Новоуренгойський завод підготовки конденсату до транспортування (Новоуренгойський ЗПКТ) — підприємство з переробки газового конденсату поблизу міста Новий Уренгой у Ямало-Ненецькому автономному окрузі Росії. Належить ТОВ «Газпром переработка», що входить до групи «Газпром». Завод є частиною Уренгойського газовидобувного комплексу та забезпечує приймання, первинну переробку і підготовку нестабільного газового конденсату до подальшого транспортування. Після модернізації 2024 року проєктна потужність підприємства становить 19,5 млн тонн сировини на рік.

Історія Будівництво заводу було пов'язане з масштабним освоєнням газових і газоконденсатних родовищ півночі Західного Сибіру. 18 січня 1985 року підприємство прийняло першу партію газоконденсатної суміші, а 22 січня перші 8,512 тис. тонн підготовленого конденсату подали до конденсатопроводу Уренгой — Сургут.

У першій половині 1980-х — на початку 2000-х років на майданчику послідовно вводили основні технологічні об'єкти. Перша установка виробництва дизельного пального почала роботу 1985 року, друга — 1987 року. У 1989 році запустили установку отримання пропан-бутанової фракції, а 2001 року — другу установку деетанізації конденсату.

З 2008 року завод почав переробляти нестабільний конденсат ачимівських покладів Уренгойського родовища, який відрізняється від продукції вищих пластів, зокрема підвищеним вмістом високомолекулярних парафінів. У другій половині 2010-х років підприємство пройшло черговий етап модернізації. Перший етап установки підготовки газів деетанізації (УПГД) ввели в експлуатацію 2016 року, а 2018 року на заводі запрацювали УПГД та реконструйована дотискна компресорна станція (ДКС).

У 2021 році завершили будівництво комплексу для стабілізації й транспортування конденсату ачимівських покладів. До нього увійшли установка стабілізації конденсату, нафтоперекачувальна станція «Уренгойська», приймально-здавальний пункт та інфраструктура для подальшого транспортування рідких вуглеводнів.

Сировина і продукція Основною сировиною підприємства є нестабільний газовий конденсат, що надходить із родовищ Надим-Пур-Тазівського регіону, насамперед Уренгойського, Ямбурзького та Заполярного. Частина сировини надходить трубопроводами Ямбург — Уренгой та Заполярне — Новий Уренгой.

Одним із головних завдань ЗПКТ є деетанізація конденсату — видалення з нього метану, етану та інших легких компонентів, після чого підготовлений конденсат може транспортуватися далі, зокрема конденсатопроводом Уренгой — Сургут на Сургутський завод стабілізації конденсату імені В. С. Чорномирдіна. Газ деетанізації, що утворюється в цьому процесі, є окремим потоком вуглеводневої сировини. Для його подальшої підготовки на заводі спорудили установку підготовки газів деетанізації та дотискну компресорну станцію, яка, зокрема, проєктувалася для забезпечення сировиною Новоуренгойського газохімічного комплексу. Технологічна схема НГХК передбачає вилучення етану із сировинного газу, його піроліз з отриманням етилену концентрацією 99,9 %, а надалі — виробництво поліетилену проєктною потужністю 400 тис. тонн на рік..

Крім деетанізованого та стабільного газового конденсату, підприємство виробляє дизельне пальне, зріджені вуглеводневі гази, легкий дистилят газового конденсату, широку фракцію легких вуглеводнів, природний горючий газ і паливо для реактивних двигунів.

Дві установки виробництва дизельного пального мають сумарну проєктну потужність близько 200 тис. тонн на рік, тоді як фактично виробничі можливості були доведені приблизно до 350 тис. тонн. Установка отримання пропан-бутану має проєктну потужність близько 129 тис. тонн на рік. На початку 2010-х років на заводі також освоїли промислове виробництво палива ТС-1 для реактивних двигунів. 19 лютого 2013 року завод відвантажив першу промислову партію палива ТС-1 для цивільної авіації.

Аварія 2021 року та відновлення УДК-1 5 серпня 2021 року на першій установці деетанізації конденсату сталася велика пожежа. Її гасіння тривало до ранку наступного дня. Загиблих і постраждалих не було, однак технологічне обладнання УДК-1 зазнало значних пошкоджень, через що було припинено подачу деетанізованого конденсату з цієї установки.

Замість пошкодженої установки вирішили спорудити нову УДК-1 більшої продуктивності. 9 жовтня 2024 року її ввели в експлуатацію. Нова установка складається з чотирьох технологічних ліній продуктивністю по 2 млн тонн на рік кожна, а її загальна потужність становить 8 млн тонн сировини на рік. Після її запуску сумарна виробнича потужність Новоуренгойського ЗПКТ зросла до 19,5 млн тонн на рік.

Атака 2026 року 9 вересня 2026 року, під час російсько-української війни, Новоуренгойський ЗПКТ став ціллю атаки безпілотних літальних апаратів. Губернатор Ямало-Ненецького автономного округу Дмитро Артюхов повідомив про атаку на промисловий об'єкт у Новому Уренгої та пожежу, яка, за його твердженням, виникла внаслідок падіння уламків збитого безпілотника.

За даними The Barents Observer, це був перший відомий удар безпілотників по об'єкту газової промисловості в Ямало-Ненецькому автономному окрузі. Видання «Мілітарний» повідомило з посиланням на виробника Fire Point, що до удару був залучений безпілотник, імовірно FP-1, а відстань до цілі перевищувала 3300 км від державного кордону України. Видання також припустило, що значна частина полум'я, видимого на відеозаписах після атаки, могла бути пов'язана зі спалюванням надлишкового газу на факельних установках.

Того ж дня Сили спеціальних операцій Збройних сил України заявили про успішне ураження Новоуренгойського ЗПКТ, а також Пуровського заводу з переробки конденсату. За повідомленням ССО, безпілотники подолали понад 3000 км; ССО назвали операцію рекордним за дальністю ураженням від початку повномасштабного вторгнення.

Примітки