«Найстисліше повідомлення про сплюндрування Індій» () — виданий у 1552Breuissima relacion de la destruycion de las Indias: colegida por el Obispo dó fray Bartolome de las Casas / o Casaus de la Orden de Sacto Domingo. - Sevilla: Sebastian Trugillo, 1552. - 92 p. році публіцистичний твір іспанського священика та ченця, церковного і громадського діяча та письменника Бартоломе де лас Касаса (1484—1566), який справив значний вплив на західноєвропейську громадську думку XVI—XVII століть.
Історія створення Матеріали, на основі яких Б. де Лас Касас написав «Найстисліше повідомлення», були зібрані та опрацьовані ним у 1541–1542 роках під час підготовки до участі у так званих , нарадах вищих кастильських високодостойників та урядовців з метою вдосконалення законодавства, на підставі якого мало здійснюватись управління іспанськими колоніями в Америці (т.зв. «Західними Індіями»). Королівський хроніст повідомляє, що «вони збиралися багато днів у певну годину, поки він (Лас Касас) повністю не прочитав їм деяке повідомлення, яке приніс написаним, вельми об’ємне»Santa Cruz, Alonso de. Crónica del Emperador Carlos V. Volume 4. – Madrid: Imprenta del Patronato de Huérfanos de Intendancia é intervención Militares, 1928. – P.217.. На думку американського історика це й був повний, первинний варіант «Повідомлення», який дослідник умовно називає «Розширеним повідомленням про зруйнування Індій» ()Hanke, Lewis. Estudio Preliminar // Bartolomé de Las Casas. Historia de las Indias, ed. Augustín Millares Carlo. – Mexico, DF: Fondo de Cultura Económica, 1951. – P. LXXV.. На прохання , наставника спадкоємця престолу Філіпа, Лас Касас склав для його вихованця скорочений витяг, першу редакцію якого було завершено 8 грудня 1542 р. у Валенсії. Проте, він не був оприлюднений чи переданий замовнику.
У 1546 році до скороченого витягу було внесено незначні доповнення про похід Ернандо де Сото у Флориду та про події в Перу; ймовірно, Лас Касас мав намір надіслати комусь свій твір. У 1548 був підготовлений до видання дуже відозмінений текст «Найстислішого повідомлення» під заголовком «Узагальнена історія та найстисліше і правдиве повідомлення про те, що побачив і записав превелебний отець брат Бартоломе де Ла-Пенья з ордену Предикадорів с приводу тужного та сумного сплюндрування Індій, островів і материку Північного Моря» (). Щоправда, Ісасіо Перес Фернандес вважає, что автором цього текста був не сам Лас Касас, а один із його супутників, італієць за походженням Хордан де П’ямонте [Jordán de Piamonte]. Цей текст не був завершений.
Після з Хуаном Хінесом де Сепульведою у Вальядоліді, підсумками якого Лас Касас залишився незадоволеним, з метою більш детального обґрунтування своєї позиції він вирішив надрукувати деякі свої написані раніше твори, в тому числі «Найстисліше повідомлення». До цього часу залишається предметом дискусій питання, за який кошт було надруковано ці книжки, і чи отримав на це автор дозволи з боку влади. Рамон Ернандес вважає, що Лас Касас скористався правом єпископа видавати трактати без цензури, на думку , книги було видано на підставі королівського привілею і за згодою Ради Індій (на що вказує королівський герб на палітурці), Фернандо Домінгес Ребоїрас висловив припущення, що видання було здійснено за підтримки домінікан із севільського монастиря Сан-Пабло, членів Ради Індій, Каса-де-Контратасьйон і навіть з відома Hernández, Ramón. Los tratados impresos por Bartolomé de las Casas // Bartolomé de las Casas. Obras Completas. Vol. Х. – Sevilla, Editorial Alianza, 1998. P. 8-11; Pérez Fernández, Isacio. Estudio Preliminar // Las Casas. Brevísima relacion de la destruición de las Indias. – Madrid, Editorial Tecnos, 1992. – P. xiii; Reboiras, Fernando Domínguez. «Y hasta agora no es poderoso el rey». Sobre monarquia y élites de poder en los orígenes de la Brevísima // Talleres de la memoria. Reivindicaciones y autoridad en la historigrafía de los siglos XVI y XVII. – Münster: LIT, Druck, 2005.– P. 61-66.. Протягом 1552-53 р. у севільських друкарнях Себастьяна Трухільо та Хакоме Кромбергера вийшли у світ вісім написаних/ у різний час творів Бартоломе де Лас Касаса, серед них (імовірніше за все наприкінці листопада 1552 р.) «Найстисліше повідомлення про сплюндрування Індій», надруковане готичними літерами на 92 сторінках у типографії Себастьяна Трухільо.
