Теорія об'єктних відносин — це школа психоаналітичної теорії та психоаналізу, зосереджена навколо теорій стадій розвитку Его. Її інтереси становить зв'язок психіки з іншими в дитинстві та дослідження відносин між зовнішніми людьми, а також внутрішніх образів і відносин, виявлених у них. Мислителі школи стверджують, що стосунки немовляти з матір'ю передусім визначають формування її особистості в дорослому житті. Зокрема, прихильність є основою розвитку особистості або психічної організації, яка створює відчуття ідентичності.
Теорія У той час як її основа випливає з теорій розвитку его у фрейдистській психодинаміці, теорія об'єктних відносин не робить наголосу на ролі біологічних потягів у формуванні особистості в дорослому віці. Натомість мислителі школи припускають, що те, як люди ставляться до інших і ситуацій у дорослому житті, формується сімейним досвідом у дитинстві; дорослий, який зазнав нехтування або жорстокого поводження в дитинстві, очікує подібної поведінки від інших, які через перенесення нагадують їм про недбалих або жорстоких батьків з їхнього минулого. Ці моделі поведінки людей стають повторюваними образами подій і зрештою перетворюються на об'єкти в несвідомому, які людина переносить у доросле життя, щоб використовувати їх у несвідомому для передбачення поведінки людей у їхніх соціальних стосунках і взаємодії.
Першим «об'єктом» в індивідуумі зазвичай є інтерналізований образ матері. Внутрішні об'єкти формуються за моделями досвіду догляду за немовлям, які можуть бути або не бути точним відображенням фактичних зовнішніх опікунів. Об'єкти, як правило, є інтерналізованими образами матері, батька або основного опікуна, хоча вони також можуть складатися з частин людини, наприклад немовляти, пов'язаного з грудьми, або речей у внутрішньому світі людини (інтерналізований образ інших). Пізніший досвід може змінити ці ранні моделі, але предмети часто продовжують справляти сильний вплив протягом усього життя. Об'єкти спочатку осягаються дитячим розумом за їхніми функціями і називаються частиною об'єктів.Greenberg, J. & Mitchell, S. (1983). Object Relations in Psychoanalytic Theory. Harvard University Press, Cambridge, Massachusetts, and London, England. Груди, що годують голодне немовля, є «хорошими грудьми», тоді як голодне немовля, яке не знаходить грудей, відноситься до «поганих грудей». З «достатньо хорошим» сприятливим середовищем функції частини об'єкта зрештою перетворюються на розуміння цілих об'єктів. Це відповідає здатності терпіти двозначність, бачити, що і «хороші», і «погані» груди є частинами однієї матері.
Історія Початковий напрямок думки виник у 1917 році у Шандора Ференці та на початку 1930-х років у Гаррі Стека Саллівана, автора терміна «міжособистісний».Ogden, T. (2005). This Art of Psychoanalysis: Dreaming undreamt dreams and interrupted cries. NY: Routledge. (p. 27). Британські психологи Мелані Кляйн, Дональд Віннікотт, Гаррі Гантріп, Скотт Стюарт та ін. розширена теорія об'єктних відносин упродовж 1940-х і 1950-х років; у 1952 році Рональд Ферберн сформулював свою теорію об'єктних відносин.Fairbairn, W.R.D. (1952). Psychoanalytic Studies of the Personality. London: Routledge and Kegan Paul, 1981.
