База підводних човнів у Бордо або BETASOM () — бункерний комплекс, військово-морська база підводних човнів Королівського флоту Італії часів Другої світової війни, розташований у французькому порту Бордо. З цієї бази італійські підводні човни виходили в бойові походи в Атлантичний океан з 1940 по 1943 роки в рамках кампанії підводного флоту країн Осі проти союзників.
База в Бордо містила близько тридцяти підводних човнів італійського Королівського флоту з осені 1940 року до 8 вересня 1943 року, коли набуло чинності перемир'я в Кассіблі; вона також була однією з п'яти баз, що приймали підводні човни Крігсмаріне серед тих, що були розташовані у Франції.
Історія Військово-морське співробітництво країн Осі почалося після підписання Сталевого пакту в червні 1939 року із зустрічей у Фрідріхсгафені та угоди про обмін технічною інформацією. Після вступу Італії у війну та поразки Франції літом 1940 року італійський королівський флот створив базу підводних човнів у Бордо, який знаходився в німецькій окупаційній зоні. Для патрулювання підводних сил італійцям був виділений сектор Атлантики на південь від Лісабона.
Адмірал Анджело Парона командував підводними човнами в BETASOM під оперативним контролем контрадмірала Карла Деніца, який був «командувачем підводних сил» Крігсмаріне ().
Офіційно база BETASOM була відкрита 30 серпня 1940 року з прибуттям адмірала Анджело Парони. Німці передали італійцям два пасажирські судна: 18 435-тонний французький лайнер «Адмірал де Грасс» і, в жовтні, 7 775-тонний німецький пароплав «Усарамо». На «Адміралі де Грасс», окрім радіостанції, розміщувався лазарет. Бетонна будівля морської бази була переобладнана під житлові приміщення, а інші будівлі використовувалися під офіси та склади.
На BETASOM було призначено 35 офіцерів, у тому числі три армійські офіцери для підрозділів батальйону «Сан-Марко» і 426 військовослужбовців з корпусу забезпечення Королівських ВМС. Загалом чисельність військового і цивільного персоналу, призначеного для обслуговування бази, становила близько 800 осіб, включаючи кулеметну роту батальйону «Сан-Марко» у складі 225 осіб, призначену для внутрішньої охорони бази, тоді як за зовнішню охорону відповідали німці. Крім того, німці встановили шість батарей 88-мм зенітних гармат і 45 20-мм зенітних автоматів, а також забезпечили протиповітряну оборону і військово-морський ескорт уздовж Жиронди і в Біскайській затоці.
Після перемир'я в Кассіблі базу захопили німці. Частина італійського персоналу перейшла на бік німців під прапори Італійської соціальної республіки. Останні два підводні човни залишили Бордо в серпні 1944 року, за три дні до того, як союзники зайняли базу 25 серпня. Останній німецький військово-морський персонал спробував прорватися до Німеччини, але 11 вересня 1944 року був перехоплений американськими військами.
