Райхсгау Данциг — Західна Пруссія ( «імперська область Гданськ — Західна Пруссія», ) — адміністративно-територіальна одиниця нацистської Німеччини, утворена під час Другої світової війни на анексованій нею території Вільного міста Данциг, Поморського воєводства (Польського коридору) Другої Польської Республіки та прусського адміністративного округу Марієнвердер.
Історія 1 вересня 1939 року на самому початку війни Німеччина відразу анексувала Вільне місто Данциг. 11 вересня 1939 року утворено військовий округ Данциг — Західна Пруссія () з колишнього вільного міста Данциг і частини прилеглого польського воєводства. З 26 жовтня по 1 листопада 1939 він мав назву райхсгау Західна Пруссія (). 2 листопада 1939 року його перейменували на райхсгау Данциг — Західна Пруссія.Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874—1945. Хоча назва перегукувалася з назвою прусської провінції з-перед 1920 року Західна Пруссія, територіально ці утворення не збігалися. На відміну від колишньої прусської провінції, райхсгау включало район Бидгощі (Бромберг) на півдні, зате не мало району «Дойч-Кроне» (Валч) на заході.
Столицею утворення був Данциг (Гданськ), а його населення без цього міста налічувало 1 487 452 особи (1939 року). Площа цієї імперської області становила 26 056 км², 21 237 км² із яких припадало на анексовані Данциг і Поморське воєводство.Piotr Eberhardt, Jan Owsinski, Ethnic Groups and Population Changes in Twentieth-century Central-Eastern Europe: History, Data, Analysis, M.E. Sharpe, 2003, p.170,
Поділ
Райхсгау Данциг — Західна Пруссія складалося з трьох адміністративних округів — Бромберг, Данциг і Марієнвердер. Вони своєю чергою поділялися на 33 повіти (райони).
Управління 1 вересня 1939 року гауляйтер гау Данциг Альберт Форстер став головою цивільної адміністрації анексованого міста (колишнього Вільного міста Данциг). 11 вересня 1939 року його ж призначено начальником управління () адміністративного штабу військового округу Данциг — Західна Пруссія. 26 жовтня 1939 року гауляйтер Альберт Форстер обійняв посаду райхсштатгальтера райхсгау Західна Пруссія, перейменованого 2 листопада 1939 року на райхсгау Данциг — Західна Пруссія. Упродовж усієї війни він залишався найвпливовішою політичною постаттю, аж доки територію не захопили в березні 1945 року радянські війська.
У цьому райхсгау вермахт утворив 20-й військовий округ з осідком у Данцигу. Його командувачами були: Генерал артилерії Вальтер Гайц (11 вересня 1939 — 23 жовтня 1939) (як Befehlshaber Danzig-Westpreußen)Befehlshaber Danzig-Westpreußen Генерал від інфантерії Макс Бок (23 жовтня 1939 — 30 квітня 1943) Генерал від інфантерії Бодевін Кейтель (30 квітня 1943 — 30 листопада 1944) Генерал від інфантерії Карл Вільгельм Шпехт (1 грудня 1944 — ? січня 1945)Історія Осі
Населення Райхсгау був дуже неоднорідним, як і територія, що охоплювала землі довоєнного Данцига (повністю), Німеччини (Західна Пруссія) та Польщі (приблизно Поморське воєводство). Загальна чисельність населення становила 2 179 000, з яких 1 494 000 були громадянами Польщі переважно польської національності, 408 000 громадян Данцига переважно німецької національності та 277 000 німецьких громадян переважно німецької національності.Stefan Samerski, «Ein aussichtsloses Unternehmen — die „Reaktivierung“ Bischof Eduard Graf O'Rourkes 1939», in: Im Gedächtnis der Kirche neu erwachen: Studien zur Geschichte des Christentums in Mittel- und Osteuropa; Festgabe für Gabriel Adriányi zum 65. Geburtstag, Reimund Haas (ed.), Cologne et al.: Böhlau, 2000, pp. 373—386, here pp. 373seq. . Німецькі окупанти вважали данцизьке і польське громадянство нікчемними через фактичну ліквідацію цих двох держав. Християнам Данцига і християнам Польщі німецької національності було надано німецьке громадянство, євреям Данцига та євреям Польщі було відмовлено в німецькому громадянстві. Християнам Данцига і християнам Польщі польської національності здебільшого відмовляли у прийнятті в громадяни, але за певних обставин його надавали.
