Мананнан, Манандан або Мананн, відомий і як Мананнан мак Лір («син Ліра» або «син моря»)Charles Squire. Celtic Myth and Legend в ірландській та менській міфології — воїн і володар потойбіччя, який асоціюється з морем і часто трактується як морський бог, один із Туата Де Дананн. Його вважають правителем і охоронцем потойбічного світу, а його володіння називають (ірл.: Emain Ablach, Яблуневі Краї), Маг Мелл (Mag Mell, Рівнина Насолод) або Тір Тарнгіре (Tír Tairngire, Обіцяна Земля). Його описують як верховного короля Туата Де Дананн, вижилих після появи людей (мілетійців), які використовують туман невидимості (féth fíada), щоб приховати свою нову домівку, а також оселі інших сидів.
У новіших сказаннях він володіє кришталевим човном Сгуаба Туінне (Sguaba Tuinne), що рухається силою думки, конем Аонбхарром (Aonbharr), який може мчати як по воді, так і по суші, і смертоносним мечем на ім’я Фрагарах (Fragarach, «Відплатник» або «Відповідач»), який віднімає сили в пораненого ним. Список атрибутів не закінчується на цих трьох і варіюється від джерела до джерела. Наприклад, у Плаванні Брана Мананнан являється посеред моря на колісниці, подібно Посейдонові.
Мананнан також фігурує в шотландських і менських легендах, де він відомий як Manannan mac y Leir («Маннан, син моря»). Острів Мен (Mannin) названий на його честь, за іншою версією, на честь острова названий Мананнан. Споріднений з ним валлійський міфологічний герой Манавидан фаб Ллір (Manawydan fab Llŷr).
Ім'я В різних джерелах Мананнан має кілька імен, прізвиськ, епітетів і прізвищ. Староірландською його ім'я пишеться Manandán, сучасною ірландською та шотландською гельською Manannán, а менською Mannan.
Деякі з імен та іпостасей Мананнана: Катал о'Сейн (Cathal O'Cein, Cathal походить від слова бій, ім'я означає «великий воїн»), Гілла де (Gilla de, «хлопчик-слуга»), Гілла Декейр (Gilla Decair, «найманець» або «слуга, від якого самі клопоти»), Дуартейн О'Дуартейн (Duartaine O'Duartaine), купець Орбсен (Orbsen, також Oirbsiu, Oirbsen).Skene, William F. (1868) "Chapter VI. Manau Gododin and the Picts", The Four Ancient Books of Wales 1, pp. 78–79. e-text via Internet Archive
Етимологія імені За версією, що з'являється ще в ІХ ст. і досьогодні має прихильників, його ім'я пов'язане з назвою острова Мен. Сама ця власна назва, Mannin може походити від кельтського слова, що означає «гора» або «підйом», оскільки острів Мен ніби здіймається з моря на горизонті. Крім того, назва може походити від індоєвропейського слова, що означає воду або вологу.Olmsted, Garrett. У середньовічній ірландській традиції представлені як точка зору, за якою Мананнан є епонімом острова,, invoking John Rhys. так і протилежна: він отримав ім'я від назви острова (суфікс -an може вказувати на жителя Мена).
Прізвище та епітети Найпоширеніші епітети Мананнана підсилюють його асоціацію з війною та водною стихією. Так, мак Лір — його типове прізвище — є двозначним, оскільки означає «син моря» або «син Ліра» (ірландською ler — «море», у родовому відмінку має форму lir і збігається з ім'ям Ліра).
Вважається, що його батьком був Лір, уособлення Моря-Океану. Інше прізвище Мананнана — мак Аллоїт або мак Аллоїд означає «син землі», таким чином, Мананнан є сином моря та землі.
Згадки в ірландській міфології Мананнан з'являється в усіх чотирьох циклах ірландської міфології, хоча відіграє помітну роль лише в деяких сказаннях.
В Ольстерському циклі: «Сватання Етайн» (Tochmarc Étaíne), «Втомна хвороба Кухуліна» (Serglige Con Culainn), «Сватання Луайн» (Tochmarc Luaine)
У королівському циклі: «Плавання Брана, сина Фебала» (Immram Brain maic Febail), «Подорож Кормака Мак Арта» (Echtra Cormaic maic Airt), «Народження Монгана» (Compert Mongáin) У міфологічному циклі: «Книга вторгнень» (Lebor Gabála Érenn, перша версія), «Догляд Домів двох молочних посудин» (Altram Tige Dá Medar) інші староірландські тексти: «Глосарій Кормака» (Sanas Cormaic)
В різних образах він також фігурує у фольклорі та казках, що фіксуються аж до ХХ ст.
