Леонід Михайлович Чорток ( 19 лютого 1922, Бердянськ — 25 вересня 2009, Москва) — режисер радянського театру, кіно і телебачення, актор, член Спілки кінематографістів СРСР.

Біографія Народився 19 лютого 1922 року в місті Бердянську (нині Запорізька область, Україна). Батько — революціонер, більшовик, партійний діяч, член ВКП(б). Мати Єлизавета Ісааківна Чорток обіймала відповідальну посаду у Зовнішторзі (Наркомат зовнішньої торгівлі РРФСР, пізніше Міністерство зовнішньої торгівлі СРСР). У 1925 році сім'я переїжджає до Москви. З дитинства захоплювався театром, грав у шкільному театральному гуртку і займався в театральній студії Яблочкової. Спортсмен, в юності грав за дубль футбольного клубу «Спартак».

Учасник німецько-радянської війни. Війну зустрів на Далекому Сході, де проходив строкову службу в прикордонних військах на кордоні з Японією. У жовтні 1941 року направлений під Вязьму, в 6-й стрілецький корпус, 74-ї Сталінської Добровольчої Окремої стрілецької бригади «Алтайців — Сибіряків» Тульського батальйону зв'язку. Там у важких боях був поранений і отримав свою першу медаль «За відвагу». Воював у складі Калінінського, Центрального, Ленінградського, І та ІІ Прибалтійського фронту. Перемогу зустрів у Празі у званні гвардії капітана, командира роти автоматників (танковий десант). Нагороджений багатьма орденами та медалями, серед них два Ордени Червоної Зірки, Орден Червоного Прапора, дві Медалі «За відвагу».

Робота у театрі У 1946 році після демобілізації з лав РСЧА Леонід прийшов до Центрального академічного театру Радянської армії, де працював актором і режисером-асистентом. У 1959 році у співавторстві з Ніною Ольшевською поставив спектакль «Серьожка з Малої Бронної» за п'єсою Ю. Шевкуненка, а на сцені Тульського державного академічного театру драми імені М. Горького — спектакль «Тигрова шуба».

Робота на телебаченні Режисер-постановник цілої низки вистав на Центральному телебаченні Держтелерадіо СРСР: «Три вакансії для світил», «Дуплянка», «Дивакувата», «Олексій Куликов — боєць», «Свеаборг» 1969 р. (фільм-вистава) та ін.

З 1960 року працював на кіностудії Мосфільм із такими режисерами як Ельдар Рязанов, Леонід Квініхідзе, Едмонд Кеосаян, Ігор Таланкін, Віктор Тітов. Як другий режисер брав участь у створенні понад 15 художніх фільмів.

Фільмографія 1962 — «Двоє в степу». Режисер — Анатолій Ефрос, оператор — Петро Ємельянов 1965 — «Будується міст». Режисери — Олег Єфремов і Гаврило Єгіазаров, оператор — Гаврило Єгіазаров 1965 — «Кухарка». Режисер — Едмонд Кеосаян, оператор — Федір Добронравов 1968 — «Результат». Режиссери — Анатолій Бобровський і Жамьянгийн Бунтар, оператори — Володимир Боганов і Халторийн Дамдин 1972 — «Сибірячка». Режисер — Олексій Салтиков, оператори — Геннадій Цекавий і Віктор Якушев 1974 — «Вибір мети». Режисер — Ігор Таланкін, оператори — Наум Ардашніков и Борис Травкін 1976 — «Повість про невідомого актора». Режисер — Олександр Зархі, оператор — Петро Шумський 1979 — «31 червня». Режисер — Леонід Квініхідзе, оператор — Ілля Міньковецький 1979 — «Той самий Мюнхгаузен». Режисер — Марк Захаров, оператор — Володимир Нахабцев 1982 — «Відпустка за свій кошт». Режисер — Віктор Титов, оператор — Ференц Маріяші 1982 — «Вокзал для двох». Режисер — Ельдар Рязанов, оператор — Вадим Алісов 1984 — «Жорстокий романс». Режисер — Ельдар Рязанов, оператор — Вадим Алісов

Член Спілки кінематографістів СРСР.

Пішов із життя 25 вересня 2009 року, похований у Москві на Рогозькому цвинтарі.

Нагороди та звання

Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоного Прапора два Ордени Червоної Зірки дві медалі «За відвагу» Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За оборону Москви» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «40 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» Медаль «Ветеран праці» Медаль Жукова Капітан гвардії, командир роти автоматників Ветеран праці

Родина

Мати — Єлизавета Ісааківна Чорток (1899—1989), учасниця Громадянської війни, відповідальна працівниця Наркомату зовнішньої торгівлі. Тітка — Софія Ісааківна Чорток (1900—1949). Дядько — Леонід Ісаакович Чорток (1902—1937), діяч радянських спецслужб. Зведений брат — Олександр Абрамович Чорток (1926—2011), фізик, керівник кафедри «Світлотехніки» Театрального художньо-технічного училища.

Другим шлюбом одружений з акторкою театру Радянської армії Інгою Олександрівною Шантир.

Дочка (від першого шлюбу) — Ірина Леонідівна Климова-Чорток (1947—2008). Син — Леонід Леонідович Чорток — журналіст, закінчив сценарний факультет ВДІКу, довгий час працював на «Мосфільмі». Наразі проживає в Архангельську, очолює інформаційне агентство «RUSNORD».

Література

Рязанов Е. А. Непідбиті підсумки . — Вагріус, 2005. — 640 с. — ISBN 5-9697-0117-3 Рязанов Е. А. Старики-розбійники. — АСТ, Зебра Е, 2008. — 688 с. — ISBN 978-5-17-048780-6, ISBN 978-5-94663-535-6 Рязанов Е. А. Сумне обличчя комедії, або Нарешті підбиті підсумки. — М.: ПРОЗАЇК, 2010. — 640 с. — ISBN 978-5-91631-061-0

Примітки