Вале́рій Вале́рійович Ли́с ( 22 січня 1990, сел. Ярмолинці, Хмельницька область) — український військовослужбовець, полковник Збройних сил України 152-ї окремої єгерської бригади (з 2025), учасник російсько-української війни. Лицар Ордену Богдана Хмельницького III ступеня (2016).

Життєпис Народився 22 січня 1990 року в селищі Ярмолинці Хмельницької області в родині лікаря і завідуючої організаційним відділом Ярмолинського райвиконкому. В дитинстві переїхав в село Ділове на Рахівщині, а його опікункою стала тітка. Після школи вступив до Київського військового ліцею ім. Івана Богуна. На той час уже помер батько, а мати хворіла і згодом, у 2007 році, її теж не стало.

В 2000 році вперше взяв участь у параді на Хрещатику з нагоди Незалежності України. Згодом добре склав іспити та вступив до Львівського інституту Сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, який потім став Національною академією Сухопутних військ гетьмана Петра Сагайдачного. Три рази брав участь у багатосторонніх міжнародних навчаннях Україна — НАТО під назвою «Rapid Trident», де був перекладачем з англійської мови (згодом отримав диплом перекладача). 18 червня 2011 року закінчив академію з відзнакою та отримав перше офіцерське звання лейтенанта й за розподіленням потрапив на службу до столиці. Ставши контрактником, уклав контракт на військову службу протягом 5 років, який потім продовжив.

18 квітня 2014 року призначений командиром взводу бронетранспортерів і 2 червня відправлений в зону АТО. Після трьох днів маршу підрозділ РТГр прибув у визначений район і почав охорону та оборону базового табору «Сармат» у Краматорську. Відтоді підрозділ старшого лейтенанта Валерія Лиса, який отримав від побратимів позивний «Хитрий», здійснював супровід вантажів та конвоювання особового складу й техніки у підпорядкованому секторі. Перший конвой був найважчим. Він пролягав по маршруту Краматорськ — Савур-Могила — Дебальцеве — Краматорськ.

Успішно виконавши завдання та повернувшись назад, Валерій отримав нові вказівки. Він зі своїм взводом повинен був супроводити групу управління сектору «С» до Дебальцевого та залишитись там, здійснюючи їхню охорону та оборону. Тут під обстрілами особовий склад молодого командира розбив польовий табір, обладнав укриття та окопи для ведення вогню. На той час у секторі не вистачало розвідувальних підрозділів, тому командування РТГр запропонувало йому очолити розвідувальну групу, яка успішно виконала 19 бойових виходів у розвідку. Найважчим розвід-виходом був 14-й, під час якого поблизу населеного пункту Комісарівка, натрапивши на блок-пост противника, група Валерія Лиса під мінометним вогнем розбила сепаратистів без жодних втрат особового складу, а блок-пост знищила. За мужність, самовідданість та героїзм 17 вересня 2014 року Валерію Лису надали військове звання «капітан» достроково.

Згодом він займає наступні посади, зразково веде службу, але 8 жовтня, за день до довгоочікуваної ротації, капітан Лис з групою військових виїхав на останнє завдання за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ — Світлодарськ. Однак, не доїхавши до Світлодарська 5 км, бронетранспортер БТР-80 наїхав на протитанкову міну ТМ-72, унаслідок чого підірвався. З численними травмами Валерій та два його бійці були направлені в польовий шпиталь у місті Дебальцеве, звідки були переправлені до Центрального військово-клінічного госпіталю Києва.

Після нетривалого курсу лікування, 23 грудня 2014 року, молодий капітан був призначений командиром роти охорони 2-го батальйону 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу. 17 лютого 2015 року виїхав на тримісячну ротацію в місто Бахмут для допомоги бійцям, які в той час виходили з Дебальцевського плацдарму, що і було зроблено. Наступна ротація була з березня по червень 2016 року. Загалом в АТО капітан Лис перебував 10 місяців.

Служив у 1-й окремій танковій Сіверській бригаді, де обіймав посаду начальника штабу.

У червні 2025 року став командиром 152 ОЄБр

Військові звання Лейтенант (18 червня 2011) Старший лейтенант (18 червня 2013) Капітан (17 вересня 2014) Майор (17 вересня 2017) Підполковник (17 вересня 2021) Полковник (літо 2024)

Нагороди орден Богдана Хмельницького III ступеня (12 жовтня 2016) — за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Нагрудний знак «Ветеран війни» Нагрудний знак «За військову доблесть» Нагрудний знак «Знак пошани» Нагрудний знак «За зразкову службу» Нагрудний знак «101 ОбрО ГШ ЗСУ» Медаль «Захиснику Вітчизни» Медаль «За участь в антитерористичній операції» Медаль «За поранення» 2 ступеня Медаль «10 років сумлінної служби» Нагрудний знак Учасник АТО Медаль «20 років 101 ОБрО ГШ ЗСУ» Медаль «25 років 101 ОБрО ГШ ЗСУ» Медаль «За жертовність і любов до України» Медаль «Честь, Слава, Держава» Медаль «Учасник військового параду»

Примітки

Джерела Вони прославили свій край