Ву́лиця Русових — вулиця у Франківському районі міста Львова, в місцевості Новий Світ. Сполучає вулиці Київську і Бандери та утворює перехрестя з вулицею Коновальця. Прилучається вулиця Антоновича.
Історія Вулицю прокладено у 1892 році та названо на згадку про руський княжий рід Великого князівства Литовського та Речі Посполитої Вишневецьких, з якого походило багато відомих особистостей в історії України та Польщі. Під час німецької окупації, у 1943—1944 роках, вулиця мала назву Зайдліцґассе. У липні 1944 року повернена довоєнна назва вулиці — Вишневецьких і вже у грудні того ж року вулицю перейменували на честь українського радянського військового діяча Миколи Щорса. Сучасна назва від 1992 року на пошану українського земського статистика, етнографа, фольклориста і громадського діяча Олександра Русова та його дружини Софії з роду Ліндфорс, української педагогині, письменниці, літературознавиці та громадської діячки, однієї з організаторок жіночого руху в Україні.
Забудова В архітектурному ансамблі вулиці Русових переважають архітектурні стилі — сецесія, конструктивізм. Лише будинок під № 11 внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.
Будинки № 1 — чотириповерховий житловий будинок, збудований у 1908 році за проєктом архітектора Юліана Цибульського у стилі неоренесансу. Від радянських часів й донині на першому поверсі містяться гастроном «Олексій» та медичний центр «MMmed» (УЗД на Русових).
№ 2 — триповерхова наріжна кам'яниця, збудована у 1890-х роках у стилі історизму. Над фасадом височіють два великих куполи. У наріжнику будинку у 1910 році функціював шинок Анчела Ґруфта, за радянських часів — «Пельменна», але й мав народну назву — «П'ятий кут». У наш час тут спочатку містилося відділення банку, нині — відділення № 54 ТОВ «Нова пошта».
№ 3 — на цій ділянці у міжвоєнний період розташовувався двоповерховий магазин-пасаж «Базар Тіша». Він був збудований у 1927–1928 роках за спільним проєктом архітекторів Юзефа Йоахіма Тіша та Максимільяна-Майєра Когута у стилі ар-деко. На жаль не збережений. У 2012—2013 роках тут зведений шестиповерховий житловий будинок бізнес-класу з вбудованими приміщеннями комерційного призначення. В одному з вбудованих приміщень працює салон краси «Клод Лорен».
№ 4 — п'ятиповерхова будівля зведена для потреб еміграційного управління міста. Установа отримала державний кредит і замовила проєкт у 1928 році в архітектора Генрика ЗарембиJakub Lewicki Regeneracja i modernizacja. Architektura Lwowa… — S. 281—283.. Будинок був готовий у 1930 році і отримав назву «Дім емігранта». Тут містилися еміграційний офіс, а також кімнати для емігрантів. Існувало кілька проєктів будинку, до реалізації обрали той, що без декоруJakub Lewicki Regeneracja i modernizacja. Architektura Lwowa… — S. 281.. Заремба вдало вписав будинок в роздоріжжя сучасних вулиці Русових, Київської і Коновальця. В плані проєкт має виразно трикутну форму і центральним фасадом виходить до стику трьох вулиць. Досить символічне розташування зважаючи на призначення споруди, яка допомагала людям виїжджати за кордон, у різні напрямки. Нині тут міститься Львівський міський центр планування сім'ї та репродуктивного здоров'я людини (раніше — гінекологічне відділення № 1 КНП «3-я міська клінічна лікарня м. Львова»).
На першому поверсі будинку розташовувалися асоціації, що займалися питаннями емігрантів, а також розважальна та читальна зала для емігрантів. На другому і третьому поверхах були розташовані спальні для емігрантів: колективна спальня для чоловіків, індивідуальні кімнати для сімей, інтелігенції та спальні для жінок. У «Домі емігранта» був також лазарет для надання медичних консультацій та ясла для дітей. На четвертому поверсі розмістилися адміністративні приміщення, квартири прислуги і сушарніZnaczenie «Domu Emigracyjnego» we Lwowie // Chwila. — R.12. — nr 4030. — 1930. — 15 czerwca. — S. 8. . Будинок міг приймати до 200 емігрантів одночасно.
У 2021 році в межах програми «100 років модернізму у Львові» Бюро спадщини ознакувало будинок інформаційною табличкою.
№ 5, 6, 6а, 7, 8 — чотириповерхові житлові будинки у стилі польського конструктивізму 1920—1930-х років. На першому поверсі будинку № 7 міститься студія масажу «Пазен» (раніше — центр краси та здоров'я «Формула грацій»).
№ 10 — триповерховий житловий будинок. На першому поверсі міститься фітоаптека «Зелена планета Земної» (Наталії Зубицької).
№ 11 — вілла архітектора і скульптора, професора Львівської політехніки Леонарда Марконі, збудована у 1878 році за його власним проєктом. У 2020 році змінився власник будинку, його придбало АТ КБ «ПриватБанк». Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2795-м.
Примітки
Джерела
Jakub Lewicki Regeneracja i modernizacja. Architektura Lwowa okresu dwudziestolecia międzywojennego. — Waraszawa: Narodowy Instytut Polskiego Dziedzictwa Kulturowego za Granicą Polonica, 2021. — 544 s. — ISBN 978-83-66172-41-8.
Посилання