говориться, що «молоді письменники вирішили обмежитися найбільш вірогідним майбутнім. Це означало зіткнутися з тим, що, як ми знаємо, настане, мати справу з цим і уявити хороше майбутнє, яке ймовірне».Attebery, Brian. Chapter 10, «The Fantastic». The Oxford Handbook of Science Fiction. Edited by Rob Latham. Oxford University Press, 2014. p. 130 Райман пояснив Маніфест ПНФ у своїй промові на конвенції наукової фантастики BORÉAL у 2007 році в Монреалі.«Take the Third Star on the Left and on til Morning» by Geoff Ryman, New York Review of Science Fiction, June 2007.http://mundane-sf.blogspot.com/2007/09/take-third-star-on-left-and-on-til.html Райман стверджує, що Маніфест ПНФ був «жартом» і не мав на меті бути «серйозною» заявою. Автори маніфесту ПНФ, окрім Раймана, анонімні.

Рухи-попередники: 1930–1970-ті роки Ліза Яшек стверджує, що на початку 1930-х років редактор Емейзін сторіз, вчений і науковий журналіст Т. О'Конор Слоун, написав «„земна наукова фантастика“ ще до того, як цей термін існував, і він заборонив подорожі швидше за світло з науково-фантастичних оповідань» в журналі, тому письменники почали використовувати «розповіді снів … як спосіб подорожувати в часі, просторі та часі». Наталія Криницька стверджує, що в 1940-х і 1950-х роках у радянській літературі був жанр, який називався «фантастикою найближчого майбутнього».Krynytska, Nataliya. Mundane Science Fiction: Loss of Dreams or Maturity? 2021 Описуючи контекст появи ПНФ, Крістофер Кокінос цитує Кріса Накашіму-Брауна, який зазначає, що значна частина наукової фантастики містить фантазії про втечу від наукової реальності: «втеча від ледве помітного нігілістичного панування розуму на Заході після Просвітництва, у загальний незв'язаний юнгіанський Діснейленд…». Він стверджує, що в золоту добу наукової фантастики домінували важкі історії про космічні опери, «м'яка проза» та «формули планетарних романів, убер- роботів і холодних рівнянь». Він також зазначає, що письменник-фантаст Томас Діш так само висловив думку, що перевага слабким, неправдоподібним зображенням науки в науковій фантастиці є «американським аспектом нашої культури, що любить брехню», яку читачі використовують для ескапізму. Однак деякі письменники Золотого віку, такі як Теодор Стерджен, Філіп Хосе Фармер і Рей Бредбері, виходили за межі цих формул і розробляли характери та історії з нюансами.

Далі Кокінос стверджує, що в 1960-х роках різні автори започаткували Нову хвилю наукової фантастики, коли «стилістичне експериментування» в написанні та нові теми означали менше формул і кліше. Автори мали глибокий «скептицизм щодо науки та технологій», і було дослідження «внутрішнього простору» (Джеймс Баллард), «феміністської …критики та екології» («Дюна» Френка Герберта). Подібним чином, Телевізійний критик BBC Г'ю Монтгомері зазначає, що Джеймс Баллард вважав, що Золотий вік зосереджувався на передових міжзоряних космічних кораблях «клішованою і непросвітницькою», вважаючи за краще писати історії про людські «наступні п'ять хвилин» і «недалеке майбутнє», яке «яке одразу ж впізнається нами, але незмінно з досить неприємним поворотом або трьома».

У есе Деймона Найта під назвою «До побачення, Генрі Дж. Косткос, до побачення» з семінару Clarion II 1972 року він критикує «стару гвардію» наукової фантастики, включаючи космічні опери та історії про подорожі між зірками та колонізацію космосу. Найт стверджує, що «[було б], можливо, краще залишитися на цій планеті, трохи очистити її та зменшити нашу кількість до якоїсь розумної цифри».Knight, Damon. «Goodbye, Henry J. Kostkos, Goodbye» in Clarion II An Anthology of Speculative Fiction and Criticism. Edited by Robin Scott and Gene Szafran. New York, NY, 1972.