Структура та зміст Твір Лас Касаса складається з 22 розділів. З них «Предмет», передмова, вступний розділ і епілог мають загальний характер, решту 18 написано за географічно-хронологічним принципом – в кожному розділі описуються події у певному географічному регіоні, при цьому Еспаньолі (Санто-Домінго) та Новій Іспанії (тобто сучасній Мексиці), присвячено по два розділи. Розділи розташовано, загалом, у порядку їх завоювання іспанцями: «Про острів Еспаньола»; «Про королівства, що були на Еспаньолі»; «Про острів Куба»; «Про Материк» (тобто, Панаму); «Про провінцію Нікарагуа»; «Про Нову Іспанію» (тобто, Мексику); «Про королівство і провінції Гватемали»; «Про Нову Іспанію: дещо про Пануко та Халіско»; «Про королівство Юкатан»; «Про провінцію Санкта Марта» (східна частина Карибського узбережжя Колумбії); «Про провінцію Картахена» (центральна та західна частини Карибського узбережжя Колумбії); «Про Беріг Перлів, Парію та острів Тринідад» (західне узбережжя Венесуели та Тринідад); «Про ріку Юяпарі» (Оріноко); «Про королівство Венесуела»; «Про провінції Флориди» (південний схід США); «Про Срібну Ріку» (північне узбережжя Аргентини); «Про розлогі та просторі провінції Перу»; «Про Нове королівство Гранада» За змістом текст є описом подій, пов’язаних із підкоренням європейцями корінного населення Америки, що охоплює час від 1492 до 1542 року, і простір від південного сходу сучасних США до узбережжя Аргентини. Лас Касас у більшості випадків, щоб уникнути судових процесів за звинуваченнями у наклепах, не називає імена конкістадорів, обмежуючись позначеннями «тиран», «тирани», втім, його персонажів досить легко ідентифікувати. Винятком є опис завоювання території сучасного Еквадору, де Лас Касас наводить текст іншого автора, , і прямо називає .
Майже всі наведені Лас Касасом відомості про події підтверджуються свідченнями інших авторів, у тому числі очевидців, або документами. Наявні фактичні помилки (наприклад, про обставини смерті Атавальпи) належать не самому Лас Касасу, а запозичені ним з джерел, якими він користувався. Разом із тим, практично всі сучасні дослідники згодні, що наведені Лас Касасом кількісні дані є завищеними і недостовірними.
Жанр і стиль За формою «Найстисліше повідомлення» написано як огляд історії іспанських завоювань в Америці. Втім, насправді це гостропубліцистичний памфлет, що переслідував цілком конкретні політичні цілі: законодавчо заборонити рабство індіанців; в період підготовки до реформи законодавства з питань устрою заокеанських колоній Іспанії та управління ними схилити владу до максимального обмеження можливостей свавілля європейських колоністів стосовно корінного населення; не допустити надання Короною подальших дозволів на «відкриття» та «завоювання» нових територій, що набуло особливої гостроти у зв’язку з експедиціями Ернандо де Сото до Флориди та Франсіско де Коронадо до Каліфорнії.
Задля досягнення своєї мети автор цілком свідомо відбирав і викладав лише ті факти, які підтверджували центральну тезу його праці, а саме:
«І не було зроблено нічого іншого за сорок років у цих краях, досьогодні, і сьогодні, у цей день це роблять, крім як винищувати їх [індіанців], вбивати їх, утискувати їх, гнобити їх, катувати їх, зводити їх вигадливими, й новими, й різноманітними, й ніколи більше не баченими, не читаними й не чуваними видами жорстокості». Bartolomé de las Casas. Brevísima relación de la destrucción de las Indias / Edición y notas José Miguel Martínez Torrejón. Prólogo y cronología Gustavo Adolfo Zuluaga Hoyos. –Antioquia, Editorial Universidad de Antioquia, 2011. – P. 14-15.