Термін використовувався в багатьох різних контекстах, що призвело до різних конотацій і позначень. Хоча Фейрберн популяризував термін «об'єктні відносини», роботу Мелані Кляйн зазвичай ототожнюють із термінами "теорія об'єктних відносин і «британські об'єктні відносини», принаймні в сучасній Північній Америці, хоча вплив Британської незалежної групи — який стверджував, що основною мотивацією дитини є пошук об'єкта, а не бажання задоволенняGlen O. Gabbard, Long-Term Psychodynamic Psychotherapy (Washington, DC 2010) p. 12 — стає все більш визнаним. Кляйн вважав, що психодинамічне поле битви, запропоноване Фрейдом, виникає дуже рано в житті, у дитинстві. Крім того, його походження відрізняється від того, яке пропонував Фрейд. Взаємодія між немовлям і матір'ю настільки глибока й інтенсивна, що вона формує фокус структури потягів немовляти. Деякі з цих взаємодій викликають гнів і розчарування; інші провокують сильні емоції залежності, оскільки дитина починає визнавати матір більшою, ніж грудьми, якими можна годуватись. Ці реакції загрожують придушити індивідуальність немовляти. Спосіб вирішення конфлікту немовлям, вважав Клейн, відображається на особистості дорослого.Gomez, 1997 p. 12
Зигмунд Фрейд спочатку ідентифікував людей у середовищі суб'єкта з терміном «об'єкт», щоб визначити людей як об'єкти потягів. Фейрберн зробив радикальний відхід від Фрейда, постулювавши, що люди не шукають задоволення від потягу, а насправді прагнуть задоволення, яке виникає у зв'язку з реальними іншими. Кляйн і Фейрберн працювали в подібних напрямках, але на відміну від Фейрберна, Кляйн завжди вважала, що вона не відходить від теорії Фрейда, а просто розробляє явища раннього розвитку, які відповідають теорії Фрейда.
У лондонському психоаналітичному співтоваристві відбувся конфлікт лояльності між Кляйном і теорією об'єктних відносин (іноді її називають «психологією ідентифікатора») та Анною Фрейд та его-психологією. В Америці Анна Фрейд сильно вплинула на американський психоаналіз 1940-х, 1950-х і 1960-х років. Американська его-психологія була розвинута в роботах Гартмана, Кріса, Льовенштейна, Рапапорта, Еріксона, Якобсона та Малера. У Лондоні тих, хто відмовлявся обирати сторону, називали «середньою школою», членами якої були Майкл Балінт і Дональд Віннікотт. В Англії між школами Анни Фрейд і Мелані Кляйн виник певний розподіл, який згодом вплинув на психоаналітичну політику в усьому світі. Клейна популяризували в Південній Америці, тоді як А. Фрейд здобула американську прихильність.
Теорія прихильності Фейрберна Фейрберн визначив, як люди, які зазнали насильства в дитинстві, інтерналізують цей досвід; «моральний захист» — це схильність людей, які пережили жорстоке поводження, брати все погане на себе, причому кожен віддає моральне зло, щоб об'єкт, який піклується, міг вважатися хорошим. Це використання розщеплення як захисту для підтримки відносин прихильності в небезпечному світі. В одному конкретному прикладі цієї обставини Фейрберн познайомив чотирирічну дівчинку, яка отримала перелом руки від матері, своєму другові-лікарю, який сказав дівчинці, що вони збираються знайти їй нового батька. Дівчинка, тепер запанікувала та нещасна, відповіла, що хоче мати свою «справжню маму», перш ніж Ферберн запитав: «Ви маєте на увазі маму, яка зламала вам руку?» «Мені було погано», — відповіла дівчина; виходячи з цього обміну думками, він припустив, що їй потрібно було вірити, що її об'єкт любові (мати) був цілком добрим, щоб твердо вірити, що одного разу вона отримає необхідну любов і турботу — у спробі відновити ці потреби вона використовувала моральний захист, щоб робити себе поганою, щоб зберегти материнську доброту.
