Олександр Григорович Тишко (6 травня 1932, Іванків, Київська область — 19 травня 2001, Київ) — український науковець-мікробіолог, вірусолог, педагог. Доктор медичних наук (1988), професор (1989). Дослідник анаеробних мікроорганізмів, зокрема, маловивчених на той час бактероїдів, першим в СРСР розробив та науково обґрунтував комплексний метод виділення облігатних анаеробів із патологічних матеріалів та об'єктів зовнішнього середовища.
Понад 40 років — педагог та науковий співробітник Київського медичного інституту (пізніше — Національного медичного університету імені О. О. Богомольця; 1960—2001), з яких сім років — декан з роботи з іноземними студентами. Автор понад 100 наукових робіт, зокрема, декількох авторських свідоцтв на винаходи. Учень професора Сергія Дяченка.
Життєпис Народився 6 травня 1932 року у селищі Іванків на Київщині.
Після закінчення школи з відзнакою вступив до Київської фельдшерсько-акушерської школи, пізніше — Київського медичного інституту, який закінчив у 1960 році. Відтоді ж — асистент кафедри мікробіології. Учень професора Сергія Дяченка.
У 1964 році, після закінчення аспірантури при інституті, здобув науковий ступінь кандидата медичних наук, захистивши дисертацію на тему: «Экспериментальное изучение ассоциации аттенуированного вируса паротита и вируса вакцины». Обійняв посаду доцента кафедри мікробіології.
У 1970 році очолив місію радянських лікарів у Замбії, завідував кафедрою мікробіології університету Замбії (місто Лусака). У 1973 році повернувся до Київського медичного інституту, де з наступного року обійняв посаду декана з роботи з іноземними студентами. У цей період досліджував способи інактивації мікроорганізмів за допомогою дезінфектантів.
У 1988 році здобув науковий ступінь доктора медичних наук, захистивши дисертацію на тему: «Биологические свойства бактероидов и их роль в патологии человека». Через рік затверджений у вченому званні професора.
Дослідник анаеробних мікроорганізмів, зокрема, маловивчених на той час бактероїдів, першим в СРСР розробив та науково обґрунтував комплексний метод виділення облігатних анаеробів із патологічних матеріалів та об'єктів зовнішнього середовища. Довів здатність бактероїдів до відтворення патологічних процесів.
Автор понад 100 наукових робіт, зокрема, двох монографій та декількох авторських свідоцтв на винаходи. Науковий керівник та педагог докторів та кандидатів наук, зокрема, Валерія Войцеховського. У 1995 році обраний академіком Академії наук вищої школи України.
Виховав двох дітей. Син — хірург-проктолог, заступник головного лікаря з хірургічної допомоги Київської міської клінічної лікарні № 18 Руслан Тишко.
Помер на 70-му році життя 19 травня 2001 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 31, ).
Науковий доробок В доробку Олександра Тишка понад 100 наукових робіт, серед яких: «Экспериментальное изучение ассоциации аттенуированного вируса паротита и вируса вакцины»: диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук / Киевский мед. ин-т им. А. А. Богомольца. — Киев: б. и., 1964. «Анаэробная инфекция в хирургии печени и желчных путей» / М. С. Арикьянц, А. Г. Тышко, М. П. Захараш. — Киев: Наукова думка, 1991. — 112 с.
Авторські свідоцтва на винаходи 1987 — «Способ моделирования абсцесса печени» (у співавторстві); 2000 — «Спосіб визначення токсигенності корінебактерій дифтерії» (у співавторстві); 2002 — «Спосіб визначення ферменту уреази» (у співавторстві; посмертно); 2002 — «Спосіб моделювання бактероїдного абсцесу» (у співавторстві; посмертно).
Примітки
Джерела
Посилання