Ганнс Сакс (; 10 січня 1881, Відень — 10 січня 1947, Бостон) — один із перших психоаналітиків і близьких особистих друзів Зигмунда Фрейда. У 1912 році він став членом Таємного комітету Фрейда з шести осіб, Фрейд описав його як людину, «якій я безмежно довіряю, незважаючи на короткочасність нашого знайомства».Peter Gay, Freud: A Life for our Time (1988) p. 230
У 1939 році він заснував American Imago.
Життя і кар'єра Народжений у єврейській родиніSander L. Gilman & Karen Remmler, Reemerging Jewish Culture in Germany: Life and Literature Since 1989, NYU Press (1994), p. 236, син юриста, Сакс сам працював адвокатом на початку ХХ століття, коли почав слухати лекції Фрейда у Віденському університеті: нарешті він відкрився Фрейду та приєднався до психологічного товариства «Середа» до 1910 р.Ernest Jones, The Life and Work of Sigmund Freud (1964) p. 313 and p. 330-1 Він представив доповідь на Конгресі 1911 року, а в 1912 році став співредактором журналу Imago про немедичне застосування психоаналізу.Jones, p. 362-5
Відмовившись від служби в армії через короткозорість, Сакс провів більшу частину війни, допомагаючи Фрейду продовжувати випускати психоаналітичні журнали, а в 1919 році він вирішив змінити юридичний аналіз на (професійний) аналіз, практикуючи в Берліні з 1920 року.Gay, p. 461 Серед аналітиків, яких він допомагав навчати, були Ніна Серл та Еріх Фромм,Adam Phillips, On Flirtation (1994) p. 133 Рудольф Льовенштейн і Майкл Балінт.Gay, p. 461-3
У 1932 році Сакс переїхав із Берліна до Бостона, але залишився в тісному контакті з самим Фрейдом: біля смертного ложа останнього в 1939 році він сказав Саксу, що «я знаю, що маю принаймні одного друга в Америці».Gay, p. 649 Він опублікував ніжні мемуари про Фрейда (які біограф Фрейда Пітер Гей вважав незамінними) у 1945 роціGay, p. 756.
Ернест Джонс, який вважав Сакса своїм найближчим другом серед віденців, визнав його найдотепнішим і найаполітичнішим із найближчого оточення Фрейда.Jones, p. 420-1
Теоретичні внески
Перша аналітична публікація Сакса на тему сновидінь (1912) була цитована Фрейдом у його дослідженні групової психології, як і його пізніша робота 1920 року про «Спільноту мрій».Sigmund Freud, Civilization, Society and Religion (PFL 12) p. 105 and p. 170 В останньому Сакс досліджував роль полегшення почуття провини, яке забезпечується спільним сновидінням у дітей та досвідом мистецтва у дорослих.Otto Fenichel, The Psychoanalytic Theory of Neurosis (1946) p. 165 and p. 498
Його вивчення Калігули наголошувало на мінливих характерах тих, у яких домінували швидкоплинні та нестійкі ідентифікації;Fenichel, p. 509 його робота про жіноче суперего підкреслювала важливість/складність десексуалізації включення суперего батька.Fenichel, p. 469
Сакс також цікавився кіно та психоаналізом і опублікував про їхній зв'язок у Close Up.Maggie Humm, Modernist Women and Visual Cultures (2003) p. 145
Англійські видання
Hanns Sachs, 'The Community of Daydreams', in The Creative Unconscious (1942) Hanns Sachs, 'One of the Motive Factors in the Formation of the Superego in Women', International Journal of Psychoanalysis X 1929 Hanns Sachs, Caligula (1930) Hanns Sachs, Freud, Master and Friend (1945) Hanns Sachs, Masks of Love and Life (1948)
Див. також Карл Абрагам Макс Ейтінґтон Шандор Ференці Отто Ранк Елвін Семрад
Список літератури
Подальше читання Franz Alexander et al., Psychoanalytic Pioneers (1995) Phyllis Grosskurth, The Secret Ring: Freud's Inner Circle and the Politics of Psychoanalysis (1991)
Посилання Works by Hanns Sachs at Project Gutenberg Works by or about Hanns Sachs at Internet Archive Hanns Sachs — Austrian psychoanalyst