Клейніанська теорія об'єктних відносин
Несвідома фантазія Психологічний аспект інстинкту Кляйн назвала несвідомою фантазією (навмисно пишеться через «ph», щоб відрізнити це від слова «фантазія»). Фантазія — це даність психічного життя, яка рухається назовні до світу. Цим образам-потенціалам надається пріоритет у потягах і, зрештою, дозволяють розвиватися більш складні стани психічного життя. Несвідомі фантазії в новонародженому психічному житті немовляти змінюються оточенням у міру того, як немовля контактує з реальністю.З того моменту, як немовля починає взаємодіяти із зовнішнім світом, він починає перевіряти свої фантазії в реальності. Я хочу припустити, що походження думки лежить у цьому процесі перевірки фантазії на реальність; тобто ця думка не тільки протиставляється фантазії, але й базується на ній і походить від неї.Роль несвідомої фантазії є важливою в розвитку здатності до мислення. З точки зору Біона, фантазійний образ — це упередження, яке не стане думкою, доки досвід не поєднається з реалізацією у світі досвіду. Попереднє уявлення та усвідомлення поєднуються, щоб набути форми концепції, яку можна мислити.Bion, W. (1962) «A theory of thinking». In Second thoughts: Selected papers on psycho-analysis (pp. 111—119). London: Karnac. 1967Bion, W. (1977). Two papers: The grid and caesura. Karnac: London.Ogden, T. (1990). The matrix of the mind: Object relations and the psychoanalytic dialogue. Lanham, MD: Aronson. Класичним прикладом цього є спостереження немовляти за соском в перші години життя. Інстинктивне вкорінення — це упередження. Положення соска забезпечує реалізацію у світі досвіду, і з часом, з повторним досвідом, попереднє уявлення та усвідомлення об'єднуються для створення концепції. Розумова здатність спирається на попередній досвід взаємодії навколишнього середовища та немовляти.Перші тілесні переживання починають формувати перші спогади, а зовнішня реальність поступово вплітається в структуру фантазії. Невдовзі дитячі фантазії можуть спиратися на пластичні образи, а також на відчуття — візуальні, слухові, кінестетичні, образи дотику, смаку, запаху тощо. І ці пластичні образи та драматичні репрезентації фантазії поступово розвиваються разом із артикульованим сприйняттям зовнішнього світу.Isaacs, S. (1948). «The Nature and Function of Phantasy». International Journal of Psycho-Analysis, v. 29, pp. 73–98 . Retrieved December 17, 2007 from PEP Archive.За належного догляду немовля здатне терпіти зростаюче усвідомлення досвіду, який лежить в основі несвідомої фантазії та веде до досягнення послідовних досягнень розвитку, «позицій» у теорії Клейн.
Проективна ідентифікація Як спеціальний термін проективна ідентифікація введена Кляйн у «Примітках про деякі шизоїдні механізми».[Проекція] допомагає его подолати тривогу, позбавляючи його від небезпеки та зла. Інтроекція хорошого об'єкта також використовується Его як захист від тривоги…. Таким чином, процеси відокремлення частин себе та проектування їх на об'єкти мають життєво важливе значення як для нормального розвитку, так і для аномальних об'єктних відносин. Не менш важливим є вплив інтроекції на об'єктні відносини. Інтроекція доброго об'єкта, перш за все материнських грудей, є передумовою нормального розвитку… Це приходить, щоб сформувати фокусну точку в его і сприяє згуртованості его…. Я пропоную для цих процесів термін «проективна ідентифікація».Кляйн уявляла цю функцію як захист, який сприяє нормальному розвитку немовляти, включаючи структуру Его та розвиток об'єктних відносин. Інтроекція хороших грудей забезпечує місце, де можна сховатися від переслідувань, що є раннім кроком у розвитку здатності до самозаспокоєння.
Огден визначає чотири функції, які може виконувати проективна ідентифікація. Як і в традиційній моделі Кляйн, вона слугує захистом. Проективна ідентифікація слугує способом спілкування. Це форма об'єктних відносин і «шлях до психологічних змін». Як форма об'єктних стосунків, проективна ідентифікація є способом стосунків з іншими, які не розглядаються як повністю відокремлені від індивіда. Натомість це відношення відбувається «між стадією суб'єктивного об'єкта та стадією справжнього об'єктного зв'язку».
Параноїчно-шизоїдні та депресивні позиції Позиції теорії Клейніа, підкріплені несвідомою фантазією, є стадіями нормального розвитку стосунків Его та об'єкта, кожна з яких має свої характерні захисти та організаційну структуру. Параноїдально-шизоїдні та депресивні позиції виникають у доедіпальній, оральній фазі розвитку.
На відміну від Фейрберна і пізніше ГантріпаGuntrip, H. (1975). Schizoid phenomena, object relations and the self. Madison, CT: International Universities Press. p. 21., Кляйн вважав, що і хороші, і погані об'єкти інтроєціюються немовлям, інтерналізація хороших об'єктів є важливим для розвитку здорової функції Его. Кляйн концептуалізував депресивну позицію як «найбільш зрілу форму психологічної організації», яка продовжує розвиватися упродовж усього життя..