розмовляти ()
czasownik nieprzechodni niedokonany (1.1) rozmawiać
(1.1) розмовля́ти, 1 os. розмовля́ю, 2 os. розмовля́єш; koniugacja I
(1.1) Вони поміж собою розмовляли українською мовою. → Oni między sobą rozmawiali po ukraińsku. (1.1) Він був обра́жений аж до то́го, що не хоті́в розмовля́ти. → Był obrażony do tego stopnia, że nie chciał rozmawiać.
розмова , розмовонька , розмовочка , розмовини , розмовність , розмовник , розмовниця розмовитися розмовний