Істо́рія Респу́бліки Кита́й (Тайва́нь) — період з історії Республіки Китай (КР), який характеризується процесами евакуації органів влади держави та прихильників Гоміндану на острів Тайвань, підготовкою до відвоювання материкової частини Китаю у комуністів та протистоянням з Китайською Народною Республікою (КНР), проведенням демократичних та економічних реформ на острові, участю КР в міжнародних відносинах, спробами налагодити незначні відносини з КНР.
В результаті капітуляції та окупації Японії наприкінці Другої світової війни острови Тайвань і Пенху 25 жовтня 1945 року були передані в управління Республіці Китай, яка перебувала під владою Гоміндана. Після різанини 28 лютого 1947 року у 1949 році губернатор Тайваню Чень Чен і Міністр національної оборони Республіки Китай оголосили воєнний стан. Після закінчення громадянської війни в Китаї в 1949 році уряд Республіки Китай переїхав з материка, оскільки Комуністична партія Китаю проголосила Китайську Народну Республіку (КНР). Гоміндан перебазувався на Тайвань і оголосив Тайбей тимчасовою столицею Республіки Китай (РК). Протягом багатьох років РК і КНР прагнули отримати визнання кожен за собою на дипломатичній арені як законний уряд «Китаю». 1971 року. Організація Об'єднаних Націй виключила зі свого складу РК, натомість ввела представництво КНР.
Воєнний стан було скасовано аж у 1987 році. З цього часу на Тайвані розпочався процес демократизації, який ознаменувався скасуванням Тимчасових положень і продовжився проведенням в 1996 році. 2000 року Демократична прогресивна партія (ДПП) прийшла до влади і почала боротися за визнання незалежності Тайваню.
Через неоднозначний політичний статус Тайваню РК брала участь у низці міжнародних організацій під назвою «Китайський Тайбей». Керуючись політикою одного Китаю уряд КНР вважає, що Республіка Китай припинила своє існування і що Тайвань є невіддільною частиною КНР, незважаючи на те, що остання ніколи не контролювала острів. Крім того, КНР відмовляється від дипломатичних відносин з будь-якою країною, яка визнає РК. На теперішній час Республіка Китай контролює Тайвань, Пенху, Цзіньмень, Мацзу та інші незначні острови.
Хронологія
Раннє повоєнне суспільство Друга світова війна завершилися 2 вересня 1945 року поразкою Японської імперії та нацистської Німеччини. Управління над Тайванем, яким Японія управляла згідно із Сімоносекським договором з 1895 року, був перебраний під контроль очолюваної Гомінданом Китайської Республіки (РК).
Хе Їнцін, представник РК на церемоніях капітуляції Японії, повідомив про утворення , окремої провінційної гілки влади від виконавчої системи материкового Китаю, що був під контролем комуністів. Головою виконавчої влади провінції Тайвань став . Він оголосив 25 жовтня Днем ретроцесії, тобто припинення японського управління Тайванем. Однак на той момент союзники у Другій світовій війні не визнали односторонню анексію Тайваню, адже ще між Китайською Республікою під керівництвом Гоміндану та Японією не було підписано .
Адміністрація Чень Ї погрязла в корупції, а також відсутністю дисципліни у військовій поліції, яка забезпечувала контроль над Тайванем. Чень Ї все більше монополізовував владу. На додаток до цього, післявоєнна економіка острова зазнала краху та прямувала до рецесії, через що на острові погіршувався добробут громадян. Урядова програма «деяпонізації» посприяла культурному протистоянню, а також напруженості між зростаючим населенням мігрантів з материка та жителями довоєнного острова. Напруженість у суспільстві вилилась на вулиці у 1947 році, коли поліція арештовуючи продавця сигарет смертельно поранила сторонього перехожого. Зіткнення між поліцією та протестувальниками швидко поширилися по всьому острову та переросли у загальне повстання проти Чень Ї та його адміністрації (офісу). Ці події отримали в подальшому назву інцидент 28 лютого. Кілька тижнів потому урядові війська були направлені на Тайвань з материка, щоб впоратися з кризою та придушити будь-яку опозицію чи опір уряду. Багато відомих діячів тайванського суспільства та звичайні жителі острова були вбиті або ув'язнені без суду, почали траплятися випадки зникнення людей. Інцидент 28 лютого був прелюдією до білого терору 1950-х років, який призвів до етнічної напруженості між довоєнним та післявоєнним населенням, а також став причиною виникнення руху за незалежність Тайваню.
