Маргарет (також Маргарете) Геніґсберґ, у шлюбі Гільфердінг (нар. 20 червня 1871 у Відні, Австро-Угорщина як Маргарете Геніґсберґ; померла 23 вересня 1942 у транспорті між гетто Терезіенштадт і ТреблінкаЕлізабет Рудінеско згадує про табір смерті Малий Тростинець) — австрійська педагогиня, лікарка і психоаналітикиня, представниця індивідуальної психології. Просвітниця з питань сексуальності, абортів та контрацепції.

Життя Маргарете Геніґсберґ була донькою лікаря загальної практики Пауля Геніґсберґа в Герналсі поблизу Відня. З 1889 по 1893 рік вона відвідувала Імператорсько-королівський учительський інститут у Відні. Потім працювала вчителькою у загальноосвітній початковій школі в Гляйхенберзі та протягом двох років у приватній початковій школі у Відні. У 1897—1898 роках була зарахована ад'юнктом філософського факультету. Після того, як жінок допустили до медичних студій, у 1900 році вона перейшла на медичні студії та здобула докторський ступінь у 1903 році.

У 1904 році вона одружилася з лікарем, економістом та австромарксистом Рудольфом Гільфердінгом, який згодом став міністром фінансів Веймарської республіки. Вона жила з ним у Берліні кілька років і повернулася до Відня з двома синами в 1909 році, тоді як чоловік залишився в Берліні; шлюб закінчився розлученням у 1922 році. З 1910 р. вона працювала лікаркою державного медичного страхування у Відні 10, а з 1922 р. також як шкільна лікарка. У 1910 і 1911 роках вона була першою жінкою, яка була членом психологічного товариства «Середа» Зигмунда Фрейда (пізніше Віденського психоаналітичного товариства) протягом кількох місяців.Конкурс для Маргарити Гільфердінг в Ален де Мійолла (Hrsg.): International Dictionary of Psychoanalysis, Thomson Gale, 2005, S. 746. Пол Федерн запропонував включити їх до асоціації. Ізидор Задгер, навпаки, висловився проти прийому жінки.Johannes Cremerius: Margarete Hilferding. In: Ernst Federn und Gerhard Wittenberger (Hrsg.): Aus dem Kreis um Sigmund Freud. Zu den Protokollen der Wiener Psychoanalytischen Vereinigung, Fischer Taschenbuch Frankfurt 1992, S. 117—120. 11 січня 1911 року Гільфердінг прочитала у Віденській психоаналітичній асоціації лекцію на тему «На основі материнської любові».Herman Nunberg und Ernst Federn (Hrsg.): Protokolle der Wiener Psychoanalytischen Vereinigung. Band III, 1910—1911, Fischer, Frankfurt am Main, 1979, S. 113 f.Harald Albrecht: Zum 150. Geburtstag von: Hilferding-Hönigsberg, Margarethe: Zur Behandlung der Schwangerschaftsbeschwerden. Vortrag, gehalten in der Gesellschaft für innere Medizin in Wien. Sonderabdruck aus: Wiener medizinische Wochenschrift. Wien: Verlag von Moritz Perles, k. und k. Hofbuchhandlung 1912. In: VanSwieten Blog. Aus den medizinhistorischen Beständen der UB MedUni Wien, 28. Juli 2021. Digitalisat Гільфердінг дружила з Альфредом Адлером і його дружиною Раїсою Адлер.

Після Першої світової війни вона стала головою індивідуального психолого-освітнього консультаційного центру, створеного в рамках Віденської шкільної реформи. Також працювала в Маріягільферській амбулаторії.http://www.univie.ac.at/biografiA/daten/text/bio/Hilferding_Margarethe.htm У 1926 році була опублікована її книга Регулювання народжуваності, в якій вона виступала за лібералізацію абортів. У 1934 році її договір медичного страхування був розірваний режимом Дольфусса, після чого вона могла обслуговувати лише приватних пацієнтів. Через її єврейське походження в 1938 році нацисти вигнали її з квартири. На початку Другої світової війни працювала в лікарні Ротшильда у Відні під керівництвом Віктора Франкла. 28 червня 1942 р. вивезена до концтабору Терезієнштадт. Вона померла під час транспортування до табору смерті Треблінка.

Між 1927 і 1934 роками окрім роботи лікаркою, вона також працювала радницею району в своєму рідному окрузі Фаворітен.

Житловий комплекс муніципалітету Відня Маргарита Гільфердінг-Гоф на Леебгассе 100 у Фаворитен названо на її честь, там також є меморіальна дошка.

Сфера активності Маргарет Гільфердінг вважалася однією із найвпливовіших індивідуальних психологинь у Відні між війнами. Вона займалася соціальною та освітньою політикою Червоного Відня, науковою роботою та викладанням курсів. Її спеціалізацією були жіночі питання, сексуальність, контрацепція, просвітництво та освіта. Проводила курси з питань виховання, жінок і здоров'я в індивідуальних психолого-просвітницьких консультаціях і в соціалістичній жіночій організації. У 1930 р. викладала 4 ст Конгрес Всесвітньої ліги сексуальних реформ у Відні.

Публікації Контрацепція . Обговорення розділу 144. — Відень, 1926

Література Hilferding, Margarethe. In: Élisabeth Roudinesco; Michel Plon: Wörterbuch der Psychoanalyse: Namen, Länder, Werke, Begriffe. Übersetzung. Wien: Springer, 2004, ISBN 3-211-83748-5, S. 406 Ilse Korotin, Margarethe Hilferding. In: Gelehrte Frauen, Verlag BMUK, Wien 1996 Martina Gamper: «… so kann ich nicht umhin mich zu wundern, dass nicht mehr Ärztinnen da sind.»: die Stellung weiblicher Ärzte im «Roten Wien» (1922—1934). Verlag Österreichische Ärztekammer, 2000 Sonja Stipsits: Margarete Hönigsberg: aus dem Leben einer Pionierin. Töchter des Hippokrates. Verlag Österreichische Ärztekammer, 2000. Eveline List: Mutterliebe und Geburtenkontrolle — Zwischen Psychoanalyse und Sozialismus Mandelbaum Verlag, Wien 2006; ISBN 3-85476-184-8 Elke Mühlleitner: Hilferding, Margarethe. In: Brigitta Keintzel, Ilse Korotin (Hrsg.): Wissenschafterinnen in und aus Österreich. Leben — Werk — Wirken. Böhlau, Wien/Köln/Weimar 2002, ISBN 3-205-99467-1, S. 289—290. Isidora Radak: Pionierinnen des akademischen Arztberufes in Wien in der Diplomarbeit zur Mag.phil., 2012, S. 76ff (Online) Harald Albrecht: Zum 150. Geburtstag von: Hilferding-Hönigsberg, Margarethe: Zur Behandlung der Schwangerschaftsbeschwerden. Vortrag, gehalten in der Gesellschaft für innere Medizin in Wien. Sonderabdruck aus: Wiener medizinische Wochenschrift. Wien: Verlag von Moritz Perles, k. und k. Hofbuchhandlung 1912. In: VanSwieten Blog. Aus den medizinhistorischen Beständen der UB MedUni Wien, 28. Juli 2021. Digitalisat

Веб-посилання Австрійська база даних жертв Шоа Біографія, в Університеті Лікар пролетарів: вигнаний і вбитий diestandard.at, доступ 22 вересня 2012 р.

Примітки