The Black Saint and the Sinner Lady — студійний альбом Чарльза Мінґуса. Він був записаний 20 січня 1963 року і випущений у липні того ж року лейблом Impulse! Records. Альбом складається з однієї безперервної композиції — частково написаної як балет — розділеної на чотири треки та шість частин. Вважається одним з найкращих джазових записів усіх часів.
Запис Альбом був записаний 20 січня 1963 року бендом з одинадцяти музикантів. Мінґус назвав оркестровий стиль альбому «етнічною народно-танцювальною музикою», а критики описали його як такий, що поєднує «джаз і класику, а також інтегрує елементи африканської музики та іспанські мотиви». Альбом містить анотації, написані Мінґусом і його тодішнім психотерапевтом Едмундом Поллоком. Джазові та музичні критики часто характеризують Black Saint and the Sinner Lady як один з двох головних шедеврів Мінґуса (другий — Mingus Ah Um), і він часто посідає високі місця у списках найкращих альбомів усіх часів.
Боб Гаммер був співучасником та аранжувальником альбому. У книзі The Penguin Jazz Guide: The History of the Music in the 1000 Best Albums дружина Мінґуса, Сью Мінґус, розповідає: «Якимось чином Чарльз поглинув репетиційну групу Боба Хаммера під час шеститижневого концерту в Village Vanguard у 1963 році, що дало йому унікальну можливість ніч за ніччю відпрацьовувати одну з його найкращих композицій — The Black Saint and The Sinner Lady».
У книзі Mingus Speaks аранжувальник Сай Джонсон згадує: «Боб Гаммер був дуже успішним у цьому. Він піаніст, який був десь тут, у 1962 році чи десь так, коли він зробив шедевр Мінґуса, як на мене, блискучу оркестровку і блискуче виконання The Black Saint and The Sinner Lady».
Відгуки критиків
The Black Saint and the Sinner Lady — один з найвідоміших джазових записів XX століття. Річард Кук і Браян Мортон, автори The Penguin Guide to Jazz, нагородили альбом знаком «Корона», найвищою нагородою видання, на додаток до найвищого чотиризіркового рейтингу. Стів Г'юї з AllMusic присудив альбому п'ять зірок з п'яти і назвав його «одним з найбільших досягнень в оркеструванні будь-якого композитора в історії джазу». Журнал Q описує альбом як «суміш примарної блюзовості, танцювальної бадьорості і моментів андалузької спеки» і присудив йому чотири зірки з п'яти.
Альбом увійшов до музичного довідника Роберта Дімері 1001 альбом, які ви повинні почути, перш ніж померти.Robert Dimery; Michael Lydon (23 March 2010). 1001 Albums You Must Hear Before You Die: Revised and Updated Edition. Universe. .
Трек-лист Автор всіх треків — Чарльз Мінґус. Всі треки мають субтитри. Четвертий трек (друга сторона на оригінальному вініловому релізі) складається з трьох частин з окремими назвами та субтитрами. Тривалість треків, вказана на обкладинці альбому, є невірною; час, вказаний нижче, є фактичною тривалістю композицій.
Персоналії
Музиканти Чарльз Мінґус – контрабас, піаніно, композитор Джером Річардсон – сопрано- і баритон-саксофон, флейта Чарлі Маріано – Саксофон-альт Дік Гафер – Тенор-саксофон, флейта Рольф Еріксон – труба Річард Вільямс – труба Квентін Джексон – тромбон Дон Баттерфілд – туба, контрабас-тромбон Джекі Баєрд – піаніно Джей Берлінер – класична гітара Денні Річмонд – барабани Боб Гаммер – аранжування
Продакшн Боб Тіле – продюсування Боб Сімпсон – звукорежисер Боб Гіральдіні – фото (фото обкладинки та вкладиша) Джо Лебоу – художнє оформлення
Примітки