Відень

Ві́день ( , ) — федеральна столиця Австрії. Є одночасно однією з 9 земель Австрії, зусібіч оточеною територією іншої землі — Нижньої Австрії. На 2020 рік населення становить 1 911 191 мешканця; разом із передмістями — близько 2,6 млн (понад 25 % відсотків жителів Австрії); таким чином, Відень є найнаселенішим містом в Австрії, посідає одинадцяте місце серед найбільших міст Європейського Союзу за чисельністю населення і друге місце серед німецькомовних міст за тим же показником, поступаючись Берліну. Культурний, економічний та політичний центр Австрії.

Відень є третім містом — резиденцією ООН після Нью-Йорка і Женеви. Міжнародний Віденський Центр (UNO-City) включає МАГАТЕ, УНЗ ООН, Організації ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) тощо. У Відні містяться штаб-квартири інших міжнародних організацій: ОПЕК, ОБСЄ тощо.

Протягом багатьох століть Відень був містом-резиденцією Габсбургів, а за часів їхнього правління і столицею Священної Римської імперії, завдяки цьому він перетворився на культурний і політичний центр Європи. У 1910 році у Відні проживало два мільйони людей, воно посідало четверте місце серед найбільших міст світу, поступаючись лише Лондону, Нью-Йорку і Парижу. Після Першої світової війни, що призвела до остаточного розвалу імперії, населення Відня скоротилося майже на чверть і рости перестало.

Старе місто Відня в грудні 2001 р. було внесене до переліку Культурної спадщини ЮНЕСКО.

Згідно з результатами міжнародного дослідження агентства Mercer, опублікованого в березні 2019 року, у якому порівнювалася якість життя в 231 місті, Відень посів перше місце у світі за якістю життя. Журнал The Economist у 2019 році також поставив Відень на перше місце у світі за комфортністю проживання.

Згідно з результатами дослідження науково-аналітичного підрозділу The Economist Group (EIU), Відень вже третій рік поспіль посідає першу сходинку щорічного рейтингу найкращих для життя міст, The Global Liveability Index 2024Київ — в аутсайдерах рейтингу найкращих для життя міст. Хто лідер.

Назва Оригінальна назва Wien походить від назви однойменної річки. Традиційно вважається, що перша згадка цієї назви міститься в Зальцбурзьких анналах від 881 року: ad Uueniam («при Відні»), причому про наявність поселення на її берегах не повідомляєтьсяPeter Csendes: Das Werden Wiens — Die siedlungsgeschichtlichen Grundlagen, in: Peter Csendes, Ferdinand Opll (Hrsg.): Wien — Geschichte einer Stadt. Band 1: Von den Anfängen zur Ersten Türkenbelagerung. Böhlau, Wien 2001, , S. 55–94, (b) S. 57, (c) S. 64. . Давньоверхньонімецька назва Wenia, від якої і походить сучасна, сходить до кельтського Vedunia («Лісовий Струмок»), при цьому можливе слов'янське посередництво при засвоєнні кельтської назви. До Wenia сходять , , , а також , .

Прийняті в деяких слов'янських мовах назви (, , , ) сходять до назви римського поселення Vindobona, яке розташовувалося на березі Венії і теж має кельтську етимологію, здогадно означаючи «ясне, біле поселення»: vindo- («яскравий, ясний»; пор. , ) + -bona («поселення»)Article Vienna in Online Etymology Dictionary . Retrieved 18 May 2016. Johanna Haberl: Favianis, Vindobona und Wien, eine archäologisch-historische Illustration zur Vita S. Severini des Eugippius. Brill Academic, Leiden 1976, , p. 125. . У словенській мові Відень називається Dunaj — за ім'ям однойменної річки.

Прийнята в деяких інших мовах назва «Беч» (, , ) має, здогадно слов'янське походження і первісно вживалася щодо однієї з аварських фортець, розташованої в цій місцевості.

Географія Площа Відня становить 414,75 км². Таким чином, Відень є найменшою федеральною землею Австрії.

Місто розташоване в північно-східній частині Австрії біля підніжжя Альп, за 60 км від кордону зі Словаччиною.

Через місто протікає Дунай з своїм рукавом Донауканалом і річка Відень. Історично місто розвивалося на південь від Дунаю, проте в останні два сторіччя Відень ріс обабіч річки.