Список підводних човнів, що діяли з BETASOM У 1940 році всі 28 італійських підводних човнів, які мали базуватися в BETASOM, спочатку повинні були відплисти з баз у Середземному морі та пройти через Гібралтарську протоку, щоб досягти Атлантичного океану. Усі двадцять вісім зробили це успішно без інцидентів. +Італійські ПЧ на BETASOMClay Blair, Hitler's U-Boat War Vol I (1996) App 8 (p739). Назва Дата прибуття Досягнення Доля/Прим. «Алессандро Маласпіна» 4 вересня 1940 6 бойових походів 3 судна потоплено (16 384 GRT) у вересні 1941 року зник безвісти «Агостіно Барбаріго» 8 вересня 1940 11 бойових походів 7 суден потоплено (39 300 GRT) 19 червня 1943 року потоплений американською авіацією в Біскайській затоці «Енріко Дандоло» 10 вересня 1940 6 бойових походів 2 судна потоплено (6 554 GRT) у червні-липні 1941 року повернувся до Середземного моря «Гульєльмо Марконі» 29 вересня 1940 6 бойових походів 7 суден потоплено (19 887 GRT) після 28 жовтня 1941 року зниклий безвісти у Північній Атлантиці «Джузеппе Фінці» 29 вересня 1940 10 бойових походів 5 суден потоплено (30 760 GRT) перетворений на транспортний підводний човен; після капітуляції Італії захоплений німцями; перейменований на UIT-21 на німецькій службі «Альпіно Баньоліні» 30 вересня 1940 11 бойових походів 2 судна потоплено (6 926 GRT) перетворений на транспортний підводний човен; після капітуляції Італії захоплений німцями; перейменований на UIT-22; 11 березня 1944 року затоплений поблизу мису Доброї Надії британською ескадрильєю летючих човнів PBY «Каталіна» «Анжело Емо» 3 жовтня 1940 6 бойових походів 2 судна потоплено (10 958 GRT) у серпні 1941 року повернувся до Середземного моря; 7 листопада 1942 року потоплений протичовновим траулером HMS Lord Nuffield на початковій фазі операції «Смолоскип» «Капітано Тарантіні» 5 жовтня 1940 2 бойових походижодного судна не потоплено 15 грудня 1940 року потоплений британським ПЧ «Тандерболт» в естуарії Жиронди «Луїджі Тореллі» 5 жовтня 1940 12 бойових походів7 суден потоплено (42 71 GRT) перетворений на транспортний підводний човен; після капітуляції Італії захоплений німцями; перейменований на UIT-25; у травні 1945 року перейшов до Імперського флоту Японії як I-504. Після війни захоплений американськими ВМС. 16 квітня 1946 року затоплений у протоці Кії «Команданте Фаа ді Бруно» 5 жовтня 1940 2 бойових походижодного судна не потоплено8 листопада 1940 року потоплений есмінцями «Оттава» та «Гарвестер» при спробі атакувати конвой HX 84 «Отаріа» 6 жовтня 1940 8 бойових походів1 судно потоплено (4 662 GRT)у вересні 1941 року повернувся до Середземного моря «Маджоре Баракка» 6 жовтня 1940 6 бойових походів3 судна потоплено (8 989 GRT)8 вересня 1941 року знищений британським ескортним міноносцем «Крум» «Реджинальдо Джуліані» 6 жовтня 1940 3 бойових походи3 судна потоплено (13 603 GRT)перетворений на транспортний підводний човен; після капітуляції Італії захоплений німцями в Сінгапурі й перейменований на UIT-23. 14 лютого був потоплений британським ПЧ «Теллі-Го» в Малаккській протоці «Глауко» 22 жовтня 1940 5 бойових походівжодного судна не потоплено27 червня 1941 року знищений британським есмінцем «Вішарт» західніше Гібралтару «П'єтро Кальві» 23 жовтня 1940 8 бойових походів 6 суден потоплено (34 193 GRT)14 липня 1942 року потоплений під час атаки конвою SL 115 британським шлюпом «Лалворт» (колишній куттер американської Берегової охорони «Челан») «Енріко Таццолі» 24 жовтня 1940 9 бойових походів18 суден потоплено (96 650 GRT)перетворений на транспортний підводний човен; після 17 травня 1943 року зниклий безвісти у Біскайській затоці «Арго» 24 жовтня 1940 6 бойових походів1 судно потоплено (5 066 GRT)у жовтні 1941 року повернувся до