Козир́івка — село в Україні, у Кам'янецькій селищній громаді Кропивницького району Кіровоградської області. Населення становить 198 осіб.

Історія

Період Війська Запорізького Низового За часів держави Війська Запорозького Низового (до 1775 року) ліва притока Інгулу Козирева балка лежала в  межах Бугогардівської паланки. За переказами, тут були козацькі стійбища і жив запорожець пан Козир. Від 1754 року через балку проведена межа між Слобідським козацьким полком (1754-1764) з центром у фортеці Святої Єлисавети на Інгулі та Бугогардівською паланкою з центром у місті Гард на Бозі.Доценко В. Либони. Рід Мироненків і Бондарів з Козирівки. – Кропивницький: Видавництво «Кропивництво», 2026. – 216 с. – С. 19

Слобода Козирева колезького радника Нелюбова Після ліквідації Катериною ІІ Війська Запорізького Низового у 1775 році, імперський уряд почав роздавати колишні землі запорожців під заселення військовим, чиновникам та купцям. Спочатку Козирева балка дісталася чиновнику Василю Федотовичу Нелюбову. На 1782-1784 роки колезький радник Нелюбов мав у власності сільце Козирева Єлисаветградського повіту. У поселенні мешкали 124 особи (59 чоловічої статі та 65 жіночої). Площа володінь колезького радника була 6280 десятин удобин та 200 десятин неудобин.Пивовар А.В. Відомості 1784 року про заселення правобережних повітів. // Інгульський Степ. Збірник. Випуск ІІІ / Упорядник В.А. Сердюк. – К.: Ярославів Вал, 2018. – 456 с. –  С.288

Слобода Козирівка купця Логунова За VI ревізією (на червень 1812 року) слобода Козирівка Губівської округи Єлисаветградського повіту належить купцю 1-ої гільдії Логунову. Тоді у поселенні мешкали 8 душ.Жахалова Н.В., Пивовар А.В. Відомості про поміщицькі поселення Єлисаветградського повіту. // Інгульський Степ. Збірник. Випуск ІІІ / Упорядник В.А. Сердюк. – К.: Ярославів Вал, 2018. – 456 с. –  С.381

Усі вісім першопоселенців Козирівки Логунова відомі із записів від 22 жовтня 1810 року у метричних книгах Покровської церкви села Покровського: Онищенко (він же Бондаренко / Бондар) Василь, його дружина Параска, їхній новонароджений син Ларіон та кум Максименко Онопрій; Растрипа Григорій, його дружина, їхня новонароджена донька Параска та кума Ковалиха Соломія.ДАКірО: ф.172, оп.1, спр.1 (1805-1814), арк.30 (24) // Метрична книга на 1810 рік церкви Покрови, с.Покровське.

У наступні два десятиліття у Козиреву балку переселилися селяни з такими прізвищами: Бевз (Бевзенко), Бондаренко (Бондар, Онищенко), Василенко, Гулак, Зубенко (Зуб), Коваленко (Коваль), Королько, Кударенко, Мелющенко (Милющенко), Похильченко, Руженко, Руленко, Терещенко, Ткаченко, Хоменко (Фоменко), Чернецький, Чорний та інші.Доценко В. Либони. Рід Мироненків і Бондарів з Козирівки. – Кропивницький: Видавництво «Кропивництво», 2026. – 216 с. – С. 12, 35

Поміщик Логунов переїхав у Козиреву балку з Московської губернії, селяни – з Полтавської.Результати подворной переписи ъийского уезда 1886 г. Приложение к ІІІ тому Материалов для оценки земель Херсонской губернии. Издание Александрийской уездной земской управи. – Александрия: типография Райхельсона, 1888.

Рід осадчого Логунова Найраніше у документах про Козирівку згадуються троє з роду Логунових: цивільний чиновник ІХ класу, титулярний радник Григорій Іванович Логунов (1797-21.05.1862)ДАКірО: ф.698, оп.1, спр.9 (1862), арк.64 (69) // Метрична книга на 1862 рік, Покровська церква, с.Губівка., єлисаветградський купець Василь Логунов (1816, 1818)ДАКірО: ф.698, оп.1, спр.1 (1812-1820), арк.51 (50), 81 // Метрична книга на 1816 рік, Покровська церква, с.Губівка. та офіцер Х класу, відставний поручник, поміщик слободи Козирівки Олексій Логунов (1825, 1830).ДАКірО: ф.698, оп.1, спр.2а (1826-1831), арк.119 (121) // Метрична книга на 1830 рік, Покровська церква, с.Губівка.