Злочини окупаційної влади
За час короткого існування райхсгау нацистська Німеччина прирекла місцевих євреїв і поляків на знищення як «недолюдей». На території райхсгау містився концтабір Штуттгоф і його підтабори, де було страчено або заморено хворобами, голодом чи жорстоким поводженням понад 85 000 людей. Із зігнаних у цей табір 52 000 євреїв вижили лише 3000.Gilbert, M (2012), The Routledge Atlas of the Holocaust, Routledge, p. 252.
Взимку 1939—1940 років під час масових убивств у П'ясниці загинуло від 12 000Elżbieta Maria Grot, Ludobójstwo w Piaśnicy jesienią 1939 r. ze szczególnym uwzględnieniem losu mieszkańców Gdyni до 16 000 осіб, здебільшого з-поміж місцевої польсько-кашубської інтелігенції. Форстер заявляв, що поляки підлягають викоріненню: «Ми повинні винищити цю націю, починаючи з колиски».Eugenia Bożena Kłodecka-Kaczyńska, Michał Ziółkowski, Byłem numerem--: świadectwa z Auschwitz (Я був номером…: Свідчення з Аушвіца), Wydawnictwo Sióstr Loretanek, 1 січня 2003, с. 14.Szczególny niepokój wywołała wśród mieszkańców jego wyraźna zapowiedź akcji zagłady Polaków, streszcząjąca się choćby w tym jednym zdaniu: «Musimy ten naród wytępić od kołyski począwszy.» (Особливе занепокоєння серед жителів викликала його чітка заява про намір знищити поляків, сутність якої розкрита вже в цьому одному реченні: «Ми повинні вигубити цей народ, починаючи з колиски».) Barbara Bojarska, Piaśnica, miejsce martyrologii i pamięci: z badań nad zbrodniami hilerowskimi na Pomorzu (Piaśnica, Place of Martyrdom and Remembrance: Investigations into Nazi Crimes in Pomorze), 1989, p. 20.Dieter Schenk, Albert Forster: Gdański namiestnik Hitlera: zbrodnie hitlerowskie w Gdańsku i Prusach Zachodnich (Albert Forster, Hitler's Danzig Proconsul: Nazi Crimes in Gdańsk and East Prussia), Gdańsk, POLNORD, 2002, p. 388.
У Західній Пруссії євреї не вирізнялися численністю жертв, оскільки єврейське населення цього краю було невеликим і більшість із них втекли перед приходом німців. Однак у місцях, де все ж таки вони проживали, їх виганяли та знищували.The Origins of the Final Solution: The Evolution of Nazi Jewish Policy.. By Christopher R. Browning, page 34. У серпні 1943 року близько 500 євреїв з табору в Поморському воєводстві відправили в Аушвіц, де 434 з них вбили відразу після прибуття.Jewish Forced Labor Under the Nazis: Economic Needs and Racial Aims, 1938—1944. — Page 211. Wolf Gruner, United States Holocaust Memorial Museum — 2006 — «On August 21, 1943, a transport with 500 Jews from the Pomeranian Autobahn camp pulled into Auschwitz. Only sixty-six men were selected for the camp; the rest were immediately murdered.»
За підрахунками, до кінця війни в цій імперській області було знищено до 60 000 людей,Paweł Kosiński, Barbara Polak, «Nie zamierzam podejmować żadnej polemiki — wywiad z prof. Witoldem Kuleszą» («Я не збираюся вступати ні в яку полеміку» — інтерв'ю з проф. Вітольдом Кулешею), Biuletyn IPN (Вісник Інституту національної пам'яті), числа 12-1 (35-36), grudzień-styczeń (грудень—січень) 2003—2004, с. 4—23. а до 170 000 було вигнано,Bogdan Chrzanowski, «Wypędzenia z Pomorza» («Вигнання з Помор'я»), Biuletyn IPN (Вісник Інституту національної пам'яті), no. 5/2004 (maj 2004). хоча інші оцінки вказують на близько 35 000 осіб.Martin Gilbert, The Second World War, Weidenfeld and Nicolson, 1989, p.27. Сам Форстер звітував, що до лютого 1940 року з області було «евакуйовано» 87 000 душ.Browning, p. 33.
Після війни У березні 1945 року Польща домоглася повернення цього обширу до її складу. Нацистського намісника Альберта Форстера пізніше засудили на смерть і стратили за злочини проти людяності. Німецьке населення (включаючи поселенців часів війни, нацистів і військовиків) або втекло або було вигнане.
Примітки
Джерела Shoa.de — Список гау і гауляйтерів Гау НСДАП на сайті Німецького історичного музею Die Gaue der NSDAP