Середземного моря «Леонардо да Вінчі» 31 жовтня 1940 11 бойових походів17 суден потоплено (120 243 GRT)23 травня 1943 року потоплений західніше Віго британським есмінцем «Ектів» разом з фрегатом «Несс» «Себастьяно Веньєр» 2 листопада 1940 6 бойових походів3 судна потоплено (4 987 GRT)у серпні 1941 року повернувся до Середземного моря «Джакомо Нані» 2 листопада 1940 3 бойових походи2 судна потоплено (1 939 GRT)7 січня 1941 року потоплений корветами «Анемон» та «Ла Мало» «Команданте Каппеліні» 5 листопада 1940 12 бойових походи5 суден потоплено (31 648 GRT)у вересні 1943 року захоплений Німеччиною після італійської капітуляції; введений в експлуатацію, як UIT-24. Після капітуляції Німеччини в травні 1945 року захоплений Імператорським флотом Японії і перейменований на I-503. У вересні 1945 року після капітуляції Японії затоплений у протоці Кії «Франческо Морозіні» 28 листопада 1940 9 бойових походів6 суден потоплено (40 933 GRT)у серпні 1942 року зниклий з невідомих обставин у Біскайській затоці «Лоренцо Марчелло» 2 грудня 1940 3 бойових походи1 судно потоплено (1 550 GRT)зник після 22 лютого 1941 року в Північній Атлантиці (ймовірно потоплений Short Sunderland) «Мікеле Б'янкі» 18 грудня 1940 4 бойових походи3 судна потоплено (22 266 GRT)5 липня 1941 року потоплений британським підводним човном «Тігріс» «Бенедетто Брін» 18 грудня 1940 5 бойових походів2 судна потоплено (7 241 GRT)у серпні-вересні 1941 року повернувся до Середземного моря «Велелла» 25 грудня 1940 4 бойових походижодного судна не потопленоу серпні 1941 року повернувся до Середземного моря «Ладзаро Моченіго» 26 грудня 1940 4 бойових походи1 судно потоплено (1 253 GRT)у серпні 1941 року повернувся до Середземного моря +Італійські ПЧ, що перейшли з Червоного моря Назва Дата прибуття Досягнення Доля/Прим. «Аркімеде» 7 травня 1941 3 бойових походи2 судна потоплено (25 629 GRT) 15 квітня 1943 року затоплений американським летючим човном PBY «Каталіна» біля бразильського берега «Альберто Гульєльмотті» 7 травня 1941 немає у вересні-жовтні 1941 року повернувся до Середземного моря «Галілео Ферраріс» 9 травня 1941 1 бойовий похіджодного судна не потоплено 25 жовтня 1941 року пошкоджений у 400 милях на захід від Гібралтарської протоки глибинними бомбами британського літаючого човна PBY «Каталіна» та добитий вогнем британського ескортного міноносця «Ламертон» «Перла» 19 травня 1941 немає у вересні-жовтні 1941 року повернувся до Середземного моря +Додаткові ПЧ, що перейшли пізніше Назва Дата прибуття Досягнення Доля/Прим. «Амміральйо Каньї» 20 лютого 1943 1 бойовий похід2 судна потоплено (5 840 GRT) перетворений на транспортний підводний човен; у вересні 1943 року здався союзникам у Дурбані, Південна Африка
Див. також Окупація Корсики Італією в роки Другої світової війни Об'єкт 825 ГТС База підводних човнів у Лор'яні Кінгс-Бей (військово-морська база) Атлантичний вал
Примітки Виноски
Джерела
Посилання
Regia Marina Italiana Base de submarinos, BETASOM
Official site by the city of Bordeaux History of the Bordeaux submarine base plus construction details
Література
Piekalkiewicz, Janusz. Sea War: 1939—1945. Blandford Press, London — New York, 1987, ISBN 0-7137-1665-7 Vero Roberti, Con la pelle appesa a un chiodo. La guerra sul mare: 1940—1943, Milano, Mursia, 1966. Gianni Rocca, Fucilate gli ammiragli. La tragedia della Marina Italiana nella seconda guerra mondiale, Milano, Rivista Marittima, 1987. ISBN 978-88-04-43392-7 James J. Sadkovich, La Marina Italiana nella seconda guerra mondiale, Gorizia, L.E.G. Libreria Editrice Goriziana, 2006. ISBN 88-86928-92-0 Дашьян А. В., Патянин С. В. и др. Флоты Второй мировой. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2009.