Королівство Міддаг (Chinese: 米達赫王國; pinyin: Mǐdáhè Wángguó; Wade–Giles: Mi³-Ta²-Hê⁴ Wang²-kuo²), також відоме як Королівство Даду (Chinese: 大肚王國; pinyin: Dàdù Wángguó; Wade–Giles: Ta⁴-tu⁴ Wang²-kuo²) — надплемінний союз, розташований на центрально-західних рівнинах Тайваню в XVII столітті. Це державне утворення було засноване тайванськими корінними народами папора, бабуза, пазех і хоанья. Воно складалося з 27 поселень, що займали західну частину сучасного повіту Тайчжун і північну частину сучасного повіту Чжанхуа. Переживши правління європейських колоністів і Королівства Туннінг, тубільні народи, які раніше складали Міддаг, зрештою у XVIII столітті були підкорені правлінню імперії Цін.

Назви Королівство Міддаг — це західна назва політичного утворення. На Тайвані воно відоме як Королівство Даду (Chinese: 大肚王國; pinyin: Dàdù Wángguó; Wade–Giles: Ta-tu Wang-kuo; Pe̍h-ōe-jī: Tōa-tō͘ Ông-kok), Даду — це сучасна назва історичної столиці Міддаг.

Лідер XVII століття Камачат Асламі був відомий у Хокло як Куата Онг ((Pe̍h-ōe-jī: Khoa-ta Ông), а іноді голландською як Keizer van Middag (це означає «Імператор полудня» голландською, «міддаг» — це голландське слово для позначення дня). Найпоширенішим ім'ям тубільців було Леліан («Король-Сонце»).

Історія

Королівство вперше вступило в контакт із Заходом після того, як у 1624 році голландська Ост-Індська компанія заснувала свій уряд Формози. Девід Райт, шотландський агент Компанії, який жив на острові в 1640-х роках, перерахувуючи 11 «ширів або провінцій», згадав і Міддаг, рівнинний регіон, описаний таким чином:«Третє володіння належить королю Міддагу і лежить на північний схід від Таюана, на південь від річки Патієнта. Цьому князю підкоряються сімнадцять міст, найбільше з яких називається Міддаг, що також є його головною резиденцією і місцем проживання. Сада, Беодор, Деродонесель і Гоема — ще чотири його видатні міста, причому останнє з них — гарне місце, розташоване на рівнині за п'ять миль від Патієнії, а інші — на пагорбах. Колись цар Міддагу мав під своєю владою двадцять сім міст, але десять з них скинули з себе ярмо. Він не утримує великої держави і має лише одного-двох наближених, які супроводжують його, коли він виїжджає за кордон. Він ніколи не дозволяв християнам жити у своїх володіннях, дозволяючи їм лише подорожувати через них».

Після того, як у 1642 році голландці завоювали іспанську колонію на півночі Тайваню, вони прагнули встановити контроль над західними рівнинами між новими володіннями та їх базою в Тайюані (сучасний Тайнань). Після короткої, але руйнівної кампанії, в 1645 році Пітер Бун зміг підкорити племена в цій області. Камачат Асламі, правитель Міддагу, отримав тростину як символ свого місцевого правління під голландською опікою. Між 1646 і 1650 роками Компанія розділила свої землі на шість частин і здала їх в оренду китайським фермерам. У цей період Камачат Асламі помер, і його змінив його племінник Камачат Малое, але його наступник ніколи не називався Квата Онг.

У 1662 році лояльний династії Мін Коксінґа та його послідовники обложили голландський форпост і зрештою заснували Королівство Туннінг. За умовами капітуляції, Коксінґа взяв в управління всі голландські території. Королівство Туннінг інтенсивно використовувало ці землі, щоб прогодувати свою величезну армію. Це призвело до низки жорстоко придушених повстань корінного населення та поступового ослаблення Міддагу.

Правління Цін

Після успішної військової кампанії Династії Мін, яка завершилась капітуляцією Королівства Туннінг, було відновлено транспортне сполучення між Тайванем і материковим Китаєм. Відновилася імміграція на острів етнічних китайців, хоча офіційна влада Китаю накладала указами обмеження і заборони. Аборигени зіткнулися з ще більшим тиском китайців, населення яких збільшувалось експоненційно, та які прагнули «відкрити» на острові більше сільськогосподарських угідь.

Через відсутність історичних записів і археологічних свідчень неможливо встановити фактичне походження та розвиток королівства. За розповідями Хуан Шуцзіна, урядовця Династії Цін, якого направили на Тайвань на початку XVIII століття, на той час у районі Даду існувало надплемінне керівництво. Однак під час правління імператора Іньчжень пізніше в тому ж столітті населення традиційних територій Міддаг піднялося проти важкої праці, нав'язаної владою Династії Цін, і у 1732 році, через рік після початку повстання, було жорстоко придушено імператорськими військами і спільнотами корінних громад. Після того, як ця смута закінчилася, на центрально-західних рівнинах острова, очевидно, перестало існувати надплемінне керівництво. Після цього нащадки Міддага або влилися в китайську більшість через змішані шлюби, або мігрували до сучасного Пулі, містечка, оточеного високими горами в центральному Тайвані.

Список літератури