Васи́ль Митрофа́нович Суляти́цький (1885—1907) — діяч партії соціалістів-революціонерів, член її «Бойової організації», учасник низки терористичних актів, повішений за вироком військово-польового суду в Петропавлівській фортеці.

Біографія Василь Сулятицький народився 1885 року в сім'ї священника. Закінчив курс духовної семінарії у Полтаві. Вступив на службу 67 роту 57 піхотного Литовського полку. Вступив до партії соціалістів-революціонерів, був членом її сімферопольського комітету. За спогадами Бориса Савінкова, був «дуже високим, білявим солдатом з блакитними очима, що сміються»Савинков, Борис. Воспоминания террориста . — : Лениздат, 1990. — 448 с. ISBN 5-289-01128-5..

Сулятицький брав безпосередню участь в організації втечі Савінкова з севастопольської в'язниці у 1906 році. 1 липня він вперше з'явився на гауптвахту, на якій утримувався Савінков, разом з вартовими як розводящий внутрішніх постів. Після закінчення ранкової повірки Сулятицький зайшов у камеру до Савінкова і передав йому записку від члена «Бойової організації» Лева Зільберберга. Сулятицький пообіцяв уночі того ж дня вивести Савінкова з в'язниці, проте вже вдень цей план було зірвано, бо начальник варти наказав здати йому ключі від камер. Сулятицький виготовив зліпок та передав його Зільбербергу. Зільберберг зробив ключ, але той не підійшов до замка, і втечу довелося відкласти. 3 липня Сулятицький знову прийшов на гауптвахту, вирішивши цього разу приспати за допомогою цукерок зі снодійним усі варти, але й ця спроба не мала успіху. Ще одна спроба організувати втечу провалилася, оскільки начальник варти підпоручик Коротков відмовився затвердити Сулятицького розвідним. Щоразу, щоб потрапити на гауптвахту, Сулятицькому доводилося напувати горілкою фельдфебеля і вигадувати причини свого бажання потрапити в караул у той час як він, бувши однорічником, міг би потрапити на більш легку роботу.

Терористична діяльність Сулятицький поїхав до Сімферополя і з'явився до командира полку полковника Черепахіна-Іващенка, розповівши йому про зняття його з поста Коротковим, пояснивши, що ображений цією недовірою. Повернувшись до Севастополя та зустрівшись із Зільбербергом, Сулятицький 15 липня з'явився на гауптвахту. Тієї ж ночі Сулятицький і Савінков втекли. Незабаром було розмножено та поширено повідомлення такого змісту:

Сулятицький, Зільберберг та Савінков поїхали до Європи. Там Савінков познайомив Сулятицького з одним із лідерів партії есерів Михайлом Гоцем. Сулятицький вступив до «Бойової організації». Спочатку, 2-3 тижні, разом із Савінковим він проживав у Парижі. Згодом Савінков так описував Сулятицького:

Після відновлення терору Сулятицький таємно повернувся до Російської імперії, де у Санкт-Петербурзі став учасником підготовки до замаху на прем'єр-міністра Петра Столипіна. Після провалу цього замаху Сулятицький входив до групи, яка готувала вбивство головного військового прокурора генерала Павлова. У грудні 1906 року Сулятицький брав участь у вбивстві петербурзького градоначальника Володимира фон дер Лауніца на відкритті нової клініки. До його завдань входило вбивство Столипіна, проте той на відкриття не приїхав.

Страта 9 лютого 1907 року Сулятицького було заарештовано і віддано під суд разом із Зільбербергом. У справі Сулятицький проходив під ім'ям Гронського. Петербурзький військово-окружний суд засудив його і Зільберберга до страти через повішення. 16 липня 1907 року вирок був виконаний у Петропавлівській фортеці.

Примітки