Характеристики та атрибути У сказанні Ольстерського циклу Serglige Con Culainn дружина Мананнана, Фанд, має нещасливий роман з ірландським воїном Кухулінном. Коли Фанд пересвідчилася, що ревнива дружина Кухуліна, Емер, гідна героя (і має за компанію загін озброєних жінок), вона вирішила вернутися до Мананнана, а той струсив свій плащ () між Фанд і Кухуліном, для того щоби стерти їхні спогади один про одного."Serglige Con Culainn", Corpus of Electronic Texts EditionThe Sick-Bed of Cuchulain transcribed from The Lost Yellow Book of SlaneBy Maelmuiri mac Ceileachair into the Leabhar na h-Uidhri in the Eleventh Century Таким чином, у Мананнана є плащ забуття.
В імрамі «Плавання Брана», що вважається доволі давнім твором, Мананнан їхав морем на своїй колісниці, коли зустрівся з Браном і командою його човна. У цій історії він каже Брану, що море насправді не було для нього водою, а: «Я [Мананнан] бачу тут, на Рівнині Подвигів/ червоні досконалі квіти». Далі він повідомляє Брану, що прямує до Ірландії, заради стосунків із Кейнтігерн, якій належить народити Монгана, і передрікає мандрівникам, коли їхній човен досягне мети плавання.
У пізніх джерелах Мананнан часто відвідує країну живих, при цьому його рух порівнюється з вітром, яструбом чи ластівкою, а іноді набуває форми громового колеса, що котиться землею, як, наприклад, у «Переслідуванні Гілли Декера»,"The Pursuit of the Gilla Decair and His Horse"Scél Baili Binnbérlaig творі XVI століття. Існує також локальна традиція, згідно з якою бог рухається як колесо, що крутиться на трьох ногах, широко поширена на острові Мен (пор. трискеліон), але згідно з Джоном О'Донованом також зустрічається і в деяких східних графствах Ленстера, хоча такі історії не були відомі Вітлі Стоксу.
Обитель Мананнан є владикою та опікуном Островів Блаженних, Маг Мелл та Емайн Аблах. При зустрічі з Браном, стоячи на колісниці, Мананнан співає вірш про те, що море, яким пливе човен Брана, є квітучою Рівниною Насолод, на якій змагаються скакуни, невидимі людям, таким чином натякаючи на те, що він приховав свої обителі за допомогою туману невидимості (féth fíada)., 1, str. З Емайн Аблах походить чарівна срібна гілка, що впала до рук Брана мак Фебала напочатку його історії., 1, pp. 2–5 and str.
Також говориться, що Мананнан живе в Обітованій Землі (Tír Tairngire), як, наприклад, у «Ехтрі Кормака», або в Краю під Хвилями (Tir fo Thuinn), як у фенійських легендах.
Король потойбіччя Роль Верховного короля Туата Де Дананн приписана Мананнанові в сказанні Altram Tige Dá Medar («Догляд Домів двох молочних посудин»), відомого за Книгою Фермоїв, рукописом XIV-XV ст.. Майр мак Ніл (Máire MacNeill) представила короткий виклад твору.
Тоді, як Туата Де Дананн були розбиті Ерімоном та мілетійцями (людьми, восьмим по ліку плем'ям, що завоювало й заселило Ірландію), суперник Мананнанового батька Ліра, Бодб Дерг був королем Туата Де Дананн, Мананнан же став співкоролем або, можливо, королівським наглядачем. В одному уривку Мананнан заявляє, що він взяв верх над помісними правителями Туата Де Дананн.: "Manannan.. appears to have, and indeed claims, an overlordship over all the Tuatha De Danann kings".: "I am over-king of your kings".
Мананнану було доручено визначити, які сиди (чарівні кургани) повинні були бути заселені вцілілими членами Туата Де Дананн. Оселя самого Мананнана була в Емайн Аблах, землі, яка за одними переказами є заморським островом, а пізніша історія локалізує її у місті Круйтін-на-Куан (Cruithin na Cuan). Мананнан забезпечує благополуччя Туата Де Дананн, ховаючи їх у тумані невидимості, правлячи свято Гойбніу (Fleadh Goibhneann), участь в якому дарує вічну молодість, і годуючи їх м'ясом своєї свині (Mucca Mhannanain), що дає невичерпний запас їжі.
