Становлення та розвиток Названа на честь національного героя Грузії Іллі Чавчавадзе, група була створена в жовтні 1987 року після серії амністій для дисидентів у квітні того ж року в рамках політики гласності СРСР . Svante Cornell, Small Nations and Great Powers: A Study of Ethnopolitical Conflict in the Caucasus, Routledge, 2005, p. 147 Група спочатку складалася з інтелектуалів і включала представників різних політичних поглядів, єдиним спільним фактором яких була їхня опозиція до Радянського Союзу. Це була підпільна інтелектуальна група і не була популярним рухом. Huseyn Aliyev, Post-Communist Civil Society and the Soviet Legacy: Challenges of Democratisation and Reform in the Caucasus, Springer, 2015, p. 82 Виступала за передачу повноважень у межах Радянського Союзу існуючим республікам і перетворення у федерацію, де економічна та політична влада мала бути передана п’ятнадцяти республікам. Renata Dwan, Building Security in Europe's New Borderlands: Subregional Cooperation in the Wider Europe, M.E. Sharpe, 1999, p. 156 Співпрацювала з групами однодумців у Вірменії та Народним Рухом України, а в 1989 році брала участь у Міжнародному комітеті захисту політичних в'язнів у Єревані . Ohannes Geukjian, Ethnicity, Nationalism and Conflict in the South Caucasus: Nagorno-Karabakh and the Legacy of Soviet Nationalities Policy, Routledge, 2016, p. 138

Група була ослаблена в 1988 році, коли радикальні члени на чолі з Георгієм Чантурією, які хотіли антиросійської незалежної Грузії, члена НАТО, розкололися та сформували Національну демократичну партію . Друга група, Товариство святого праведного Іллі, також розкололася, також виступала проти поміркованого підходу Товариства Іллі Чавчавадзе, яке на цьому етапі виступало за грузинське культурне відродження, але залишалося неоднозначним щодо незалежності. Цю останню групу очолив Звіад Гамсахурдія . George Tarkhan-Mouravi, "The Stumbling Gait of Pluralist Democracy and Political Parties in Georgia", in Kay Lawson (ed.), Political Parties and Democracy, ABC-CLIO, 2010, p. 13 Ці групи були основною рушійною силою масових демонстрацій за незалежність, що спалахнули на початку 1989 року, фактор, який послабив шанси Товариства отримати будь-яку масову підтримку. Dwan, Building Security in Europe's New Borderlands, pp. 156-157

Напередодні спалаху грузино-осетинського конфлікту в 1989 році Товариство намагалося мінімізувати напруженість і навіть оприлюднило спільну заяву з Народним фронтом Південної Осетії (Адемон Нихас), який підтримав автономію Південної Осетії, спрямовану на те, щоб відвернути обидві сторони. від екстремізму. Cornell, Small Nations and Great Powers, p. 153 Ініціатива не мала успіху. Група також була втягнута в грузинськко-абхазький конфлікт 1 квітня 1989 року, коли на автобус із членами Товариства напали абхазькі повстанці, в результаті чого було поранено десять осіб. Céline Francis, Conflict Resolution and Status: The Case of Georgia and Abkhazia (1989-2008), Asp / Vubpress / Upa, 2011, p. 72, коли фактично створило місцевий осередок в Абхазії. Francis, Conflict Resolution and Status, p. 73 Політична партія Організуючись як політична партія, вони брали участь у загальних виборах 1990 року як частина «Блоку Демократичної Грузії», разом з Республіканською партією Грузії та іншими незначними групами, включаючи Союз вільних демократів, Товариство Іване Джавахішвілі, Товариство Арчіла Джорджадзе, Демократичний народний фронт і Грузинське демографічне товариство. Alexander Mikaberidze, Historical Dictionary of Georgia, Rowman & Littlefield, 2015, p. 539 Альянс отримав чотири місця зі 125. Вони брали участь у загальних виборах 1992 року як незалежна одиниця і мали сім депутатів, обраних до парламенту. Dieter Nohlen, Florian Grotz & Christof Hartmann (2001) Elections in Asia: A data handbook, Volume I, p382 Перед цими виборами робилися спроби сформувати коаліцію з іншими групами, хоча особистісні конфлікти призвели до того, що ініціативи провалилися. Stephen Jones, Georgia: A Political History Since Independence, I.B. Tauris, 2015, p. 89

У середині 1990-х років Товариство стало асоціюватися з противниками запропонованих реформ до Конституції, викладених Едуардом Шеварднадзе . в результаті вони зблизилися з групами, які раніше вважалися правими, такими як Партія національної незалежності Грузії, Товариство Мераба Костава, Аграрна партія та Консервативно-монархічна партія. Tim Potier, Conflict in Nagorno-Karabakh, Abkhazia and South Ossetia: A Legal Appraisal, Martinus Nijhoff Publishers, 2001, p. 125

Вони брали участь у загальних виборах 1995 року, але, отримавши 0,73% голосів, не досягли 5%, необхідних для досягнення представництва в парламенті. Karen Dawisha, Bruce Parrott, Conflict, Cleavage, and Change in Central Asia and the Caucasus, Cambridge University Press, 1997, p. 183 Вони також брали участь у президентських виборах того ж року, коли їхній кандидат Акакій Бакрадзе посів третє місце з 1,5% голосів, що стало переконливою перемогою Шеварнадзе. Nohlen, D, Grotz, F & Hartmann, C (2001) Elections in Asia: A data handbook, Volume I, p402 Подальша діяльність У середині 1990-х Товариство постраждало від того, що приєдналося до жорсткої націоналістичної групи. Це було частиною ширшої лінією дерадикалізації грузинської політики, яка вбачала спроби побудувати кращі відносини з Росією після війни в Абхазії(1992-1993), а також бажання налагодити тісніші зв’язки з європейськими інституціями як альтернативу націоналістичній ізоляції. . Jones, Georgia, pp. 235-236

Напередодні президентських виборів 2000 року вони стали асоціюватися з Центром свободи і незалежності Грузії, групою, яка виступала за бойкот виборів під керівництвом лідера Партії національної незалежності Іраклія Церетелі. Також перекладається як Грузинський центр демократії та свободи, це був виборчий альянс 25 опозиційних партій, 14 з яких, зокрема Товариство Іллі Чавчавадзе, Партія національної незалежності, Трудова партія Грузії, Об’єднана республіканська партія та Зелені, підтримували бойкот виборів, оскільки вони стверджували, що дострокове голосування було неконституційним.

Товариство не брали участь у виборах з 1995 року, хоча воно продовжує існувати в Тбілісі ILIA CHAVCHAVADZE SOCIETY і підтримує нерегулярну присутність у соціальних мережах. Ilia Chavchavadze Society Facebook page Список літератури