Найбільша висота міста над рівнем моря в районі Германскогеля (542 м), а найменша — в Еслінґу (155 м). Місто оточує Віденський ліс.

Географічно вигідне розташування робить Відень зручним місцем для розвитку відносин з іншими країнами Центрально-Східної Європи. Це стало особливо відчутно після 1989 р., коли впала «залізна завіса». Наприклад, до столиці Словаччини Братислави від Відня лише 60 км — це найкоротша відстань між двома європейськими столицями (за винятком Ватикану та Рима).

Структура міста За формою Відень нагадує коло, перетнуте хордою річки Дунай.

З часів Римської імперії місто розширювалося концентричними колами. Його центральна частина, т. зв. «внутрішнє місто» (), майже збігається з адміністративними межами 1-го міського округу.

Рінґ є кільцеподібним ланцюжком бульварів. Історія Рінґу почалася 1857 року, коли цісар ухвалив зруйнувати вже непотрібні фортифікаційні споруди.

Ґюртель, який утворює концентричне коло навколо Рінґу, виник 1890 року. Він поглинув навколишні села. За Ґюртелем розташовані здебільшого робітничі квартали, збудовані соціалістичним урядом у 1923–1934 рр..

Адміністративний поділ

Місто Відень розділене на 23 райони: Внутрішнє місто (Innere Stadt) Леопольдштадт (Leopoldstadt) Ландштрасе (Landstraße) Віден (Wieden) Марґаретен (Margareten) Маріагільф (Mariahilf) Нойбау (Neubau) Йозефштадт (Josefstadt) Альзерґрунд (Alsergrund) Фаворітен (Favoriten) Зіммерінґ (Simmering) Майдлінґ (Meidling) Гітцинґ (Hietzing) Пенцинґ (Penzing) Рудольфсгайм-Фюнфгаус (Rudolfsheim-Fünfhaus) Оттакрінґ (Ottakring) Гернальс (Hernals) Верінґ (Währing) Дьоблінґ (Döbling) Бріґіттенау (Brigittenau) Флорідсдорф (Floridsdorf) Донауштадт (Donaustadt) Лізінґ (Liesing).

Клімат

Загальна характеристика для Відня — клімат субальпійський, на його формування істотно впливає сусідство з горами, взимку середня температура повітря −1,5 °C, рідко бувають морози від −12 до −18 °C, часті снігопади, влітку середня температура повітря біля +20 °C., кількість атмосферних опадів — 700—2000 мм на рік.

За класифікацією Кьоппена (Köppen), Відень розташований в континентальному поясі вологого підтипу. У місті є тепле літо з високою середньою температурою 22 — 26 °C, з максимумами, що, деколи, перевищують 30 °C і їх падіння становить близько 15 °C. Зима порівняно холодна з середньою температурою близькою до точки замерзання, із снігопадами в період з грудня по березень. Весна і осінь помірні — прохолодно-м'які.

Історія

Спочатку Відень був кельтським поселенням під назвою Віндобона, заснованим близько 500 року до н. е. на місці сучасного центрального округу міста. У 15 році до н. е. місто завоював XIII римський легіон, воно перетворилося на форпост Римської імперії на шляху германських племен з півночі.

Після відходу римлян навколо руїн Віндабони згодом виникли оселі, а близько 800 року збудували церкву Св. Рупрехта — найстарішу зі збережених церков Відня. 881 року місто вперше згадується під назвою Веніа (Wenia). Наступні згадки датують 1030-ми роками. Витримавши декілька нападів слов'ян і угорців, до X століття Відень став важливим торговим містом.

До середини XII століття Відень — резиденція австрійських герцогів Бабенберґів. 1155 року герцог Генріх II Бабенберґ побудував будинок на площі Am Hof. У 1137—1147 роках збудовано першу церкву на місці собору Святого Стефана. Сучасний собор споруджено в XIII—XV століттях.

З 1278 року Відень став форпостом династії Габсбурґів. 1469 року імператор Фрідріх III домігся від папи Павла II заснування у Відні дієцезії (доти Австрія була духовно підпорядкована єпископові Пассау).

У 1529 і 1683 роках Відень безуспішно брали в облогу турки.

1679 року вибухнула епідемія чуми. 100-тисячне населення міста зменшилося на третину.