Дари Кормакові мак Арту У сказанні «Ехтра Кормака» Мананнан володів двома магічними предметами, які він віддав Кормаку мак Арту, верховному королю Тари: Срібною гілкою з золотими яблуками, що видавала заспокійливі мелодії (порівн. з «Плаванням Брана»), та Кубком Істини., 1, pp. 190–192, summary of "Cormac in Fairy".
Спочатку Мананнан з'явився королю в образі воїна і описав свою вотчину, не називаючи її, як місце, де невідомі старість, хвороби, смерть, занепад і брехня. Зрештою, він умовив Кормака відбути гостем у свою Обіцяну Землю.
Дари та позики Лугові У викладі «Насильницької смерті синів Туіреанна» (Oidheadh Chloinne Tuireann), роману, що зберігся лише в ранніх модерних версіях, Мананнан мав інші атрибути.
У нього був самохідний човен під назвою «коракл Мананнана», він же Скуаб Туінне (Scuab-tuinne, букв. Мітла хвиль), а також кінь Аонбхарр, який міг подорожувати як морем, так і по тверді. І кінь, і човен були позичені Мананнаном Лугу Ламхфаді (Луг Довгорукий, звичний епітет божества), але Синам Туіреанна вдалося перепозичити човен для своїх потреб.
Мананнан надав Лугу повний набір обладунків і зброї, коли Туата Де Дананн споряджали своє військо на битву з фоморами. Луг їхав верхи на коні Мананнана Аонбхаррі та був оперезаний мечем Мананнана Фрагарахом. Будь-яка рана, завдана цим мечем, фактично була смертельною, адже супротивник втрачав сили, до рівня "слабкості жінки під час пологів.", ,
Луг також носив шолом Мананнана Катбар, який О'Каррі читає як Кеннбхеарр (Cennbhearr) і вважає загальною назвою, а не власним ім'ям., pp. 162 (Irish only); 176–177; note 177. Шолом прикрашають два дорогоцінні камені спереду і один спозаду. Луйрех (lúirech, нагрудний обладунок) Мананнана і його скабал (scabal, нашийник чи нагрудник; ) також були частиною спорядження Луга., ,
Дари Феніям У фенійському циклі, присвяченому подвигам легендарних воїнів, що нібито були впливовою силою в дохристиянській Ірландії, реліквії, пов'язані з Мананнаном належать вождеві феніїв, Фінну мак Кумхоллу.
Журавлина торба
Мананнан був власником «торби з журавля» () повної скарбів, згідно зі середньоірландським фенійським текстом «Журавлина торба» (поема Duanaire Finn VIII), датованим XIII століттям.
З'явилася вона за таких обставин. До Мананнана прислали жінку, перетворену на журавля. Це була Аойфе, дочка Деалбхаота (), і коханка Ілбріка (). Ілбрік цей, можливо, був Ілбхріком, сином Мананнана. Аойфе була перетворена її ревнивою суперницею по коханню Юхрою, дочкою Абартаха, за допомогою друїдських чар, що мали тривати 200 років.
Коли Аойфе померла, Мананнан зробив з журавлиної шкіри магічну торбу зі скарбами, вміст якого був видимий, лише при затопленні припливом, а коли приплив спадав, торба здавалася порожньою. Нею володів Луг Ламхфада, потім її забрали вбивці Луга, троє синів Керме. Пізніше Мананнан подарував її Конайре Мору, верховному королю в Тарі. Зрештою, торба дісталася вождю феніїв Кумхоллові Тренмору."The Crane-bag", str. Далі, вважається, ця торба зі скарбами потрапила до рук «слуги Кумхолла, що став зрадником», Ліата Луахри, який віроломно поранив Кумхолла в битві при Кнучі, але пізніше Фінн мак Кумхолл повернув собі батьківську реліквію.
Щит Фінна
Колись Мананнан доручив майстрові Лукрі (recté Luchta) виготовити йому дерев’яний щит, який згодом перейшов до Фінна, згідно з поемою (дуаном) «Щит Фінна». Деревина походила із засохлої ліщини, на розвилку якої Луг поклав відрубану голову Балора. Отрута просочилась у це дерево так, що вбивала чи осліплювала лісорубів і теслів, які намагалися вирвати його з корінням або обробляти його деревину. Вказуються різні попередні власники щита, наприклад Тадг мак Нуадат, а вождеві феніїв щит дістався зі спадком Крімала мак Тренмора, його дядька, батькового брата.
Паралелі