Після інциденту 28 лютого очолюваний Гомінданом уряд реорганізував місцеву адміністрацію (офіс), скасувавши канцелярію голови виконавчої влади та створивши новий уряд провінції. , з родини науковців, став першим і під час свого правління скоротив масштаби державних витрат, які значно зросли за часів Чень Ї.
Вей реформував валютну систему, замінивши знецінений на новий тайванський долар за обмінним курсом 40 000:1, і запровадив зменшення плати за орну землю () , що послабило інфляцію. 1949 року на посаді губернатора Вея змінив Чень Чен.
Гоміндан розглядав місцеве населення Тайваню таким, що значно попало під вплив Японії. Ці погляди формували політику, згідно якої Гоміндан вважа, що населення Тайваню є відсталим і потребує перевиховання. Партія Гоміндан прагнула знищити будь-які сліди японського впливу та прищепити народу Тайваню нову китайську ідентичність.
Після капітуляції Японії більшість з приблизно 300 000 японських жителів Тайваню депортували. Гоміндан також конфіскував майно японських колоністів, а потім його розпродали або привласнили. У сучасному Тайвані ці дії засуджуються. Гоміндан також забрав активи, які належали японській колоніальній владі. 2017 року суд зобов'язав Гоміндан виплатити компенсацію за 458 об'єктів власності, які були експропрійовані у японського населення.
Авторитаризм, військовий режим і холодна війна
20 липня 1946 року Чан Кайші розпочав широкомасштабний напад на територію, контрольовану Комуністичною партією Китаю у Хуабеї за допомогою 113 бригад (загалом 1,6 мільйона військових), розпочавши новий етап громадянської війни в Китаї.Nguyễn Anh Thái (chief author); Nguyễn Quốc Hùng; Vũ Ngọc Oanh; Trần Thị Vinh; Đặng Thanh Toán; Đỗ Thanh Bình (2002). Lịch sử thế giới hiện đại (in Vietnamese). Ho Chi Minh City: Giáo Dục Publisher. pp. 320—322. 8934980082317. Чень Чен, який обіймав посаду голови і командував , оголосив воєнний стан на острові 19 травня 1949 року
У грудні 1949 року збройні сили Республіки Китай і Гоміндан зазнали поразки в громадянській війні в Китаї, що змусило владу Республіки Китай повністю . В свою чергу Комуністична партія Китаю нової китайської держави: Китайської Народної Республіки.
Переїжджаючи на Тайвань Гоміндан розглядав це як тимчасове явище. Чан Кайші тоді сказав: «Готуйтеся один рік, контратакуйте через два роки, знищіть ворога через три роки і досягніть успіху протягом п'яти років». Для реалізації цієї мети держава переозброювала армію та розвивала економіку.
Після інциденту 28 лютого націоналістичний уряд розпочав кампанію придушення політичних інакодумців. Гоміндан здебільшого ув'язнював представників інтелектуальної та соціальної еліти Тайваню через страх, що вони можуть чинити опір їхньому правлінню або симпатизувати комунізму.
До 1958 року через протоку проводилися невеликі військові кампанії між військовими силами Південної Кореї та Народно-визвольною армією Китаю. Спроба комуністичного Китаю захопити контрольований Гомінданем острів Кемой була зірвана в жовтні 1949 року, що зупинило наступ комуністичної армії на Тайвань.Qi, Bangyuan. Wang, Dewei. Wang, David Der-wei. (2003). The Last of the Whampoa Breed: Stories of the Chinese Diaspora. Columbia University Press. . p. 2.
