Маскаренські ліси (ідентифікатор WWF: AT0120) — афротропічний екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований на Маскаренських островах.
Географія Маскаренські острови, розташовані в Індійському океані на схід від Мадагаскару, включають три основні острови — Реюньйон, Маврикій і Родригес, а також кілька менших острівців. Реюньйон (2512 км²) є найбільшим та найзахіднішим островом архіпелагу. Він лежить за 700 км на схід від острова Мадагаскар. За 175 км на північний схід від Реюньйона розташований Маврикій (1874 км²), а за 580 км на схід від Маврикія — найменший та найсхідніший острів Родригес (104 км²). Острови Маврикій та Родригес належать Республіці Маврикій, а острів Реюньйон є заморським департаментом Франції.
Маскаренські острови мають вулканічне походження. Вони лежать на підводному Маскаренському плато, одному з фрагментів давнього материка Гондвани, а за їх формування відповідає гаряча точка Реюньйон, яка наразі знаходиться під однойменним островом. Маврикій утворився 7-10 мільйонів років тому, а Реюньйон і Родригес утворилися протягом останніх двох мільйонів років. Вулканічне походження визначає особливості географії Маскаренських островів, зокрема їх нерівний рельєф з численними ущелинами і скелястими вершинами. На островах регіону продовжує відбуватися вулканічна активність. Ґрунти на них переважно складаються з латеритів на різних стадіях формування, залежно від віку вулканічної материнської породи.
Найвищими вершинами Маскаренських островів є два щитові вулкани Реюньйону — Пітон-де-Неж висотою 3069 м та Пітон-де-ла-Фурнез висотою 2525 м. Згаслий вулкан Пітон-де-Неж є найвищою горою в Індійському океані, а Пітон-де-ла-Фурнез є одним з найактивніших вулканів світу, який востаннє вивергався в липні 2023 року. Вершиною старого острова Маврикій є давно згаслий вулкан Пітон-де-ла-Петіт-Рив'єр-Нуар висотою лише 828 м. На північ від Маврикія лежить кілька невеликих острівців, а на схід і південний захід від нього розташовані коралові рифи. Острів Родригес має переважно низький рельєф. Більшу його частину займає плато, пологі пагорби якого порізані неглибокими долинами, а найвища вершина острова підіймається на висоту 390 м над рівнем моря. Родригес оточений великим бар'єрним рифом, деякі вершини якого підіймаються над водою.
Клімат На Маскаренських островах домінує тропічний клімат. У прибережних районах влітку (з грудня по квітень) середня температура становить 30 °C, а взимку (з травня по листопад) — 25 °C. В горах температура знижується і в середньому становить 18 °C. Взимку на найвищих вершинах Реюньйону може випасти сніг, хоча він швидко тане.
Панівними вітрами в екорегіоні є південно-східні пасати, які дмуть протягом всього року. Опадів випадає більше на навітряних схилах островів. На Маврикії середньорічна кількість опадів коливається від 1905 мм на навітряному південно-східному узбережжі до 890 мм на протилежному підвітряному узбережжі. В горах опадів випадає більше, від 2540 до 4445 мм. Час від часу в екорегіоні трапляються тропічні циклони, які приносять рясні зливи та сильні вітри, спричиняють ерозію та зсуви.
Флора До появи на Маскаренських островах людей у XVII столітті, Реюньйон, Маврикій та Родригес були вкриті вологими тропічними широколистяними лісами, флора яких, як це часто буває на віддалених островах, вирізнялася високим рівнем ендемізму. За століття значна частина природного рослинного покриву екорегіону була знищена, а на острови було завезено багато інтродукованих видівThébaud, Christophe & Warren, Ben & Cheke, Anthony & Strasberg, Dominique. (2009). Mascarene Islands, Biology. .
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є сухі низинні ліси, напівсухі склерофільні ліси, низинні дощові ліси, гірські хмарні ліси та високогірні вересові пустища, які формують п'ять чітко виражених рослинних зон, розподіл яких залежить від висоти над рівнем моря та режиму зволоження.
У прибережних районах островів поширені прибережні водно-болотні угіддя та , які переходять у низинні дощові ліси на навітряних сторонах островів та у низинні сухі ліси на підвітряних сторонах.
