Олександр Тимофійович Бори́сов (; 7 вересня 1927, Мала Кам'янка — 10 березня 2017, Москва) — радянський та російський художник кіно і педагог; член Спілки кінематографістів СРСР з 1959 року та Спілки кінематографістів РосіїБорисов Александр Тимофеевич / Российская академия художеств. . Академік Російської академії мистецтв (відділення театрально- і кінодекораційного мистецтва) з 2007 року. Чоловік актриси Світлани Жгун.

Біографія Народився 7 вересня 1927 року на хуторі Малій Кам'янці (нині Каменський район Ростовської області, Росія). Протягом 1949—1955 років навчався у Всесоюзному державному інституті кінематографії у Москві, де був учнем Федора Богородського, Юрія Пименова, Григорія Шегаля, Олександра Діхтяра. Дипломна робота — ескізи декорацій і розкадровки до фільму «Стрибуха».

З 1955 року працював на художником-постановником на студії «Мосфільм». Одночасно з 1973 року викладав у Всесоюзному державному інституті кінематографії; з 1986 року очолював в ньому творчу майстерню художнього факультету; професор з 1993 року. Помер у Москві 10 березня 2017 року. Похований у Москві на Троєкурівському цвинтарі.

Творчість Працював над кінофільмами

«Поема про море» (1956—1958, у співавторстві з Іваном Пластинкіним); «Муму» (1959); «Хованщина» (1959); «Повість полум'яних літ» (1960); «Шлях до причалу» (1962); «Зачарована Десна» (1964); «Тридцять три» (1965); «Анна Кареніна» (1967); «Чайковський» (1969); «Єгор Буличов та інші» (1971); «Станційний доглядач» (1972); «Суто англійське вбивство» (1974); «Виконання бажань» (1974); «Іронія долі» (1975); «Сто днів після дитинства» (1975); «Мелодії білої ночі» (1976); «Шалене золото» (1976); «Службовий роман» (1977); «Торгівка і поет» (1978); «Гараж» (1979); «Про бідного гусара замовте слово» (1980); «Вокзал для двох» (1982); «Хто стукає у двері до мене...» (1982); «Спадкоємиця по прямій» (1982); «Жорстокий романс» (1984); «Із життя Потапова» (1985); «Забута мелодія для флейти» (1987); «Дорога Олено Сергіївно» (1988); «Бомж. Без певного місця проживання» (1988); «Небеса обітовані» (1991); «Старі клячі» (2000); «Тихі вири» (2000); «Ключ від спальні» (2003); «Про кохання» (2003); «Анна Кареніна» (2009). </div> У Театрі драми і комедії на Таганці у 1994 році оформив виставу «Чайка» (разом з Володимиром Ареф'євим; режисер С. Соловйов).

Писав олійні натюрморти.

2012 року у залах Російської академії мистецтв у Москві відбулася персональна виставка художника — «Олександр Борисов і випускники його майстерні».

Твори перебувають у зібраннях Державної Третьяковської галереї, Державного центрального музею кіно, Музею-квартири Максима Горького в Москві, Брянського обласного художнього музейно-виставкового центру, Томської картинної галереї, Приморської картинної галереї у Владивостоці.

Відзнаки Диплом Венеційського кінофестивалю (1960; за фільм «Повість полум'яних літ»); Орден «Знак Пошани» (1974); Золота медаль Російської академії мистецтв (2012); Орден «За служіння мистецтву» (2013); почесні звання СРСР Заслужений художник РРФСР з 1969 року; Народний художник РРФСР з 1988 року; премії Державна премія СРСР (1977; за фільм «Сто днів після дитинства»); Премія «Ніка» (1992; за фільм «Небеса обітовані»).

Примітки

Література