1990–2000-ті роки У книзі Надера Ельхефнаві «Кінець наукової фантастики?» , він цитує книгу Джона Горґана «Кінець науки» 1996 року, в якій стверджується, що наука не досягне нової наукової революції, подібної до минулих революцій, щоб стверджувати, що це може зменшити потенційне використання письменниками наукової фантастики нових наукових відкриттів як джерела. натхнення. Елхефнаві каже, що цей «кінець науки» може бути причиною незацікавленості Раймана та інших у гіпотетичній науці майбутнього, як-от подорожі FTL та їх перехід до ПНФ.Elhefnawy, Nader. The End of Science Fiction?. 2016. Рітч Келвін стверджує, що цілі ПНФ були визначені раніше, ніж соціолог Вейн Брехус у 2000 році, який опублікував «Світовий маніфест», закликаючи до «аналітично цікавих досліджень соціально нецікавого». Він стверджує про необхідність зосередження уваги на «буденному», оскільки «надзвичайне привертає непропорційну теоретичну увагу дослідників», що послаблює розвиток теорії та створює спотворений образ реальності. Він заявив, що сподівається, що гуманітарні науки також зосередяться на повсякденності. Келвін зазначив, що в 2001 році науково-фантастичний веб-сайт Futurismic виступив проти традиційних форм наукової фантастики і натомість закликав дослідити вплив наукових відкриттів на людське суспільство. Futurismic виступає проти «фентезі, жахів і космічної опери, а також позасвітової фантастики, далекого майбутнього, інопланетян, альтернативних історій і подорожей у часі». Футуризм приймає побутову фантастику, «пост-кіберпанкову фантастику, сатиричний/ гонзо -футуризм і реалістичну важку фантастику найближчого майбутнього».

У своїй книжковій рецензії на «Пил» вчений Пол Маколі описав роман Майкла Крайтона «Парк Юрського періоду» 1990 року як приклад побутової наукової фантастики.McAuley, Paul. «„ Dust“ by Charles Pellegrino (Book Review).» Foundation 28 (1999): 124.

Стиль і дух ПНФ — це постулований піджанр наукової фантастики:60, який існує між науковою фантастикою та мейнстрімом. Американський науково-фантастичний автор Ненсі Кресс визначає ПНФ як сувору форму жорсткого НФ. Вона заявляє, що «жорстка наукова фантастика має декілька різновидів, починаючи з дійсно жорсткого, який жодним чином не відхиляється від відомих наукових принципів у винаході майбутнього»; вона каже, що «це також називається „земським науково-фантастичним мистецтвом“». За Маніфестом, автори ПНФ вважають, що малоймовірно, що інопланетний розум подолає фізичні обмеження міжзоряних подорожей краще, ніж ми. Таким чином, Маніфест уявляє майбутнє на Землі та в межах Сонячної системи. Маніфест стверджує, що аналогічним чином уникають альтернативних всесвітів, паралельних світів, магії та надприродного (включно з телепатією та телекінезом), подорожей у часі та телепортації. ПНФ рідко передбачає міжзоряні подорожі чи спілкування з інопланетною цивілізацією. В етосі ПНФ необґрунтовані припущення про міжзоряні подорожі можуть призвести до ілюзії Всесвіту, багатого планетами, такими ж гостинними для життя, як Земля, що заохочує марнотратне ставлення до достатку на Землі. Таким чином, ПНФ зосереджується на історіях, які відбуваються на або поблизу Землі, з правдоподібним використанням технологій і науки, які існують на момент написання історії або є правдоподібним продовженням існуючих технологій. Роботи ПНФ досліджують такі теми, як розширені геноми, погіршення навколишнього середовища, нанотехнології, квантова механіка, робототехніка та віртуальна реальність. ПНФ стверджує, що описує зміни, які «вже діють», і стверджує, що вони мають «ідеологічне значення».

Межі між запропонованим побутовим піджанром та іншими жанрами, такими як жорстка наукова фантастика, антиутопії чи кіберпанк, не визначені. У ПНФ канонічні твори більш розпливчасті, ніж у кіберпанку. Письменник наукової фантастики Алієт де Бодар сказала в інтерв'ю Nature, що «наукова фантастика перемістилася в мейнстрім разом із вливанням науки в повсякденне життя; таким чином, вона може ризикувати втратити своє дивовижне відчуття, навіть якщо інші вигадані форми запозичують її тропи». У своєму випуску про побутову наукову фантастику британський науково-фантастичний журнал Інтерзона спробував скласти контрольний список тем, які не можна включити, щоб твір вважатися «земним»: подорожі швидше за світло, псіонічні здібності, наноботи, інопланетяни, комп'ютер свідомість, вигідні космічні подорожі, безсмертя, завантаження розуму, телепортація або подорож у часі.Asimov's Science Fiction, March 2008, ON THE NET: MUNDANE by James Patrick Kelly

Медіа

Прийом і полеміка У 2007 році письменник-фантаст Руді Ракер, автор Трансреалістичного маніфесту 1983 року, написав у блозі відповідь на Мунден Маніфест. Ракер заявив, що він «воліє продовжувати пошук способів бути все менш і менш приземленим». Він зазначив, що альтернативні всесвіти «досить популярні в сучасній фізиці» і заявив, що, можливо, інші світи існують в інших вимірах. Він зауважив, що письменники-фантасти за межами наукової фантастики використовують історії про подорожі в часі, тому, хоча це неправдоподібно, це варто було б вивчити. Хоча Рукер також відкидав «ескапістські» тенденції НФ і закликав до трансреалізму, він стверджував, що елементи НФ, які прихильники ПНФ відкидають, є «символами архетипічних способів сприйняття», які необхідні в НФ.