У квітні 1950 року військові операції КР завершилися успішним , а також захоплення біля узбережжя Гуандун (травень–серпень 1950 року) та біля Чжецзяна (травень 1950 року).MacFarquhar, Roderick. Fairbank, John K. Twitchett, Denis C. (1991). The Cambridge History of China. Cambridge University Press. . p. 820.
Цей період напруги тривав до Другої кризи в протоці до того часу, коли США пообіцяли захистити острів від комуністів. З цього моменту обидві сторони припинили всі основні бойові дії один проти одного. Хоча військово-морські сили Республіки Китай відновили односторонні бойові дії, після того як ВМС США таємно вивели свої військові кораблі з Тайванської протоки.. Page 539.
Демократичні реформи Китайська Республіка вступила у фазу розвитку конституційної демократії з проголошенням Конституції Китайської Республіки в 1947 році. Згодом Національна революційна армія була перейменована на Збройні сили Республіки Китай. , були прийняті як поправки до Конституції. Це дозволило запровадити воєнний стан на Тайвані та обмежити громадянські свободи та демократію. Офіційним обґрунтуванням Положення була триваюча громадянська війна в Китаї, і РК фактично перебувала під військовим управлінням Гоміндану під час . На Тайвані фактично діяв воєнний стан.
Однак із занепадом однопартійної системи Гоміндану та руху за демократизацію в 1980-х роках воєнний стан був зрештою скасований у 1987 році (остаточно всі його положення були скасовані в 1991 році). Конституційна демократія була відновлена в РК після 1987 року.
Коли Китайська Республіка переїхала на Тайвань у 1949 році, , та Гоміндан були єдиними легальними політичними партіями на Тайвані. Інші створені партії діяли в рамках .
До початку 1970-х років Китайська Республіка була визнана членами ООН єдиним законним урядом Китаю, у тому числі більшістю західних країн, які відмовилися визнавати Китайську Народну Республіку через холодну війну. Правління Гоміндану на Тайвані в умовах воєнного стану до кінця 1980-х років мало за мету боротися проти комунізму та підготуватися до повернення на материк. Тому політичне інакодумство не допускалося.
Наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років на Тайвані відбулись відчутні зміни. Багато громадян, які на початках були в скрутному становищі в результаті економічних реформ перетворилися на середній клас. Вільне підприємництво та зростання добробуту дозволило тайванцям вимагати дотримання основних прав людини. став поворотним пунктом для демократії на Тайвані.
На початку 1970-х років Тайвань зіткнувся з невдачами в міжнародній сфері. 1971 року Республіка Китай вийшла з Організації Об'єднаних Націй, яка незадовго до того визнала законною вимогою Китайської Народної Республіки бути офіційним представником Китаю в ООН. РК було запропоновано подвійне представництво на рівні з КНР, але Чан Кайші вимагав зберегти місце в Раді Безпеки ООН, що було неприйнятно для КНР. Кайші висловив свою позицію у відомій промові «Небо недостатньо велике для двох сонць». У жовтні 1971 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюція № 2758, і «представників Чан Кайші» (і, таким чином, РК) було виключено з ООН і замінено на представників з КНР. 1979 року Сполучені Штати Америки визнали офіційну владу Китаю за КНР.
Чан Кайші помер у квітні 1975 року у віці 87 років, і його наступником на посаді президента став Янь Цзягань, тоді як його син Цзян Цзін-го очолив Гоміндан. Цзян Цзін-го, будучи у минулому главою , яка викликала страх у громадян і ворогів, визнав необхідність провести в ній реформи. В результаті в державі відбувалося поступове послаблення політичного контролю, перехід до демократії та рух до тайванізації. Противникам націоналістів більше не заборонялося проводити зібрання та друкувати інформацію. Хоча опозиційні політичні партії все ще були незаконними. Проте, коли в 1986 році була створена Демократична прогресивна партія як перша опозиційна партія, президент Цзян вирішив не припиняти її діяльність та не переслідувати лідерів. Представники цієї партії офіційно брали участь у виборах як незалежні кандидати від руху Танвай. У наступному році Цзян скасував воєнний стан і дозволив відвідувати материковий Китай.