Водночас Лас-Касас всіляко підкреслює несумісність описаних ним діянь конкістадорів із засадами божественного, природного та людського права, та прагне довести їх невідповідність інтересам Кастильської Корони та католицької церкви, яким зовсім не корисне масове вимирання корінного населення Нового Світу. Свій твір він закінчує реченням: «Й під приводом служиння королеві іспанці в Америці знечещують Бога і грабують і руйнують Короля».Ibidem– P. 159.
У «Найстислішому повідомленні» Лас-Касас максимально застосовував свій проповідницький досвід впливу на свідомість читача за допомогою публіцистичних прийомів і образних засобів. Лас-Касас широко використовує стилістичні фігури: метафори, перебільшення (гіперболи), нагромадження (плеоназми), неповні речення (еліпсіси), незвичайний порядок слів (інверсії), риторичні протиставлення (антитези). «Найстисліше повідомлення» повне прямих цитат зі Святого Письма, натяків на них, латинізмів і юридизмів. Разом із тим, обмежений набір конструкцій і форм, що повторюються, створює стилістичну монолітність оповідання, яке малює перед читачем похмуро безпросвітну картину. «Найстисліше повідомлення» написане виразною, барвистою та соковитою, але складною мовою, довжелезними складнопідрядними реченнями, наприкінці яких читач подекуди губить думку, висловлену на початку.
Джерела твору На основі аналізу тексту, інших документів встановлюється декілька груп джерел для написання «Найстислішого повідомлення»Pérez Fernández, Isacio. Estudio Preliminar // Las Casas. Brevísima relacion de la destruición de las Indias. – Madrid, Editorial Tecnos, 1992. – P. xxv-xxxv; Orique, David T. The Unheard Voice of Law in Bartolomé de Las Casas’s Brevísima Relación de la Destruición de las Indias. – N.Y., Routledge, 2021. – P. 194-195, 210-211, 299-301: особисті враження та спогади, отримані автором на Еспаньолі, Кубі, Ямайці, в Мексиці, Гватемалі, Нікарагуа, Венесуелі; свідчення учасників Конкісти, з якими Лас-Касас був особисто знайомий (Дієго Веласкес, Алонсо де Охеда, Хуан Понсе де Леон, Ернан Кортес); матеріали судових процесів проти конкістадорів. Мотолініа пише, що Лас-Касас «вів 27 чи то 37 носильників <…>, і більша частина того, чим були навантажені ці індіанці, були судові справи та писання проти іспанців»Carta del fray Toribio de Motolinía al emperador Carlos V // Colección de documentos para la historia de México. Publicada por Joaquin Garcia Icazbalceta. Tomo primero. – México, Librería de J. M. Andrade, 1858. – P. 259.. Крім того, він міг ознайомитись з деякими матеріалами в архіві , президентом якої був його прихильник Себастіан Рамірес де Фуенлеаль. Сам Лас-Касас пізніше писав очільнику іспанських домінікан : «І королівські архіви переповнені судовими справами, й повідомленнями, й розслідуваннями, й іншими незліченними свідченнями цих боєн» Colección de las obras del venerable obispo de Chiapa, don Bartolomé de las Casas, defensor de la libertad de los americanos. Tomo segundo. – Paris, 1822. – P.125.; скарги та звинувачення, які отримував безпосередньо Лас-Касас. Зокрема, у своєму заповіті він згадував про «велику кількість листів від різних і багатьох священнослужителів трьох статутів, і від інших численних осіб, і майже з усіх Індій, де мені повідомляли про зло й утиски, й несправедливості, які люди нашої нації чинили і зараз чинять, винищуючи та плюндруючи ті корінні в них народи без жодної провини, яка нас образила б»Coleccion de documentos para la historia de Mexico; твори інших авторів, насамперед церковних, зокрема, .
Рукописи Рукопис остаточного варіанту «Найстислішого повідомлення» не зберігся.
З первинного варіанту тексту, написаного у 1542 р., не пізніше 1546 р. двома невідомими переписувачами було знято копію, що у цей час знаходиться в Історичному архіві Королівського монастиря предикадорів у ВаленсіїArchivo Histórico del Real Convento de Predicadores de Valencia, Manuscrito 80, fls. 420-438.