Сухі низинні ліси зустрічаються на підвітряних схилах островів, в районах, де середньорічна кількість опадів становить менше 1000 мм, на висоті до 200 м над рівнем моря. Основу цих лісів складають пальми, зокрема ендемічні (Latania loddigesii), (Latania lontaroides), (Latania verschaffeltii) та (Dictyosperma album), а також пальмоподібні пандани (Pandanus spp.).
Напівсухі склерофільні ліси поширені на островах Маврикій та Родригес на висоті до 360 м над рівнем моря, а також на західних схилах Реюньйону, на висоті від 200 до 750 м над рівнем моря, в районах, де середньорічна кількість опадів коливається від 1000 до 1500 мм. Серед дерев, що складають основу цих лісів, слід відзначити (Olea europaea subsp. cuspidata), (Cossinia pinnata), (Terminalia bentzoe), (Sideroxylon boutonianum) та (Sideroxylon borbonicum), а також різні види хурми (Diospyros spp.), (Pleurostylia spp.), (Foetidia spp.), (Dombeya spp.) та (Mimusops spp.). В чагарниковому ярусі напівсухих лісів зустрічаються ендемічні (Obetia ficifolia) і (Scolopia heterophylla), а також деякі вражаючі ендемічні види гібісків (Hibiscus spp.) та цантоксилів (Zanthoxylum spp.).
Густі низинні дощові ліси поширені в районах, де середньорічна кількість опадів коливається від 1500 до 6000 мм. Вони ростуть на східних схилах Маврикія на висоті від 800 до 900 м над рівнем моря та на західних схилах на висоті понад 360 м над рівнем моря, а на Реюньйоні — на висоті від 750 до 1100 м над рівнем моря. Основу низинних дощових лісів складають різноманітні вічнозелені дерева, а лісовий намет в них розташований на висоті 30 м над землею або вище. Серед дерев, що складають основу цих лісів, слід відзначити (Hernandia mascarenensis), а також різні види мімузопсів (Mimusops spp.), (Labourdonnaisia spp.), (Calophyllum spp.), (Syzygium spp.), (Eugenia spp.) та (Sideroxylon spp.). В підліску поширені чагарники, зокрема різні види (Gaertnera spp.), (Chassalia spp.), (Bertiera spp.) та кави (Coffea spp.), а також реюньйонські бамбуки (Nastus borbonicus), різні види орхідей, зокрема (Angraecum spp.) і бульбофіллумів (Bulbophyllum spp.), та папоротей, зокрема селезінників (Asplenium spp.), тонколистників (Hymenophyllum spp.), (Trichomanes spp.) та (Elaphoglossum spp.).
Хмарні ліси поширені на гірських схилах, де випадає велика кількість опадів. На Реюньйоні вони зустрічаються на висоті від 800 до 1900 м над рівнем моря на східних схилах, де середньорічна кількість опадів становить 2000-10000 мм, на висоті від 1100 до 2000 м над рівнем моря на західних схилах, де середньорічна кількість опадів становить 2000-3000 мм. Станом на 2005 рік відносно незаймані хмарні ліси все ще вкривали приблизно 44 000 га високогір'їв Реюньйону. На Маврикії хмарні ліси обмежені невеликою територією на горі на південному заході острова, на висоті понад 750 м над рівнем моря, де середньорічна кількість опадів становить 4500-5500 мм. Крони дерев формують в хмарних лісах густий лісовий намет на висоті 6-10 м над землею. Серед дерев, що складають основу хмарних лісів, слід відзначити різні види домбей (Dombeya spp.) (на Реюньйоні), (Monimia spp.) та (Tambourissa spp.) (на обох островах). Підлісок складається з невисоких дерев та кущів, зокрема різних видів (Psiadia spp.) та (Melicope spp.). Хмарні ліси багаті на епіфітні орхідеї, папороті, мохи та лишайники, на деревоподібні папороті ціатеї (Cyathea spp.) та на (Acanthophoenix rubra). У хмарних лісах також зустрічаються три монодомінантні рослинні угруповання: ліси, у яких домінують (Acacia heterophylla), хащі, у яких домінує (Erica reunionensis), та гіпервологі ліси, у яких домінують (Pandanus montanus).