Із XVI століття Відень — столиця багатонаціональної держави австрійських Габсбургів; з XVII століття і особливо у XVIII столітті місто стало осереддям численної придворної бюрократії. З XVIII століття тут розвивається мануфактурна промисловість (текстильне виробництво і виробництво предметів розкоші). У XVIII — початку XIX століття Відень — важливий центр світової культури, особливо музичної. У 1805 і 1809 роках місто перебувало під окупацією військ Наполеона. 1814 року тут пройшов Віденський конгрес, що сформував політичну карту Європи на 100 наступних років.

У першій половині XIX століття бурхливо розвивалися культура та мистецтво — виник стиль бідермаєр, засновниками якого стали відомі віденські композитори, художники і театральні діячі. Відень перетворився на всеєвропейський музичний центр. Епоха бідермаєра завершилася революцією 1848 року, у якій віденці брали активну участь.

Наприкінці XIX століття у Відні тривало процвітання культури, науки й освіти. Світовою популярністю користувалися Віденський університет і Академія наук. 1897 року представники віденської богеми створили групу «Secession» (Коломан Мозер, Ґустав Клімт і Отто Ваґнер.

На початку XX століття Відень — найбільше місто в Європі (понад 2 млн населення; зараз — 1,67 млн). Проте з поразкою Австро-Угорщини в Першій світовій війні місто втратило свій вплив.

Війна призвела до падіння Габсбурґів і спричинила занепад Відня, породжений інфляцією та політичною боротьбою між соціалістами та консерваторами. У 1918—1934 роках в міській раді Відня переважали соціал-демократи, через що місто отримало умовну назву «Червоний Відень». Муніципалітет, що балансував між інтересами мас і капіталу, реалізував обширну програму будівництва доступного житла і міської інфраструктури, але не міг запобігти зіткненню між партіями. 1928 року у Відні почалися масові заворушення, які забрали 89 життів; 1934 року спалахнуло Лютневе повстання. Режим австрофашизму, що прийшов до влади 1934 року, не зміг зберегти незалежність країни, і в ніч проти 12 березня 1938 року до Відня ввійшли гітлерівські війська.

Відень було окуповано в ході Віденської наступальної операції 13 квітня 1945 року спільними діями радянського 3-го Українського фронту (командувач Маршал Радянського Союзу Федір Толбухін та Австрійського руху опору, очолюваного майором Карлом Соколом ().

Згідно з угодою про зони окупації в Австрії і про управління Віднем (липень 1945 р.), місто розділили на 4 сектори окупації: радянський, американський, англійський і французький; центр перебував під спільною 4-сторонньою окупацією. Окупаційні війська залишили місто 1955 року. У 2-й половині 1950-х рр. Відень знов розгорнув масове будівництво муніципального житла, в 1970—1980-ті рр. істотно реконструювали центр міста, уникнувши при цьому небезпек «брюсселізації».

2004 року у Відні вперше був скликаний Віденський економічний форум, створений для розвитку економічного співробітництва і просування інвестицій у країнах від Адріатики до Чорного моря.

Демографія

Населення

У зв'язку з індустріалізацією та імміграцією з інших частин Австрійської імперії у 1910 році, у Відні мешкало понад 2 мільйони жителів, і це було одне з шести найбільших міст у світі. На рубежі століть у Відні було дуже багато чеського та угорського населення, однак, після першої світової війни, багато чехів і угорців повернулися у свої споконвічні країни, що призвело до зниження віденської громади. В самий розпал міграції, близько однієї третини населення столиці імперії було слов'янського або угорського походження.

До 2001 року 16 % містян, при перепису населення, що проживали в Австрії були іншої національності, ніж австрійської, майже половина з яких були з колишньої Югославії, перш за все сербиStatistik Austria, Bevölkerung 2001 nach Umgangssprache, Staatsangehörigkeit und Geburtsland , а далі турки (39000 або 2,5 %), поляки (13600, або 0,9 %) і німці (12700, або 0,8 %).

Рік 1754 1800 1850 1900 1910 1923 1939 Загальначисельність населення 175,460 271,800 551,300 1,769,137 2,083,630 1,918,720 1,770,938 Рік 1951 1961 1971 1981 1991 2001 2008 Загальначисельність населення 1,616,125 1,627,566 1,619,885 1,531,346 1,539,848 1,550,123 1,678,435

Мови міста