Певний час, овдовівши у 1831 році, справи у Козирівці вела дружина Олексія Логунова Пелагія Михайлівна. Для завірення документів вона мала особисту сургучеву печать, на якій зображено вензель з латинкових літер «PL» (Pelagia Logunova).Доценко В. Либони. Рід Мироненків і Бондарів з Козирівки. – Кропивницький: Видавництво «Кропивництво», 2026. – 216 с. – С. 24

Син Логунових поручник Микола Олексійович успадкував Козирівку. Його дружина Уляна Павлівна (1831-5.07.1894) була похована з дозволу єпархіального керівництва у церковній ограді Свято-Вознесенської церкви у селі Губівці (Тарасівці).ДАКірО: ф.328, оп.1, спр.12 (1891-1894), арк.160 (157) // Метрична книга на 1894 рік Свято-Вознесенської церкви, с.Губівка.

Подружжя Логунових Миколи та Пелагії мало доньку Єлисавету, у шлюбі Хрущова (1847р.н.), сина Дмитра (28.10.1850р.н.) та доньку Олександру, у шлюбі Миронова (1853р.н.).Доценко В. Либони. Рід Мироненків і Бондарів з Козирівки. – Кропивницький: Видавництво «Кропивництво», 2026. – 216 с. – С. 25, 26.

Благодійники Хрущові померли у Козирівці у кінці 1920-х років. Микола Миколайович Хрущов (1844р.н.) похований в оградці біля козирівської церкви Казанської Божої матері. Єлисавета Миколаївна Хрущова похована на Козирівському цвинтарі; кам’яний пам’ятник на її могилці вирізняється більшим розміром. Рід Логунових зазнавав утисків з боку радянської влади. Прийомний син Хрущових Кока виїхав із сім’єю до Кривого Рогу. Сім’я Миронових емігрувала у Францію.Доценко В. Либони. Рід Мироненків і Бондарів з Козирівки. – Кропивницький: Видавництво «Кропивництво», 2026. – 216 с. – С. 33-34.

Церква Казанської ікони Божої Матері У кінці ХІХ - на початку ХХ століття село Козирівка входило до Покровської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії.Довідкова книга Херсонської губернії, Одеса, 1906 рік. С.326-327 На 1896 рік місцева поміщиця, дружина майора Хрущова Єлизавета Миколаївна мала у власності землі 760 десятин 1350 сажнів.Список землевласників Олександрійського повіту на 1896 рік // http://library.kr.ua/elib/spisok/spisok.pdf У 1902 році, у селі на її кошти побудували цегляну церкву Казанської ікони Божої Матері. Освячена церква 27 листопада (10 грудня) 1902 рокуКлірова відомість церкви за 1914 рік // С.М. Невесьолов, В.В. Поліщук. Він прикрасив місто вишуканими будівлями / Невесьолов С.М., Поліщук В.В. – Кропивницький: ВЦ ККТК, 2022. – 182 с. - С.110-113. 15 (28) грудня 1902 року у село Козирівку, за власним бажанням, перевелися священник села Помічна Єлисаветградського повіту Іоан Манжелей та псаломщик села Інгуло-Кам’янка Євфимій Синицький.Херсонські епархіальні відомості. – 1січня 1903 року, № 1. Під церкву та церковний двір було відведено дві десятини землі. Ще 33 десятини орної землі подарувала церкві Єлизавета Хрущова в 1903 році.

Будівля церкви була споруджена з цегли, покрита залізом, на кам’яному фундаменті та з кам’яною дзвіницею, яка з’єднана з церквою. Нижче храму була церковна криниця. Неподалік церкви було два будинки для причту: один з них споруджений у 1902 році, а інший у 1913-му. Біля церкви була садиба Хрущових.

До Козирівського приходу входили також села Ольгівка та Рибчине.

Козиряни кажують, що Козирівська церква, за бажанням Хрущових, була збудована за взірцем Казанської церкви у Москві. Можливо, автор проекту архітектор О.Л.Лишневський.ЦЕРКВА У СЕЛІ КОЗИРІВКА // С.М. Невесьолов, В.В. Поліщук. Він прикрасив місто вишуканими будівлями / Невесьолов С.М., Поліщук В.В. – Кропивницький: ВЦ ККТК, 2022. – 182 с. - С.110-113

https://library.kr.ua/wp-content/elib/polishuk/vinprykrasyv.pdf

При церкві діяла церковно-приходська школа. Учитель Сіромаха організував у Козирівці хор, де співали 80 осіб. Репертуар хору включав церковні, українські народні пісні, народні думи, великі твори, як от «Спів про Саву Чалого», гімн Української Держави «Ще не вмерла України ні слава, ні воля».Доценко В. Либони. Рід Мироненків і Бондарів з Козирівки. – Кропивницький: Видавництво «Кропивництво», 2026. – 216 с. – С. 30.

