Sz — диграф латиниці, що використовується в ортографії польської, кашубської та угорської мов, а також у системі романізації китайської мови Вейда–Джайлза та офіційній романізації кантонської мови в Гонконгу.
Польська мова У польській ортографії sz позначає глухий ретрофлексний фрикативний /ʂ/. В інших слов'янських мовах зазвичай відповідає š або ш.
Sz не слід плутати з ś, літерою що позначає «м'яку ш», тобто глухий ясенно-твердопіднебінний фрикативний /ɕ/.
Приклади sz (область)
(плащ)
(Томаш)
Порівняно з ś:
(свічка)
(йти)
(серпень)
Кашубська мова У кашубській мові диграф sz позначає глухий заясенний фрикативний /ʃ/, ідентичний українській літері «Ш».
Приклади
szãtopiérz = кажан szczawa = щавель szczãka = щелепа szczëka = щука szerszéń = шершень
Угорська мова Sz — тридцять друга літера угорської абетки. Вона позначає звук /s/ і називається «esz» /ɛs/.
Вживання літер s і sz в угорській мові майже протилежне польській. В угорській мові літера s позначає звук /ʃ/.
Приклади
szabó = кравець szép = красивий szikla = камінь szőke = блондин szülők = батьки szusi = суші Olaszország = Італія
Див. також
Угорська абетка Польська абетка Літера Есцет
Примітки