«В неволі, в самоті немає…» — вірш Тараса Шевченка, написаний 1848 року на Косаралі.
Написання Збереглося два чистові автографи вірша: у «Малій книжці»ІЛ, ф. 1, № 71, с. 363; у «Більшій книжці»ІЛ, ф. 1, № 67, с. 191. Автографи не датовано. Вірш датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 року та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848—1849 роках на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848-го, Косарал«В неволі, в самоті немає…» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847—1861. — С. 159; 654—655.] litopys.org.ua Процитовано 26 жовтня 2023.
Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко переніс твір під № 56 у дев'ятому зшитку за 1848 рік, орієнтовно наприкінці 1849-го — на початку 1850 року (до арешту 23 квітня), з виправленнями в двох рядках. У 1858 році, не раніше 18 березня і не пізніше 22 листопада, він переписав вірш з «Малої книжки» до «Більшої книжки», піддавши його значній редакторській обробці (зокрема і скороченню), внаслідок чого твір набув більшої виразності й стислості. При переписуванні Шевченко пропустив і потім вписав рядок 14.
Відомі нам списки вірша походять від автографів та друкованих джерел. «Більша книжка» є джерелом списку П. О. Куліша кінця 1850-х — початку 60-х років, у кількох рядках якого (3, 6, 14, 15) є відхилення від автографа, що постали, очевидно, внаслідок помилок при списуванніІЛ, ф. 1, № 87, арк. 2. Найімовірніше, з «Малої книжки» вірш було переписано до рукописного списку невідомої особи з окремими виправленнями Шевченка кінця 1850-х років, що належав Л. М. Жемчужникову і не зберігся. Деякі відміни цього списку подав О. Я. Кониський. Більшість відзначених ним відмін у поезії «В неволі, в самоті немає…» збігаються з текстом «Малої книжки», рядок 5 ідентичний текстові «Більшої книжки», відміни в рядках 2 («Нема з ким думу поєднать») та 4 («Щоб з ким хоч серцем розмовлять»), очевидно, виникли внаслідок помилок при переписуванні твору з «Малої книжки»див.: Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори // ЗНТШ. — 1901. — Кн. 1. — С. 20.
Публікація Вірш вперше надруковано за «Більшою книжкою» з помилкою в рядку 10 («марно» замість «хмарно») в журналі «Основа» (1862, № 7, стор. 7).
Вперше вірш введено до зібрання творів у виданні: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» (СПб., 1867, стор. 584), де його опубліковано за «Більшою книжкою», і того ж року до видання: «Поезії Тараса Шевченка» (Львів, 1867, том 1, стор. 244), в якому твір друкувався за «Основою» — з помилкою в рядку 10 («марно» замість «хмарно»).
Від першодруку в «Основі» (1862, № 7, стор. 7) походять списки: у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 рокуЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 463, у рукописних «Кобзарях» — 1865 рік, переписаному Д. ДемченкомІЛ, ф. 1, № 81, арк. 74 — 74 звор., 1866-гоІЛ, ф. 1, № 842, арк. 210, другої половини XIX століттяІР НБУВ, І. 7450, арк. 16 звор. тощо.
Сюжет Вірш пройнятий глибоким трагізмом. Тема неволі розкривається тут передусім як тема самотності. Доля засланця, відсутність листів від друзів, одноманітність життєвих вражень під час довгої зимівлі на Косаралі часом викликали в поета дещо перебільшене почуття своєї самотності й сумні настрої«В неволі, в самоті немає…» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1. — С. 98-113.] izbornyk.org.ua Процитовано 26 жовтня 2023.
Примітки
Посилання Вірш «В неволі, в самоті немає…» на сайті litopys.org.ua Вірш «В неволі, в самоті немає…» у Шевченківському словнику, izbornyk.org.ua