Науковий імперіалізм — це термін, який, судячи з усього, ввів Елліс Т. Пауелл під час виступу перед Комонвелівським клубом Канади 8 вересня 1920 року. Він визначив імперіалізм як «почуття свавільного і примхливого панування над тілами і душами людей», а термін «науковий імперіалізм» використовував для позначення «підпорядкування всіх розвинених та нерозвинених сил Землі розумові людини».Scientific Imperialism (an address), Delivered by Ellis T. Powell, LL.B. D.Sc. (1920)  «»

У сучасному вжитку, науковий імперіалізм відноситься до ситуацій, коли критики сприймають науку як виступаючу з позиції самовладання. Філософ науки Джон Дюпре описав це (у своїй книзі «Людська природа та межі науки» 2001 року, стор. 74) як «тенденцію просувати хорошу наукову ідею далеко за межі сфери, в якій вона була спочатку представлена, і часто далеко за межі область, в якій він може забезпечити багато світла». Він писав, що «послідовники цих підходів схильні стверджувати, що вони володіють не просто одним корисним поглядом на людську поведінку, а ключем, який відкриває двері до розуміння все більш широких сфер людської поведінки».

У науковому імперіалізмі також висуваються звинувачення проти «тих, хто вважає, що вивчення політики може і повинно бути змодельовано за природничими науками, позиція, яку найбільш рішуче захищають у Сполучених Штатах, і тих, хто не погоджується, вважаючи це прагнення методологічно необгрунтованим та етично небажаним».

Критика влади У підручнику Джеремі Адельмана, Елізабет Поллард, Кліффорда Розенберга та Роберта Тігнора «Світи разом, світи окремо» Джеремі Адельман, Елізабет Поллард, Кліффорд Розенберг і Роберт Тіґнор описують наукові дослідження Джеймса Кука у XVIII столітті, визначивши науковий імперіалізм як «прагнення до влади через прагнення до знань». Артур Пікок писав, що його пізнє зневажливе вживання може відображати розчарування, яке відчувають деякі з «обмежень редуктивного сцієнтизму (наукового імперіалізму)». Він також ставить під сумнів уявлення про те, що «успішні наукові теорії є істинними або приблизно істинними моделями світу», і висловлює бажання «скинути науку з імперіалістичної позиції над філософією та теологією». Теолог і християнський апологет Дж. П. Морленд стверджує, що «міф про те, що наука є моделлю істини та раціональності, все ще панує у розумі більшої частини нашої популярної та наукової культури», зазначаючи, що «хоча філософи науки за останні кілька десятиліть мали спростувавши багато тверджень цього наукового імперіалізму, багато мислителів, безкорисливих агностиків і навіть суддів наполегливо залишаються в лещатах цієї ідеї». (review )

«Релігія інтелектуалів» Поведінковий психолог Дж.Е.Р. Стеддон визначив науковий імперіалізм як «ідею про те, що всі рішення, в принципі, можна приймати науково», і заявив, що він став «релігією інтелектуалів». Джон Дюпре також критикував «природну тенденцію, коли у людини є успішна наукова модель, намагатися застосувати її до якомога більшої кількості проблем», і описав ці розширені програми як «небезпечні».Dupré, John: The Disunity of Science (2006) Interviewed by Paul Newall Такі уявлення порівнюють з культурним імперіалізмом і жорсткою і нетерпимою формою інтелектуального монотеїзму.

Медичне дослідження Лікар Пітер Вілмшурст використав цей термін, щоб описати «бідних людей у країнах, що розвиваються... яких використовують у дослідженнях на користь пацієнтів у розвиненому світі», і повідомив, що «наукова спільнота несе відповідальність за забезпечення того, щоб усі наукові дослідження проводились етично». Інші вважають, що фармацевтичні компанії розвиненого світу незаконно привласнюють місцеві ліки в бідних країнах. Фармаколог Елейн Елізабетскі писала, що «етнофармакологія включає низку соціально-політичних, економічних та етичних дилем на різних рівнях... часто вчені приймаючої країни, запрошені вчені та інформатори не погоджуються... дослідницькі зусилля (часто) сприймаються як науковий імперіалізм; вчені звинувачують у крадіжці рослинних матеріалів і присвоєнні традиційних знань про рослини для фінансової вигоди та/або професійного просування. Багато урядів, а також суспільства корінних народів все частіше неохоче дозволяють такі дослідження...історично ні місцеве населення, ні приймаючі країни не ділилися значною мірою ступенем фінансової вигоди від будь-якого препарату, який потрапляє на ринок... якщо ці питання не будуть детально обговорені та справедливо вирішені, дослідження лікарських рослин ризикують служити етично сумнівним цілям».

Дивитись також

Антіредукціонізм Експериментальна політологія Імперіалізм Псевдонаука Науковий расизм

Список літератури

Читати далі