На вершинах вулканів Реюньйону, вище верхньої межі лісу, на висоті понад 1800-2000 м над рівнем моря, поширені субальпійські чагарники. Середньорічна кількість опадів тут коливається від 2000 до 6000 мм, а взимку регулярно трапляються заморозки. Серед характерних чагарників, поширених у високогір'ях Реюньйону, слід відзначити реюньйонську еріку (Erica reunionensis), (Erica galioides), (Stoebe passerinoides), (Phylica nitida) та різні види (Hubertia spp.) та (Psiadia spp.). На цих вересових пустищах також зустрічаються деякі ендемічні трав'янисті рослини, зокрема (Heterochaenia rivalsii), (Eriotrix commersonii) та (Cynoglossum borbonicum).
Молоді лавові плато на вулканічних вершинах Реюньйону вкриті розрідженими трав'янистими луками, багатими на ендемічні трави, такі як (Festuca borbonica), (Agrostis salaziensis) та (Pennisetum caffrum), та на орхідеї, такі як (Disa borbonica). На вивітрених вулканічних субстратах зустрічаються вересові зарості та хащі (Sophora denudata), невеликого ендемічного дерева.
Флора екорегіону характеризується високим різноманіттям та рівнем ендемізму. Загалом на Маскаренських островах зареєстровано 955 місцевих видів квіткових рослин, що надежать до 323 родів та 108 родин. Більшість представників маскаренської флори мають мадагаскарське або африканське походження, однак невелика кількість видів походить з Азії. Більшість рослин регіону належить до родин Сапотові (Sapotaceae), Ебенові (Ebenaceae), Маренові (Rubiaceae), Миртові (Myrtaceae), Клузієві (Clusiaceae), Лаврові (Lauraceae), Бурзерові (Burseraceae), Молочаєві (Euphorbiaceae), Мальвові (Malvaceae), Піттоспорові (Pittosporaceae) та Бруслинові (Celastraceae).
Ендеміками екорегіону є приблизно 695 видів рослин з 38 родів, або майже 73 % від загальної флори. Особливий інтерес представляє високе різноманіття пальм, яке включає велику кількість ендемічних родів. Серед ендемічних родів пальм, поширених на Маскаренських островах, слід відзначити , , , та , а серед інших ендемічних родів рослин — , та .
Флора островів розвивалася разом з унікальною фауною архіпелагу протягом мільйонів років. Вимирання деяких маскаренських наземних тварин, спричинене людиною, та завезення людьми на острови екзотичних тварин призвело до зникнення деяких острівних рослин. Як приклад можна навести тамбалакокове дерево або дерево додо (Sideroxylon grandiflorum), яке перебуває під загрозою зникнення, оскільки нові рослини цього виду не проростають з насіння. Вимерлі дронти, черепахи та маврикійські папуги, а також кажани відігравали велику роль у розповсюдженні його насіння, оскільки проходження через шлунковий тракт тварин сприяло його проростанню. Занепад тамбалакокових дерев може також бути пов'язаним з інтродукованими макаками-крабоїдами (Macaca fascicularis), які знищують незріле насіння. Ще близько 100 ендемічних видів рослин вимерли внаслідок знищення природного середовища, а решта перебуває під загрозою зникнення. Серед рідкісних видів рослин, які перебувають під загрозою зникнення, слід відзначити та .
Фауна Після початку колонізації Маскаренських островів нідерландцями у XVII столітті більша частина місцевої фауни опинилася під загрозою зникнення. Внаслідок полювання, знищення природного середовища та появи на островах інтродукованих хижих тварин, близько 75 видів хребетних тварин повністю вимерли. Особливо постраждали маскаренські птахи, серед яких було багато нелітаючих видів. Найвідомішим птахом, який вимер внаслідок втручання людей, є додо або маврикійський дронт (Raphus cucullatus), який мешкав на острові Маврикій. Цей нелітаючий голубоподібний птах досягав близько метра в довжину і важив майже 20 кг. Він зник менш ніж за 30 років після заснування на острові першого поселення, і наразі вважається символом .