Йоганнес Еміль «Ганс» Дюльфер (; , Вупперталь-Бармен, Німецька імперія —, Аррас, Франція) — німецький альпініст, який здійснив понад 50 сходжень за новими складними (на початок XX століття) альпіністськими маршрутами та став найзнанішим як піонер використання в альпінізмі маятникової техніки та нового способу спуску по мотузці з крутих гірських схилів, названого на його честь «», а також позначення взагалі спуску вниз з використанням мотузки.

Біографія Народився в містечку Бармен, що нині належить до одного з округів Вупперталя, Німеччина. З дитинства займався музикою, став піаністом. У 1911 році приїхав до Мюнхена, де вивчав медицину, а пізніше юриспруденцію та філософію.

Свій перший гірський досвід набув у 14-річному віці в Баварських Альпах, а трохи пізніше в , де разом з батьком і під його наставництвом здійснив цілу низку сходжень. Дюльфер швидко прогресував як альпініст, і вже невдовзі після переїзду до Мюнхена близько зійшовся з такими альпіністами як-от (яким став його вчителем, партнером і другом), Паулем Пройсом, братами Вальтером і Віллі Бернутами () й іншими. Протягом наступних чотирьох років у період з 1911 до 1914 рік він здійснив понад 50 першопроходжень нових альпіністських маршрутів, переважно в масиві Кайзергебірге, а також у Доломітових Альпах, де підкорив 64 піки.

Його першим з найвидатніших сходжень стало проходження східної стіни 15 червня 1912 року у зв'язці з Вернером Шарашмідтом (), що вважається першим маршрутом п'ятої категорії складності, і залишався таким протягом наступних 60 років. 18 серпня 1913 року він разом із Вальтером Бернутом з однією мотузкою, трьома гачками та двома карабінами на двох пройшов західну стіну Чіма-Гранде у масиві Тре Чіме ді Лаваредо. Дюльфер лідирував на всьому маршруту, більшість ділянок пройшовши без нижньої страховки. Протягом тривалого часу цей маршрут залишався найскладнішим у масиві та «протримався довше», ніж маршрут Пройса . До також неперевершених для його часу маршрутів відносять його 500-метрову диретисиму (сходження прямо від підніжжя до вершини) західною стіною (V+), знану як «Камін Дюльфера», а також маршрут північно-західною стіною . Численні знову пройдені маршрути Дюльфера увійшли до всіх путівників Кайзергебірга і Східних Альп.  — «імператор Доломіт», сказав, що Дюльфер був «справжнім предтечею маршрутів шостої категорії складності».

Ганс Дюльфер, як прибічник використання гаків під час сходжень, був опонентом Пауля Пройса, який виступав за «чистий стиль» в альпінізмі, мав на увазі, на думку останнього, використання допоміжного альпіністського арсеналу тільки в крайньому разі, хоча вони залишалися близькими друзями. Дюльфер був неймовірно засмучений загибеллю Пройса 3 жовтня 1913 року і, стоячи біля його могили, «плакав як дитина». Своє останнє сходження за новим маршрутом Ганс Дюльфер здійснив 1 серпня 1914 року з півдня на Цислезер-Одла ().

У грудні 1914 року він був призваний до армії. Загинув 15 червня 1915 року у Франції неподалік міста Аррас від поранення в горло уламком гранати, що розірвалася.

Короткий перелік нових маршрутів

/ 9 маршрутів — «Fiechtlkamin», «Abgebrochener Kamin», «Schaarschmidtkamin», «Dülferführe» тощо. / Північна стіна — «Варіант Дюльфера-Фіхтля» (21.10.1911) / Північно-східна стіна (23.10.1911) Меделегабель / Північно-східна стіна (1911) / Східна стіна — «Dülferführe» (15.06.1912), Південно-східна стіна — «Dülferriß» (тріщина Дюльфера) (03.09.1913) / Чамінспітце-Естліхе (південно-східним ребром) (06.07.1912) () / південно-східним каміном (08.07.1912), Зюдфершнайдунг () — «Dülfer» (18.07.1914) Фріда-Пунта-Ді ()/ Північна стіна (24.07.1912) Швальбенкофель () (Croda dei Róndoi) / Східна стіна (27.07.1912) (Catinaccio) / Західна стіна, маршрут «Dülfer» (04.08.1912) Масив Розенгартен / Фальбонспітце-Естліхе (північно-західним ребром) — «Valbonkante» (05.08.1912) / Головна вершина Східною стіною — «Dülferführe» (12.09.1912) / Західна стіна — «Dülferführe» (11.10.1912) Тре Чіме ді Лаваредо / Чіма-Овест, Західна стіна (29.07.1912), Чіма-Овест — камін Південною стіною («Linker», 13.08.1913) Торре-дель-Дияволо () (2598 м) (масив )/ з південного сходу (15.08.1913) / Північна стіна (13.09.1913), Північно-західна стіна — «Dülferführe» (маршрут Дюльфера) (18.07.1914)

Виноски

Примітки

Посилання