Під час голодомору 1932-1933 років, як зазначала очевидець Марфа Володимирівна Бондар, 1917 р.н., будівля церкви використовувалася як склад для зерна.Доценко В.О. Вихід. Дума про голод. Кіровоград: ЦУВ, 2008 Після Другої світової війни, за наказом районної комуністичної влади зняли дзвін із дзвіниці. Трактористи, що зголосилися стягти дзвін, невдовзі померли: один через кілька днів, другий - через два тижні. Обоє отримали за роботу по одному мішку колгоспного зерна. У 1950-х ще стояли руїни церкви.С.М. Невесьолов, В.В. Поліщук. Він прикрасив місто вишуканими будівлями / Невесьолов С.М., Поліщук В.В. – Кропивницький: ВЦ ККТК, 2022. – 182 с. - С.110-113

https://library.kr.ua/wp-content/elib/polishuk/vinprykrasyv.pdf

Донині збереглося приміщення церковно-приходської школи. Там, за радянської влади діяла 8-річна школа. Козирівська цегляна церковно-приходська школа розмірами 39х10 аршин була збудована у 1898 році.

ХХ століття У часи української революції у Козирівці діяла група самооборони у складі 29 осіб. Отаманом був голова сільської ради дід Зосько Василенко. Козирівку відвідали на чолі своїх загонів відомі більшовицькі військові діячі Клим Ворошилов та Олександр Пархоменко, українські повстанські отамани Никифір Григор’їв, Нестор Махно, отаманша Маруся.Чернецький Володимир. Тут були козацькі стійбища // Доценко В. Либони. Рід Мироненків і Бондарів з Козирівки. – Кропивницький: Видавництво «Кропивництво», 2026. – 216 с. – С. 165 Протягом квітня 1919 – грудня 1920 року у метриках козирівської церкви зафіксовано 17 насильницьких смертей переважно чоловіків 20-30 років від зброї.ДАКірО: ф.761, оп.1, спр.4 (1914-1920)

Унаслідок більшовицької політики колективізації стався голод. «У селі Козирівці Зінов’євського району станом на 31 травня 1932 року з 460 дворів, що були в 1931 році, залишилося 180, значна частина порожніх хат були зруйновані, віконні і дверні рами вийняті і використані як паливо» – доповідав секретарю Зінов’євського міськпарткому Єрьоменку головний лікар 1-ї радлікарні і Центральної поліклініки Рабинович М.С.Петренко І.Д. Відібране життя. (Розкуркулення на Кіровоградщині). – Кіровоград, 2009. – 312 с. - С.286 У Козирівці встановлено імена 14 осіб, які загинули під час Голодомору 1932-1933 років: Мироненко Іван Лаврентійович та його дружина Олена Аврамівна, Мироненко Пилип Лаврентійович (54 роки) та його дружина Марія Порфирівна, безродня баба Катерина, що мешкала у сім’ї Бондаря Володимира Юхимовича, Бондар Петро Іванович, Бондар Любов Афанасіївна (12.06.1920-1932/1933), Чорний Пилип Сергійович (10.10.1913-1932/1933), Бондаренко Кіндрат (41 рік), Губенко Харитина (76 років), Коваль Андрій (6 років), Милющенко Лаврентій (42 роки), Милющенко Федір (5 років), Руленко Дмитро (67 років).Доценко В. Либони. Рід Мироненків і Бондарів з Козирівки. – Кропивницький: Видавництво «Кропивництво», 2026. – 216 с. – С. 184-186 Королько Антон Харламович спасав українців від голодної смерті під час Голодомору. Він мав доступ до зерна, зваленого у церкві. Потайки уночі відчиняв церкву, та роздавав козирянам зерно.Василь Доценко. Вихід. Дума про голод. – Кіровоград: ЦУВ, 2008. – С.92

Під час Великого терору 1937-1938 років 11 козирян арештовано за контрреволюційну, антирадянську і націоналістичну агітацію: Зубенко Петро Пахомович, Коваль Онисим Йосипович, 1899 р.н., Коваль Петро Андрійович, 1899 р.н., Милющенко Пилип Васильович, 1867 р.н., Руленко Єлисей Йосипович, 1870 р.н., Терещенко Кость Андрійович, 1899 р.н., Хоменко Сидір Олексійович, 1874 р.н., Чернецький Михайло Герасимович, 1891 р.н., брати Чорні «Яшківські» Антон, 1896 р.н., Кость, 1891 р.н., Павло, 1902 р.н. Дев’ять з одинадцяти арештованих були розстріляні.Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 3. Упорядник Василь Бондар. – Кіровоград: Антураж А, 2005,Світлана Орел. Життя і смерть братів Чорних // Реабілітовані історією. У 27 т. Кіровоградська область. Кн. 3. Упорядник Василь Бондар - Кіровоград: МПП "Антураж А", 2005 - С.130-131